Когда каждый день проходит в вымышленном мире: что такое дезадаптивная мечтательность и почему она возникает

Усі розділи

Підтримати УП

Спецпроєкти

Суспільство

Проєкти “Української правди”

Українська правда

Економічна правда

Європейська правда

Історична правда

Спецпроєкти

Війна і пам”ять

Війна і втрата

ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ

Наплічники життя

Великий приклад об”єднання

Незламні, бо єдині

Допомога поруч

Повернутися до життя

Коли кожен день минає у вигаданому світі: що таке дезадаптивна мрійливість і чому вона виникає

Тетяна Бугаєнко

1 травня, 06:00

pocketlight/Gettyimages

Посилання скопійовано

Уявити ідеальне життя перед сном – чи знайома вам ця практика? Багатьом це допомагає розслабитись, забути про важкий день чи просто отримати трішки позитивних емоцій.

Але буває так, коли мрії захоплюють настільки, що п’ять хвилин перед сном поступово трансформуються у години фантазування просто посеред дня. Занурення у вигаданий світ починає відбирати час, під час якого людина могла б спілкуватись з друзями, працювати, розвиватись.

Цей стан називається дезадаптивною мрійливістю. Простіше кажучи, це втеча від неприємної реальності у вигаданий світ. І якщо людина не може самостійно знайти способів, як справлятись з важкими емоціями, втеч у фантазії може ставати все більше і більше.

“УП.Життя” вирішила з’ясувати, чому виникає цей стан, коли варто бити на сполох та чи можуть за дезадаптивною мрійливістю ховатись серйозні захворювання. У цьому нам допомогла лікарка-психіатриня, когнітивно-поведінкова психотерапевтка Софія Влох.

Також для цього матеріалу ми поспілкувались з рівнянкою Людмилою, у якої діагностували дезадаптивну мрійливість і яка ділиться своїм досвідом у ТікТоці.

Video Player is loading.

Current Time 0:00

Duration -:-

Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time –:-

Playback Rate

Descriptions

descriptions off, selected

subtitles settings, opens subtitles settings dialog
subtitles off, selected

Audio Track

Picture-in-Picture

This is a modal window.

Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.

TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency

Text Edge Style
Font Family

Reset restore all settings to the default values

Close Modal Dialog
End of dialog window.

Як дезадаптивна мрійливість проявляється на практиці? Розповідаємо історію Люди

Схильність до фантазування часто проявляється з юних років. Саме так було у випадку нашої героїні Люди. Дівчина ще в ранньому дитинстві любила “перегравати” в голові сценарії зі свого життя та уявляти, що вона вчинила б інакше. Але тоді йшлося лише про фантазування перед сном.

У підліткові роки мрійливість почала займати набагато більше місця у її житті. Йшлося не просто про 5 хвилин мрій перед тим, як заснути, а про години фантазування посеред дня.

Дівчина вмикала музику, бо це допомагало краще зануритись у вигаданий світ, і виконувала повторювані механічні рухи: наприклад, хиталась, або ходила по колу, паралельно фантазуючи про різні ситуації.

“У підліткові роки я почала мріяти не перед сном, а у будь-який момент часу. Тобто я не просто лежала. У якийсь момент я зрозуміла, що мені легше мріяти саме у русі. Я могла сидіти й хитатись туди-сюди, потім ходити по кімнаті по колу і мріяти”, – розповідає Люда.

Люда фантазувала про різні речі: “проганяла” у голові ситуації з життя й уявляла альтернативні варіанти розвитку подій, або ж вписувала у себе в історії з прочитаних книг.

“У своїх фантазіях я часто змінювала ситуації, в яких я, на мою думку, вчинила не так, як би хотілось. Також почала уявляти різних персонажів, коли зацікавилась книгами.

У мріях я уявляла не зовсім себе, а свого персонажа під призмою себе. Це був персонаж, якого я покращувала і додавала частинку себе”, – пояснює Люда.

Критичний момент настав після закінчення школи.

“Усі мої знайомі почали кудись рухатись, а я зупинилась і зачинилась у кімнаті, тому що мрії мене вже не покидали.

Ти розумієш, що треба починати щось робити, але перестаєш, бо твій мозок каже: “Це нудно. Давай ми займемось тим, що приносить нам дофамін”. Так ти починаєш ходити по колу, мріяти й за цими мріями втрачаєш лік часу.

Виходить, тоді я місяць просиділа вдома, і цей місяць я витратила лише на мрії”, – пригадує дівчина.

Після цього дівчина вирішила розбиратись із проблемою. Вона звернулась до психіатра, і згодом спеціалістам вдалося розпізнати, що у її випадку за дезадаптивною мрійливістю ховалась тривала і тяжка депресія.

“Коли я була у мріях, я отримувала дофамін і серотонін, яких так не вистачало мені під час депресії, і на цьому я жила. Мозок придумав таку стратегію, щоб просто вижити. Це була необхідність”, – пояснює дівчина.

