"Echoes of Valor: Ukrainian Resistance and Heroic Sacrifices"

“Можем заходить на врага даже со стороны Турции”. Комбат “Братства” о психотипе диверсанта и десантировании в Крыму

Все разделы

Поддержать УП

Спецпроекты

Проекты “Украинской правды”

Украинская правда

Экономическая правда

Европейская правда

Историческая правда

Верховная Рада
Борис Джонсон

коронавирус
Курская область
воздушная тревога

Сектор Газа
Слуга народа

Спецпроекты

Топ напитков из натуральных ингредиентов, которые стоит знать
Как работает качественное питание в больницах
Люди 2020-го. Истории трех победителей премии года от “Украинской правды”
Детство во время войны: как сохранить ментальное здоровье дошкольников
Непрерывное развитие: почему укрытия в садиках так важны для дошкольников

“Можем заходить на врага даже со стороны Турции”. Комбат “Братства” о психотипе диверсанта и десантировании в Крыму

Евгений Руденко — Понедельник, 3 марта 2025, 05:30

коллаж: Андрей Калистратенко

19-річний Богдан “Аполлон” Лягов, розвідник і диверсант батальйону “Братство”, який 2022 року загинув на Брянщині, казав батькам незадовго до смерті: “Ви ж хотіли, щоб я був щасливий. Зараз я щасливий”.

Про його 32-річного побратима, Максима “Непийпиво” Михайлова, який також загинув у тій вилазці на територію РФ, журналісту УП розповідали: “Він був щасливий”.

“Вони по-справжньому щасливі, коли ризикують”, – описує комбат “Братства” Олексій Середюк із позивним “Боргезе” характер воїнів, які йдуть на смертельно небезпечні завдання. Саме такими були полеглі бійці з ДРГ, куди крім Лягова та Михайлова входили Юрій Горовець (“Святоша”) і Тарас Карпюк (“Тарасій”).

На сторінках соцмереж та Вікіпедії “Братство” називають християнським добровольчим спецпідрозділом Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На сайті “Братства” в розділі “Рота Ісуса Христа” йдеться: “Це осередок радикалів серед радикалів, паладінів і зелотів, лицарів серед лицарів”.

“Офіційно “Братство” є загоном, – каже Середюк. – Загін – у нашому випадку це щось по кількості між ротою та батальйоном (від двохсот до 400 та більше людей – УП)”.

Серед вимог до кандидатів, які хочуть приєднатися до підрозділу: гарна фізична форма, вмотивованість, постійне вдосконалення. Але на першому місці – віра в Бога і відчайдушність.

Історія підрозділу почалась 24 лютого 2022 року. В той день усіх, хто поділяє ідеї “Братства” Дмитра Корчинського, закликали зібратися біля червоного корпусу КНУ імені Шевченка.

Погано екіпіровані та озброєні добровольці спочатку брали участь у боях за Київщину на Баришівському напрямку в Броварському районі. У Новій Басані, Рудницькому, Лук”янівці, селі Перемога.

“Тоді ніхто не мав жодного стосунку до ГУР, – розповідає Боргезе. – З часом, коли почали з”являтися поранені та загиблі, питання оформлення стало важливим для бійців та їхніх сімей”.

“Ми почали активно шукати, з ким далі рухатися, – пояснює він. – Багато наших пішло в ЗСУ, у ССО. А одним із напрямків було Головне управління розвідки, куди нас запросили невеликою кількістю людей. Нам взаємно сподобалось співпрацювати, було комфортно. І ми почали формувати єдиний підрозділ ГУР МОУ, перетягуючи своїх з інших місць”.

Надалі бійці “Братства” були серед тих, хто боронив Харківщину, торовував шлях на територію Росії, ходив на Енергодар, працював у Чорному морі та десантувався в Криму 2023 року.

В розмові з Олексієм Середюком УП з”ясовувала, для чого насправді потрібні такі операції. Чи не є рейди “на мінус”, у глибокий тил ворога, невиправданим ризиком. Хто готовий до виконання будь-якого завдання. Та як море пробуджує українські архетипи.

Ми вважаємо, що якісний контент має бути доступний для всіх, тож до останнього не будемо вводити пейвол на “Українській правді”. Підтримай нас, аби ми могли продовжувати працювати без обмежень – долучайся до Клубу УП!

Дізнайся більше

Вступай до Клубу УП – це твоя інвестиція у незалежну журналістику. Так ти станеш ближчим до редакції – спілкуватимешся з нами і пропонуватимеш теми для майбутніх матеріалів.

