Майбутнє – це результат вибору

Усі розділи

Підтримати УП

Спецпроєкти

Проекти “Української правди”

Українська правда

Економічна правда

Європейська правда

Історична правда

Допомога ЗСУ

Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський

коронавірус
Курська область
повітряна тривога

Сектор Гази
Слуга народу

Спецпроєкти

Жінки у виробництві: як UKRNAFTA ламає гендерні стереотипи програмою #МожеКожна
Один день із Толіком Бондом: шпигунські будні торгового представника
Без бар’єрів з Uklon: як інклюзивні авто змінюють міста
Дозволити собі відпочинок. Як змінюється готельна нерухомість та який відпочинок обирають українці
Міст у Стоянці за 21 місяць замість 3 років: як допоміг супровід інженера-консультанта

Владислав Рашкован

заступник виконавчого директора МВФ

Майбутнє – це результат вибору

Субота, 03 травня 2025, 08:00

Я читаю одну книжку про ідеї майбутнього міст в літературі і згадав розмову з Саймоном Джонсоном, професором Массачусетського технологічного інституту (MIT), Нобелевським лауреатом з економіки 2024 року, в якій він розказує про свої улюблені видання американського письменника-фантаста Ніла Стівенсона (Neal Stephenson). Саймон вже розказував про ці книжки і моїй донці під час їх менторської сесії, і нещодавно на лекції в МВФ. Стівенсон у книжках описує різні майбутні світи, і позиція Саймона Джонсона в тому, що нам треба зрозуміти, те в якому світі ми хочемо та плануємо жити – це результат нашого вибору. Про те саме каже також інший Нобелевський лауреат, Дарон Асемоглу в своєму нещодавньому інтерв’ю в MIT.

Я вирішив передивитися ці книжки і зрозуміти, які світи нам малює Ніл Стівенсон – самі видання я не читав, але думаю це зробити. Що ж ми маємо:

Snow Crash (1992) зображує гіперкапіталістичне суспільство недалекого майбутнього, в якому держава майже повністю зникла з горизонту, поступившись місцем приватизованим анклавам, корпораціям і франшизам, що контролюють окремі території. Демократії тут немає. Суспільство роздроблене, і влада належить тим, хто володіє ресурсами, інформацією або мережею. Люди взаємодіють не стільки у фізичному просторі, скільки у Metaverse – віртуальній реальності, яка виконує функцію і ринку, і публічної сфери, і втечі. Саме там розгортається загроза у вигляді вірусу, що поєднує комп’ютерний код із лінгвістичним впливом. Таким чином автор показує натяк на те, як інформація і мова можуть стати зброєю. Весь світ в книжці побудований на глибокій автоматизації та хакерській культурі. Це світ радикальної фрагментації, де майбутнє визначається не виборами громадян, а алгоритмами, мемами і приватними інтересами. Книжку українською під назвою “Снігопад” видавало в 2022 році Видавництво Жупанського.

The Diamond Age (1995) змальовує майбутнє, в якому нанотехнології докорінно змінили устрій світу: замість національних держав суспільство організоване в нові “племена” або спільноти (так звані phyles), об’єднані за культурною, ідеологічною чи етнічною ознакою. Найвпливовішими серед них є неовікторіанці, які поєднують елітаризм з техноетикою. Завдяки пристроям, здатним створювати будь-які об’єкти з базових молекул (matter compilers) технологічне середовище забезпечує майже безмежне матеріальне виробництво. Але це багатство розподілене вкрай нерівномірно: поряд із процвітаючими племенами існує маса виключених, бідних і без доступу до нових можливостей. У центрі сюжету книжки дівчинка, яка отримує “інтерактивний Примірник” (primer), книжку з елементами Штучного Інтелекту (ШІ), здатного адаптуватись до її розвитку та вчити її мислити самостійно. Світ цієї книжки не стільки про технології, скільки про культурне відтворення і те, як знання, соціальні структури та виховання формують майбутнє. Демократія і тут майже відсутня, її замінили ієрархії, де автономність людини можлива лише через персоналізовану освіту.

Cryptonomicon (1999) не описує далеке майбутнє, але показує фундамент, на якому воно може постати: світ, де криптографія, обчислювальна техніка та інформаційна безпека перетворюються з військової технології на основу нової цифрової цивілізації. Роман перетинає дві епохи: Друга світова війна з її криптоаналітиками періоду Алана Тюрінгка, шифрами й моральними дилемами і кінець ХХ століття, де нащадки героїв тієї війни створюють вільну від державного контролю утопічну зону цифрової приватності (data haven) у Південно-Східній Азії. Тут знов немає демократії як інституції; є лише боротьба за інформаційний суверенітет і спроби перезапустити фінансову систему через криптовалюту. Люди, технології, ідеї підпорядковані прагненню до автономії, цифрової свободи та контролю над знанням. ШІ як явище ще не актуальний, але в книжці показана майже параноя щодо контролю даних і спроби створити альтернативні цифрові інфраструктури, які би управляли суспільством.