Дезадаптивна мрійливість часто виникає у людей, у яких є депресія, тривожні розлади та навіть РДУГ

recep-bg/Gettyimages

Що ж таке ця дезадаптивна мрійливість? Це хвороба?

Як пояснює Софія Влох, дезадаптивна мрійливість – це часте і тривале занурення у фантазії, які викликають сильні емоції. Дезадаптивною її називають тому, що людина втрачає контроль над тривалістю “занурень” і це може негативно впливати на різні сфери життя.

Ознаками дезадаптивної мрійливості є:

часте і тривале занурення у мрії. Це відбувається посеред дня і забирає багато часу;

мрії завжди яскраві, з детально продуманими сюжетами, репліками. Вони викликають багато емоцій;

під час фантазування людина може механічно рухатися (наприклад, хитатись туди-сюди, ходити по колу, ритмічно підкидати якийсь предмет). Це дозволяє краще сконцентруватись і свідчить про глибоке занурення у “побудову сюжетів”.

Першим цей термін запропонував ізраїльський психіатр Елі Сомер. У 2002 році він опублікував наукову статтю, де описав, як працює цей захисний механізм.

“Це не просто п’ять хвилин помріяти перед сном. Це коли минула година, а ми десь “літаємо”, малюємо діалоги, сюжети, і це нам перешкоджає бути тут і зараз. Дезадаптивна мрійливість є довготривалою, і вона заважає функціонуванню людини”, – пояснює Софія Влох.

Станом на 2025 рік дезадаптивна мрійливість вважається захисним механізмом психіки, а не психологічним розладом.

“У психіатрії, визначаючи, чи є щось розладом, опираються на певні критерії розладів. Є МКХ – міжнародна класифікація хвороб та ДСМ – це діагностичний статистичний посібник з психічних розладів.

Згідно з ними, дезадаптивна мрійливість не є психічним розладом. Але важливо уточнити, що це станом на зараз. Наука змінюється і ми не знаємо, як буде далі”, – зауважує Софія Влох.

Читайте також :

Час перевіритися: 8 найпоширеніших ознак депресії

Чому в людини розвивається цей захисний механізм? Що може стати тригером?

Дезадаптивна мрійливість розвивається через те, що людина намагається втекти від неприємних емоцій. Це можуть бути сум, тривога, страх.

“Наукові дослідження кажуть, що дезадаптивна мрійливість часто виникає у людей з підвищеною тривогою, депресією, деколи навіть із РДУГ.

Науковці кажуть, що її виникнення може бути пов’язане із порушенням регуляції уваги і дефіцитом контрольних функцій лобної кори. Лобна кора – це наш важливий “контролер”. Саме вона, умовно, каже нам “ти кудись полетів, повертайся у реальність, до роботи”. Натомість у деяких людей лобна кора цього не робить”, – пояснює Софія Влох.

Виникненню дезадаптивної мрійливості можуть сприяти й інші фізіологічні особливості мозку.

“У певних людей нейробіологічно збільшена активність у ділянках мозку, які відповідають за уяву. Це може проявлятись у тому, що людина більш творча.

Загалом уява може нам дуже допомагати, але водночас вона може ставати захисним механізмом втечі”, – зазначає психіатриня.

Часто дезадаптивна мрійливість розвивається як відповідь на травматичну для психіки подію.

“Сталась певна подія, емоції були дуже сильними й ти не можеш їх витримати. Що робить мозок? Як варіант, у цей момент він може “полетіти” у фантазії.

Також тригером може бути самотність у дитинстві (дезадаптивна мрійливість може бути способом полегшити самотність). Але необов’язково, щоб був якийсь травматичний досвід, щоб сформувався цей захисний механізм”, – зазначає психіатриня.

Дезадаптивна мрійливість вважається захисним механізмом психіки

nicoletaionescu/Depositphotos

Які ознаки того, що дезадаптивна мрійливість стала проблемою?

Здавалося б, творча фантазія – це не так вже й погано, адже вона може бути джерелом натхнення для створення різних історій.

Але на практиці вона дає небагато простору для того, щоб виражати себе у творчості, бо всі дії передусім спрямовані на те, аби тікати у вигаданий світ.

Головним критерієм дезадаптивності є те, що занурення у фантазії заважає жити тут і зараз. Тому потрібно проаналізувати ситуацію і зрозуміти, чи це справді так. Наприклад, чи обираєте ви перебувати у мріях замість того, щоб зустрічатись з друзями, працювати, займатись своїми хобі та побутовими справами.

Друге – потрібно з’ясувати, чи є інші симптоми, які заважають якості життя.

“Якщо людина розуміє, що окрім цього захисного механізму вона має інші симптоми, які можуть її насторожувати, наприклад, почуття надмірної тривоги, пригнічений настрій, велику кількість стресу, тоді я б радила звернутись на діагностику, щоб побачити, чи немає супутнього розладу, де дезадаптивна мрійливість є наслідком”, – пояснює вона.

