У них було 100 років, тож “по плодах пізнали їх”
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Зростати попри все: дві історії успіху українського бізнесу
Інтернет без світла: як Київстар забезпечує фіксований зв”язок для 1,1 мільйона користувачів
“Я хотіла “жигулі”, а отримала BMW у сфері активних крісел колісних”: чому важлива адресна спеціалізована допомога
Історії цивільних, які проводять безпекові заходи для громад Чернігівської області
Третя МІСІЯ університетів: як виші та громади співпрацюють задля відновлення України
Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів
Денис Самигін
комунікаційник, публіцист
У них було 100 років, тож “по плодах пізнали їх”
Вівторок, 04 березня 2025, 08:00
Перемовники в Ер-Ріяді з США та Росії, як повідомлялось, “досягли домовленостей щодо майбутньої співпраці у галузі економіки та інвестицій”. Тобто йдеться про співпрацю американців із країною, яка, наприклад, демонстративно та безжально вбила десятки тисяч цивільних людей у Маріуполі не давши їм вийти. Росіяни знали, що місто наповнене мирними жителями та продовжували атакувати. Люди загинули страшною смертю у рідному місті – під численними завалами будинків, від вибухів та в пожежах. Їх на очах світу наче принесли на вівтар для ритуального жертвоприношення Молоху русского мира…
І тут доречно пригадати попередні “домовленості” з більшовицькою владою. Адже сучасний російський режим є продовженням саме більшовицького експерименту заперечення моралі та хвилі терору та воєн, що народила Росія у 20 та на початку 21 століття. Про необільшовизм Росії наочно “натякають” 6 тисяч пам”ятників Леніну, які все ще стоять в РФ та його “святі мощі”, які лежать в центрі російської столиці.
Наприклад, більшовики обіцяли “мир” під час громадянської війни притиснутим до моря білокозацьким арміям Кубані та Дону в 1920 році. У результаті тисячі козаків, що здалися, військові та урядовці були розстріляні того ж року, після Улагаєвського десанту, до якого ті, хто здався, не мали жодного стосунку.
В цілому обіцянка більшовиків про нову Росію завершилася тотальним знищенням царської Росії. І тут трохи “якбитології”. Далеко не факт, що сьогодні царська Росія підтримала б в російсько-українській війні необільшовицьке РФ, тобто чекістський режим своїх вбивць. Скоріше, навпаки. Наприклад, у своїх спогадах кубанський полковник Федір Єлісєєв розповідав, що під час польсько-більшовицької війни 1919-1920 року не лише полонені білі російські офіцери, а й прості москвичі часто чекали на перемогу поляків над ненависним режимом більшовиків і гадали, чи візьмуть поляки Москву.
Тому весь сучасний пафос рашизму у війні з Україною про “стару добру Російську імперію, яка повертає свої території” – брехня, ну, як мінімум, на половину.
Але більшовизм пожер не лише білих, а й тих, хто ідейно або, дуже часто, під примусом пішов служити у Червону армію та витягнув на собі перемогу у громадянській війні і потім був знищений у Великому терорі наприкінці 1930-х.
Відкриваєш, наприклад, командний склад, 9-ї армії РККА – і бачиш, що майже кожен її керівник, який встановлював “власть советов”, згодом був розстріляний цією ж владою.
А ось цифри репресій серед вищого командування РККА у 1937-1938 роках, які фігурують в мережі.
Розстріляно:
Із 5 маршалів — 3;
Із 6 командармів 1-го рангу — 4;
Із 13 командармів 2-го рангу — 10;
Із 2 армійських комісарів 1-го рангу — 1;
Із 17 армійських комісарів 2-го рангу — 14;
Із 91 командира корпусів — 54.
І ще показовий приклад “надійності” співпраці з більшовизмом. У 1934 році в Москві відбувся 17-й з”їзд партії. Із 139 членів та кандидатів у члени ЦК партії вже за 3-5 років було розстріляно 98 осіб – 70%.
Рашизм сьогодні любить розмірковувати про легітимність України та української влади після “перевороту на Майдані”, “страшних бандерівців”. А чи була легітимною сама радянська влада не лише після революційного терору, а й після масового терору Сталіна? Адже клас переможців громадянської війни був знищений.
Селянам обіцяли землю, а в результаті “дали” Голодомор з мільйонами загиблих.
І, між нами кажучи, ми ж розуміємо, що більшовизм був щонайменше однією з причин Другої світової. Поява фашизму в Європі стала відповіддю на тоталітарний більшовизм із його вбивствами, терором та жагою захопити світ.