Михайло Ткач, журналіст-розслідувач УП

4 лютого 2021 року за вікном на останньому, четвертому поверсі Шевченківського райуправління поліції в Києві з”явився чоловік. Стоячи на зовнішньому відкосі, він погрожував стрибнути вниз.

Це був Олексій Середюк, майбутній комбат “Братства” ГУР МО України. А тоді – активіст, АТОвець. Та учасник “вуличних війн”, як він розповідав про себе в одному з інтерв”ю.

В той день Середюк вимагав від Арсена Авакова відсторонення деяких чинів МВС. Закриття проросійських телеканалів і звільнення пікетувальників, яких разом із Боргезе затримали під час акцій біля телеканалів “НАШ” та “Інтер”.

“Закликаю всіх від завтра збиратися під “ватними” телеканалами, вимагати, щоб їх закрили, – заявив Середюк журналістам після виходу з райвідділу. – Поки втрачаємо людей на фронті, вони нам б”ють у спину”.

На мураєвський телеканал “НАШ” наклали санкції рік по тому – за два тижні до повномасштабного вторгнення РФ.

Олексій Середюк під час блокування телеканалу NewsOne взимку 2017 року

“Просто бажання, а не досвід, набутий роками”, – розповідає Середюк про те, як “братчики” в 2022 році прийшли до виконання специфічних бойових завдань.

За словами Боргезе, колись він дещо комплексував: окрім бажання обов”язково потрібен досвід, якого не було. З часом стало зрозуміло: навички – це важливо, але, каже Олексій, вищими є “відчуття романтизму” та “готовність до самопожертви”.

“Величезний досвід заважає багатьом бути хорошими бійцями, – пояснює командир “Братства”. – Як казав один мій знайомий комбат у ЗСУ, досвідчений солдат – потенційний злочинець. Він все зрозумів, знає, як пропетляти у випадку загрози. Він не захоче знов йти у бій, підставить побратимів”.

Якою б серйозною не була підготовка диверсантів, є дещо, без чого йти “на мінус” немає сенсу. Якими б не були глибокими знання в інженерії, зв”язку, вибухотехниці, контактному бою, без особливого таланту нічого не вийде.

“Цей талант або є в людині, або його немає, – зазначає Середюк. – Це якась вроджена чуйка, вміння пройти, пролізти. Такі люди мають енергію та сміливість піти на завдання. Цьому не навчить жодна спецслужба. Цей величезний хист закладений від народження”.

За словами Боргезе, до 80% бійців, які здатні бути диверсантами – молоді і дуже молоді люди. Інші – в основному передпенсійного та пенсійного віку: ті, хто бачив життя, і кому не страшно померти

Фото: Офіційна сторінка батальйону “Братство” у Фейсбук

Багато з тих, хто без сумнівів іде у диверсанти, люди з адреналіновою залежністю. В спецслужбах це не діагноз, а риса характеру та властивість мозку, які є головною перевагою.

“Такі бійці кайфують від ризику, – розповідає Олексій Середюк. – Будь-кого можна натренувати. Але якщо людина не кайфує від почуття небезпеки, вона не зможе систематично йти на завдання.

Одного разу здійснивши подвиг, можна зламатися через страх і усвідомлення, що вдруге може не пощастити. Але це не про тих, кого називають адреналінозалежними. Вони можуть йти на смертельний ризик раз за разом – їм це подобається”.

Читайте також: Партизан із Василькова. Про що мовчав Максим “Непийпиво” з ДРГ Святоші, що полягла на Брянщині

У вересні 2022 року росіяни вперше повідомили про висадку українського десанту на березі Каховського водосховища в районі Енергодару.

Ворог розповсюджував тезу: Україна хоче зірвати візит МАГАТЕ на окуповану Запорізьку АЕС. Тоді в українських соцмережах і медіа багато хто був впевнений: новини про наш десант – черговий фейк росіян.

Насправді висадки в районі Енергодару тривали майже два місяці від початку вересня 2022-го. “Бійці “Братства” багато там працювали, – розповідає Боргезе. – Це були перші виконані нами задачі, які нас самих вражали”.

Ворог облаштував спостережні пункти з кулеметами і був впевнений, що з боку води українці не будуть атакувати.

Боргезе: Я не знаю випадків, щоб людину змушували йти на спецзавдання у ворожому тилу. Якщо боєць не хоче, навіть хоче, але не дуже, то він завжди знайде пояснення, чому виконання завдання неможливе

“В тих місцях відкрита вода, десанту немає де ховатися. Мабуть, це розслабило росіян, вони втрачали пильність. Не очікували, що ми так нахабно діятимемо. Хлопці підпливали на звичайних надувних човнах, висаджувались і ходили буквально впритул до ворога”, – згадує Олексій Середюк.