Якщо психіатр з’ясує, що дезадаптивна мрійливість пов’язана із депресією, різними тривожними розладами або РДУГ, лікувати потрібно буде першопричину.

Якщо людина не бачить у себе жодного з перелічених симптомів, але розуміє, що має ознаки дезадаптивної мрійливості та хоче їх позбутися, варто звернутись до психолога.

“Це має бути саме когнітивно-поведінкова психотерапія, яка навчить людину помічати, коли виникають ці стани і навчитись більшої усвідомленості тут і зараз.

Також важливо навчитись інших методів емоційної регуляції, які не будуть викликати дистрес та зміну функціональності”, – зазначає Софія Влох.

Читайте також :

Заспокійливі, сердечні краплі та алкоголь: як не варто боротися з тривожністю. 13 запитань до лікаря-психіатра

Чи можна позбавитись дезадаптивної мрійливості? Чи варто це робити?

Над цим можна працювати разом із психотерапевтом. Оскільки це захисний механізм, перше завдання – визначити, від чого саме він захищає психіку.

“Дуже важливо прослідкувати, коли у людини це відбувається. Чи тоді, коли вона чується у тривозі, страху, чи коли багато проблем – тоді людина може “відлітати” і починати “малювати” сюжети замість того, аби вирішувати проблеми, які є тут і зараз”, – пояснює Софія Влох.

Крім того, лікування головної причини – депресії чи тривожного розладу – може посприяти зниженню бажання занурюватись у фантазії. Саме так було у випадку Люди.

“Коли я тільки розпочала лікування, я не могла мріяти десь місяць.Тяги до цього не було. Я навіть старалась мріяти, але не було цього відчуття, що ти цього хочеш і це тобі подобається. Тоді я перестала. Але потім знову це повернулось.

Я старалась її повністю позбавитись. Але ми з моєю психотерапевткою вирішили, що поки мені це не потрібно. Наразі я дійшла до такого принципу: якщо мені хочеться – я помрію”, – розповідає дівчина.

Софія Влох додає: демонізувати дезадаптивну мрійливість не варто. Лікувати її потрібно тоді, коли вона “приносить дистрес та не є корисною”.

“Якщо це тимчасово, якщо це натхнення у творчості, для відновлення ресурсу, не викликає дистресу чи дезадаптації – то це окей”, – підсумовує психотерапевтка.

Ознаками дезадаптивної мрійливості є часте та тривале занурення у мрії

PheelingsMedia/Depositphotos

Чи багато людей страждають від дезадаптивної мрійливості?

Згідно з дослідженням 2022 року, проведеним ізраїльськими психіатрами, орієнтовно близько 2,5% дорослих можуть страждати від дезадаптивної мрійливості. Але в Україні таких досліджень поки ніхто не проводив.

Водночас є підстави вважати, що таких людей немало. Рік тому Люда вирішила опублікувати у своєму ТікТоці декілька відео на тему дезадаптивної мрійливості.

“Чому я хотіла розповісти? Тому, що я думала, ніби я не така, ніби я одна у світі з цією дезадаптивною мрійливістю”, – зізнається дівчина.

Вона дуже здивувалась, коли її відео набрали тисячі переглядів і сотні коментарів, де люди зізнавались, що їй знайомий цей стан.

“Було багато підлітків, які відкривались і розповідали про свій досвід, бо боялись розповісти батькам через те, що їм було соромно. По-друге, батьки іноді можуть сприйняти це з нерозумінням, мовляв, ти що, якийсь не такий? У таких випадках мені хотілось підтримати, чимось допомогти.

Людям важливо усвідомлювати, що вони не одні з цим живуть”, – підсумувала дівчина.

Читайте також :

Психічне здоров’я: що це таке, як про нього піклуватись та коли йти з ним до лікаря

Головне сьогодні

Суспільство

Лишилась 1,5-річна донька, а чоловік пройшов полон: у Києві прощались із загиблою внаслідок атаки РФ

Вікторія Андрєєва—
30 квітня, 16:01

Українці закликають скасувати показ російської пропагандистської вистави у Берліні

Дар”я Лобанок—
30 квітня, 18:11

Суспільство

У Міноборони хочуть розбронювати частину медиків: МОЗ створює списки

Вікторія Андрєєва—
30 квітня, 17:05

Суспільство

На фронті загинув спортивний журналіст та військовий Володимир Коцур

Анна Коваленко—
30 квітня, 15:30

Суспільство

У 40 разів ширша за Місяць: вчені несподівано виявили масивну молекулярну хмару поблизу Землі

Анна Коваленко—
30 квітня, 10:56

Суспільство

“Для нас це дивовижно”: на “Книжковій країні” видавництво оминали покупці, поки все не змінило відео в TikTok

Анна Коваленко—
30 квітня, 14:34

Реклама на сайті

Політика конфіденційності

Правила використання матеріалів УП

Принципи і правила роботи УП

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно
використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не
підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу
агентства “Інтерфакс-Україна”.

Source: Українська Правда. Життя