Показовий приклад гібридного терору СРСР – події в Іспанії під час громадянської війни за кілька років до Другої світової. Коли надіслані сталінські НКВДисти-карателі приховано змогли перехопити владу у таборі республіканців і розстрілювали не лише правих, а й не лояльних до Сталіна іспанців зі свого ж лівого табору. Політика Андреу Ніна вбивають з “маскарадом”, під легендою, що це зробили фашисти. А також вивозять золотий запас Іспанії 510 тонн, зокрема в монетах, в Москву. З фактів випливає припущення про роль більшовизму в провокуванні і самої громадянської війни 36-39-х років, та попередньої “революції 1934 року”. Ось такі “борці за мир”.
Більшовики обіцяли волю народам, справедливість простим людям, але створили жорстку імперію, з центром у Москві. Коли на гербі в тебе зображена підкорена земна куля, а метою є “роздути світову пожежу революції” – рано чи пізно це спровокує світову війну.
Далі Друга світова, “Великая отечественная”.. . Письменник Віктор Астаф”єв в 1987 році в одному зі своїх листів пригадував її таким словами, мовою оригіналу: “Не надо лгать себе. Хотя бы себе! Трудно вам согласиться со мной, но советская военщина – самая оголтелая, самая трусливая, самая подлая, самая тупая из всех, какие были до нее на свете… Бросала наш народ, как солому, в огонь – и России не стало, нет и русского народа… Мы войну выиграли, завалив немцев горами трупов и залив их морем крови. … Я был южнее Киева, на тех самых Букринских плацдармах (на двух из трех). Ранен был там и утверждаю, до смерти буду утверждать, что так могли нас заставить переправляться и воевать только те, кому совершенно наплевать на чужую человеческую жизнь” (український переклад: “Не треба брехати собі. Хоча б собі! Важко вам погодитися зі мною, але радянська воєнщина – найбільш оскаженіла, найбільш боягузлива, найпідліша, найтупіша з усіх, які були до неї на світі… Кидала наш народ, як солому, у вогонь – і Росії не стало, немає і російського народу… Ми війну виграли, заваливши німців горами трупів і заливши їх морем крові. … Я був південніше Києва, на тих самих Букринських плацдармах (на двох із трьох). Поранений був там і стверджую, до смерті буду стверджувати, що так могли нас змусити переправлятися і воювати тільки ті, кому абсолютно наплювати на чуже людське життя”).
Більшовизм вчергове зрадив народ змушуючи так воювати. Але виходить, що масові жертви більшовизм ще й повернув собі на користь. Виховуючи нових послідовників, по суті, секти з культом смерті: “діди воювали, віддали життя за СРСР, а значить, за нами правда і ми маємо бути готові віддати своє життя”.
Після всіх колосальних жертв Першої світової, революції, Голодомору, терору, Другої світової людям обіцяли, що тепер нарешті видихнемо і житимемо без війн, позитивно. Ну хіба що спеціально навчені люди будуть влаштовувати спецоперації по світу – теракти, перевороти та провокувати війни, щоб збільшувати зону впливу СРСР у рамках Холодної війни. І часом будемо вводити війська як в Празі, Афганістані.
Але щось і тут не склалося. Не вийшла “кам”яна квітка на крові”. Хотіли побудувати свій окремий світ, повбивали десятки мільйони людей, захопили пів світу, але власна гра вийшла якась не цікава. А ось на Заході – гра цікавіше. Тоді вирішили попроситися пограти в чужу гру – капіталізм – з якою воювали: “Пустіть нас до себе! Он з Китаєм ви ж почали грати, а ми будемо крутіше за Китай – ми взагалі комунізм скасуємо! Хочемо бути як ви!”.
Імперія розвалилась, пройшовшись по долях людей і принісши серію нових війн в Молдові, Чечні, Грузії, врешті-решт Україні. І колишні радянські люди пожити без війн так і не встигли.
Але необільшовизм Путіна прийшов в західну гру, скористався її перевагами – технологіями, інвестиціями – та вирішив ще й рейдорнути силою цей чужий світ під себе: “Нам скучно, хочется движухи”. Ми хоч вже і не комуністи, але світ треба все одно захопити, як нас вчив більшовизм. Ця агресія йде від комплексу неповноцінності, який режим більшовизму завжди відчуває перед Заходом та передає молодим поколінням.
Після нападу на Україну в 2014 році Росії знову дали шанс на співіснування. Це закінчилося повномасштабним вторгненням в Україну з нацистськими гаслами про повне знищення українського народу (!), який треба розчинити в Росії та майже мільйоном вбитих та поранених.
Це не лише зрада українців, яким росіяни клялися у “дружбі народів”. Це зрада і росіян, які жили в Україні, і тих з них, хто до останнього вірив у Росію.
Москва мала купу переваг, ресурсів і якби поводила себе цивілізовано, мабуть, спокійно б розчинила Україну в “російському світі” у стратегічній перспективі через м”яку силу.