“Відстань до позицій росіян доходила до 50 метрів, – розповідає він далі. – І скоріше не через сміливість бійців. А через те, що йшли вночі, хоча і з приладами нічного бачення. Коли потім ми вдень вивчали пройдені маршрути, то розуміли, що хлопці проходили повз спостережні пункти”.

Рейди на лівий берег вже колишнього Каховського водосховища стали, за словами Боргезе, звичайною річчю. Диверсанти “Братства” досить спокійно просувались углиб від берега.

Тепер Середюк часто згадує той час. “Якщо б тоді у нас був досвід, який є зараз, ми б більше розвернулись, – каже він. – Брали б полонених у серйозних званнях, а не тих переважно дрібних “ваньків”, яких випадково зустрічали в темряві. Які на допитах не могли нічого розказати, бо насправді нічого і не знали”.

“Але все одно на той момент все це було величезним подвигом, – зазначає комбат. – “Братство” зарекомендувало себе як дієвий спецпідрозділ. Ми самі собі довели, що здатні на все це: замінувати якісь об”єкти, дорогу, обстріляти транспорт”.

Читайте також: Аполлон із Жовтих Вод. Життя 19-річного Богдана Лягова із ДРГ Святоші, що полягла на Брянщині

Наприкінці XVI – на початку XVII століть Османська імперія, маючи морську армаду, зіткнулася з тим, що зараз називають “москитним флотом”. За допомогою чайок козаки спершу десантувалися на узбережжі Криму, сучасних Одещини, Румунії, Болгарії. Потім дісталися і до Стамбула, Трапезунда та інших портів-фортець.

У першій чверті XVII століття англійський посол Томас Ро доповідав у Лондон про атаку Стамбула: зухвала акція козаків розкрила правду про велику Османську імперію – вона лише здається могутньою, але насправді є беззахисною.

400 років по тому подібну істину нагадали світу Сили оборони України. Слабкою на цей раз виявилася Росія, яку витіснили з Чорного моря за допомогою ракетних ударів, морських дронів і диверсій.

Про висадку в Криму в 2023 році Олексій Середюк каже: “Так, одна із задач була психологічно-інформаційною: показати нашим людям на півострові, що ми поруч. Показати те саме ворогу. Підняти дух військовим ЗСУ. Але, звісно, на першому місці стояли бойові завдання: розвідка боєм та знищення російської техніки (радіолокаційне обладнання – УП)”.

Боргезе: Фінальна підготовка однієї великої морської операції зазвичай триває десь два місяці. Один місяць – підготовка, другий – шлях від проб, виправлення помилок до результату

Фото: Офіційна сторінка батальйону “Братство” у Фейсбук

“Багато хто в суспільстві сприймає такі акції негативно, – каже Боргезе. – “Ой, який жах! Як можна ризикувати людьми, які горять, які є надзвичайно вмотивованими?!”.

Але завдання розвідки в тому і полягає – перевірити оборонні можливості ворога. На основі цього військове керівництво вибудовує подальшу тактику”.

За словами комбата “Братства”, операція в Криму показала головне: можливості українських диверсантів і нестачу сил у росіян, щоб їм протидіяти, повністю контролювати Чорне море й узбережжя півострова.

За десантуваннями пішли вогневі ураження по російських човнах та ракетоносцях, які стояли в портах або виходили в море на пускові рубежі.

“Після наших операцій вони прибрали низку суден з портів. Ворог зрозумів, що йому надто ресурсно контролювати берегову лінію. Що він не може захистити ракетоносці від малих човнів, які можуть безкарно плавати морем.

І ще одне: раніше не піднімали цю тему, але завдяки групам ГУР можна було доставляти різні вантажі на територію Криму та забирати звідти людей. Цей логістичний канал, ці можливості відкрилися саме завдяки першій, вдалій спробі десантування” – ділиться Середюк.

Читайте також: “Кракен” атакує. Історія спецпідрозділу ГУР МО, який демонізують росіяни

Щось у крові

Під час десанту в Криму диверсанти “Братства” разом з іншими ГУРівцями подолали приблизно двісті кілометрів в один бік – поки найбільшу для себе відстань від вільної території до окупованої. На тлі вже звичних вилазок суходолом на 15–20 кілометрів вглиб ворожого тилу ця цифра вражає.

Коли бійці вирушають у море на морських човнах і гідроциклах, вони знають: якщо щось піде шкереберть, так, як у Голлівуді, не буде. Ніхто не відправить цілу армію, щоб врятувати рядового Раяна.

Іноземці, виховані на кіношних догмах, перед такою реальністю пасують.

“Ми працювали з багатьма, – розповідає Олексій Середюк. – Коли іноземці щось планують, їм дуже важливо розуміти, де бійці ще можуть повернутися, а де вже точка неповернення, за якою велика небезпека. Коли ти залишаєшся наодинці з собою, природою та вдачею”.

“Іноземцям дуже важко, коли вони дізнаються, що у разі чого евакуаційного човна або вертольота не буде, – пояснює Боргезе. – За моїми спостереженнями, вони починають панікувати, коли їм кажуть, що можуть бути проблеми із зв”язком або його взагалі не буде в морі в критичній ситуації. Їм потрібна підтримка, опора десь там на суші.

А наші хлопці спокійно ставляться до того, що можуть опинитися сам на сам з морем і всіма проблемами. Вони завжди готові долати перешкоди”.

Боргезе: Підготовка до наступного “морського сезону” йде з минулого літа. Люди тренуються і вчаться різним речам

Фото: Офіційна сторінка батальйону “Братство” в Інстаграм

Перша вдала висадка в Криму стала можливою з п”ятої спроби. Бійці декілька разів виходили в море – спочатку на 100, потім на 150 кілометрів. Залишали зайвий вантаж, вирішували технічні, логістичні труднощі й розпочинали знов. Без нервозності та паніки, без розмов, що все пропало, що нічого не вийде.

Море пробудило дух предків.

“Один мій знайомий якось сказав: “Сенси не вмирають”, – каже Олексій Середюк. – Є таланти, властиві тому чи іншому народу. Є щось, що найкраще вдається. Ці таланти чомусь віками нас супроводжують.

Протягом століть у Росії за великим рахунком нічого на морі не виходило. Вони погано себе зарекомендували на воді під час Кримської війни, Японської, під час Другої світової.

Наші морські операції вразили мене тим, що вони відкривають давній, величезний потенціал для держави та кожного бійця. Я досі вражений, наскільки легко українці можуть все це робити. Ризикові, романтики, спокійно ставляться до ситуації невизначеності. Можуть бути вночі в морі наодинці. Роблять те, що здається неможливим.

Єдине питання – у дозаправці топливом, і ми зможемо долати будь-які відстані. Заходити на ворога з будь-яких напрямків. Навіть з боку Туреччини”.

Євген Руденко – УП

диверсантывойнаКрымВооруженные силыукраинцы

Уважаемые читатели, просим соблюдать Правила комментирования

Главное на Украинской правде

8 очевидных и неизвестных фактов о переводе специалистов в пехоту – разбор УП
— Ольга Кириленко

Семь лет тюрьмы за поездку к сыну-сироте? Из-за чего преследуют мэра Ирпеня
— Рустем Халилов

Круты 2022. Как россияне шли на Киев по следам большевиков, но заблудились под Нежином
— Евгений Руденко

Ямы, штрафы и гауптвахты. Как пьют и борются с пьянством в украинской армии
— Ангелина Страшкулич

“Веет, дует, как в решете”. Отец Павел Вышковский показывает аварийный костел Святого Николая
— Евгений Руденко, Назарий Мазилюк

Украинская армия ведет тяжелые бои и, к сожалению, отступает на ключевых направлениях фронта. Что это значит – объяснение и карты
— Ольга Кириленко, Евгений Будерацкий

Трамп превыше всего. История про американскую исключительность, бейсболку MAGA, бога из сериала и Гринча
— Михаил Кригель

Я был готов заплатить ВВК, чтобы признали меня годным. История “киборга” Молота, который защищал ДАП, а сегодня воюет на протезе
— Ангелина Страшкулич

Украинцы держат государство на голодном пайке доверия. Евгений Глибовицкий об окнах возможностей, выборах, коррупции и изучении России
— Рустем Халилов

Люстрация закончилась: что она дала, сработала ли и как жить без нее
— Роман Романюк

“Украинская правда” в соцсетях:

Реклама на сайте

Политика конфиденциальности

Правила использования материалов УП

Принципы и правила работы УП

Как писать для УП

Любое копирование, публикация, перепечатка или воспроизведение информации, содержащей ссылку на “Интерфакс-Украина”, строго запрещается.

Материалы с обозначением PROMOTED, Имидж-информация, ПРИ ПОДДЕРЖКЕ публикуются на правах рекламы.

Основатель проекта: Георгий Гонгадзе

Главный редактор: Севгиль Мусаева

Редактор-основатель: Алена Притула

E-mail редакції: editor@pravda.ua

Ми використовуємо cookies

Source: Евгений Руденко