Нападом на Україну рашизм/необільшовизм зрадив і мільйони чесних росіян, змушених виїхати з країни або жити у брехні в самій РФ. Я вже мовчу про тих обманутих, кого відправили на фронт і зробили співучасниками злочину.
Виходить зараз росіяни не вміють жити мирно навіть самі з собою. І сьогодні, коли РФ починає нові перемовини зі трампівськими США, російська пропаганда відкрито, без сорому говорить, що “перемир”я” потрібне лише для того, щоб розхитати Україну та добити. Мовляв, патріотичні українці розчаруються умовами “миру”, почнуться заворушення проти влади і ми тоді її захопимо. Зверніть увагу – вони не взяли собі за труд помовчити про знищення України навіть на час “мирних перемовин”.
Ще у липні 2024 року Медведєв відверто поділився фантазіями/планами Кремля після заморозки: “В Киеве быстро начнётся новый, третий кровавый майдан, который сметёт нынешнюю хунту и приведёт к власти ещё более радикальную. И вот тогда, как ни странно, могут сложиться условия для переговоров, включая и вопрос капитуляции. Помогать явным экстремистам западному Альянсу будет гораздо сложнее. … На руинах сохранившейся части б. Украины возникнет умеренный политический режим. Но и это не будет концом военной операции России. … И тогда настанет время окончательно раздавить гадину. Вбить длинный стальной гвоздь в крышку гроба бандеровского квазигосударства. Уничтожить остатки его кровавого наследия и вернуть оставшиеся земли в лоно земли Русской” (Переклад: “У Києві швидко почнеться новий, третій кривавий майдан, який змете нинішню хунту і приведе до влади ще більш радикальну. І ось тоді, як не дивно, можуть скластися умови для переговорів, включно з питанням капітуляції. Допомагати явним екстремістам західному Альянсу буде набагато складніше. … На руїнах частини б. України, що збереглася, виникне помірний політичний режим. Але і це не буде кінцем військової операції Росії. … І тоді настане час остаточно розчавити гадину. Вбити довгий сталевий цвях у кришку труни бандерівської квазідержави. Знищити залишки її кривавої спадщини і повернути землі, що залишилися, в лоно землі Руської”).
Якщо світ дозволить статися цьому сценарію – він потоне у війнах, а демократія та свобода буде поступово знищена, можливо, без танків, а через гібридні інформаційні спецоперації та брехню оруеллівських масштабів. До речі Оруелл попереджав саме про небезпеку брехливого світу, бо мав перед очима приклад сталінського більшовизму в громадянській війні в Іспанії…
У підсумку: російський більшовизм-чекізм зрадив: царську Росію, а потім знищив та зачистив вже самих творців революції. Зрадив радянське населення, яких вбивав голодом та кинув у пекло Другої світової. Зрадив власий комуністичний табір в світі. Зрадив пізньорадянські покоління в СРСР, яким обіцяв гармонію та космос. А потім – вже молоде покоління росіян та українців, які росли як громадяни своїх незалежних країн. Зрадив і тих, хто сподівався в Європі на цивілізацію “від Лісабона до Владивостока”.
Йдеться про недоговороспроможність російського режиму. Вони самі не знають, що станеться через декілька років, адже не можуть керувати собою. Точно відомо лише, що буде нова хвиля брехні, воєн та хаосу. Це стихія, яка руйнує чужих і пожирає себе ж. Історія століття цьому свідок.
Денис Самигін
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Росіяросійсько-українська війна
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Денис Самигін
Інфополе України та Росії у дзеркалі соцмереж 2024 року
16 грудня 2024, 14:00
Звіт Meta наводить нові приклади того, як росіяни видають себе за українців
9 вересня 2024, 14:50
Як “типичный одессит” з Рязані під кураторством спецслужб РФ сіє ненависть до України
5 січня 2024, 16:00
Усі колонки автора
У них було 100 років, тож “по плодах пізнали їх”
Денис Самигін
комунікаційник, публіцист
Мистецтво укладати угоди від президента: дамоклів меч чи порятунок для України?
Володимир Паславський
ліцензований консультант-юрист Канади з питань імміграції
Більше не німе кіно: як держава повертає українцям можливість чути
генеральний директор Медичних закупівель України
Ахіллесова п”ята Трампа: як ЄС та Канада можуть відповісти США на “митну війну”
Габріель Зукман
професор Паризької школи економіки
Літій чи штучний інтелект?
Захар Попович
кандидат економічних наук, заступник директора Центру соціальних і трудових досліджень
Особливості військового рекрутингу у 14 окремому полку безпілотних авіаційних комплексів
керівник рекрутингового підрозділу 14 Окремого Полку БпАК
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Денис Самигін