Anathem (2008) переносить нас на схожу на Землю планету Арбр – світ, де суспільство поділене на дві паралельні цивілізації: “саекулум” (буденний, секулярний світ) і “конценти” (ізольовані монастироподібні спільноти інтелектуалів, які присвячують життя вивченню філософії, математики, логіки й космології). Демократії в класичному розумінні немає і тут: суспільна структура заснована на добровільній ізоляції та інтелектуальній дисципліні. Технології суворо регулюються: в концентах використовують лише обмежену кількість інструментів, щоб уникнути деградації мислення. ШІ прямо не фігурує. Більш того – в центрі уваги автора постає роль людського розуму як засобу пізнання всесвіту, особливо у моменті контакту з зовнішньою цивілізацією. Це світ, де знання – не лише сила, а й моральний обов’язок, і де порятунок цивілізації залежить не від політичних чи технічних рішень, а від здатності мислити глибоко, спільно і трансцендентно.

Reamde (2011) занурює нас у світ, максимально близький до реального, умовно “сьогодення”, де цифрові технології, онлайн-ігри та глобальна мережа створюють нові соціальні, економічні й кримінальні екосистеми. Ця книжка – попередження про світ, у якому “цифрове” вже не окрема сфера, а поле справжніх геополітичних і людських конфліктів. У центрі сюжету – масивна MMORPG-гра, що стала не просто розвагою, а простором для торгівлі, відмивання грошей і навіть міжнародного тероризму. Демократія у цьому світі існує, але не є ефективною силою. Реальна влада розпорошена між приватними платформами, транснаціональними злочинними мережами та кібергравцями. Автоматизація, скрипти, ботнети й ігрова економіка вже формують новий тип поведінки й влади. Люди тут – водночас гравці й жертви цифрової глобалізації: їхні дії в грі можуть мати фатальні наслідки у фізичному світі.

Seveneves (2015) починається у світі, схожому на наш, але швидко перетворюється на радикальне дослідження виживання, відбору й реконструкції цивілізації після катастрофи. Коли Місяць руйнується і “жорсткий дощ” метеоритів загрожує знищити все живе, людство змушене терміново створити “Cloud Ark”, орбітальну мережу модулів для порятунку обраних. Демократія тут існує лише номінально: у кризовій ситуації домінують технократичні рішення, політичні суперечки і жорсткий відбір. Технології – ось ключ до виживання, але також джерело конфліктів і розколу. ШІ відіграє другорядну роль, поступаючись місцем людському інженерному генію і біологічному редизайну. Через 5000 років ми бачимо нову цивілізацію: розгалужену, постгенетичну, з різними “лініями” людей, адаптованих до орбітального життя. Автор показує в книжці історію про те, як майбутнє може бути сконструйоване буквально з уламків, але це може бути світ, де демократія й людяність доводиться заново винаходити. Роман українською під назвою Сімміс публікувало в 2018 році видавництво Навчальна книга Богдан.

The Rise and Fall of D.O.D.O. (2017) створює альтернативну версію нашого світу, де магія колись існувала, але зникла з приходом наукової доби. Коли урядове агентство D.O.D.O. знаходить спосіб повернути магію й використовувати її для подорожей у часі, починається складна гра з історією — міжрадісна, бюрократична й небезпечна. Стівенсон в книжці показує світ, який є гібридом сучасності, минулого й потенційних альтернативних реальностей. Демократія тут присутня лише у вигляді фасаду: справжня влада в руках тих, хто контролює доступ до магії, часу і знання. Технології співіснують з магією, а ШІ з’являється у вигляді цифрових систем, які допомагають координувати складні часові операції. Але головне питання постає не про технологію чи магію, а про відповідальність: хто має право переписувати історію і в ім’я чого? У цьому світі майбутнє твориться не через вибори, а через обхідні маніпуляції з минулим, і наслідки таких дій завжди непередбачувані.

Dodge in Hell (2019) описує недалеке майбутнє, де технології досягли рівня, який дозволяє оцифровувати людську свідомість після смерті, створюючи нову реальність – Bitworld, цифрове загробне життя. Як результат, світ розділяється на два виміри: фізичний “Meatspace”, де триває звичне існування, і цифровий всесвіт, населений скопійованими свідомостями людей, які починають будувати там нове суспільство, власну політику, міфологію та навіть релігію. Ті, хто мали можливість спробувати сучасний застосунок Replika, тут повинні трошки напружитися. Демократія в Bitworld швидко мутує: цифрові боги, харизматичні лідери і технодеспоти борються за контроль над реальністю, яку самі ж і творять. ШІ в книжці не є окремим агентом, це сама тканина світу, в яку вбудовані людські свідомості, що функціонують як програми. Водночас у фізичному світі постає питання: хто вирішує, хто отримає друге життя, хто управляє серверами, і що робити з владою над безсмертям?

Termination Shock (2021) переносить нас у найближче майбутнє, де наслідки кліматичної кризи вже неможливо ігнорувати: світ потерпає від повеней, спеки, міграційного тиску і політичної дестабілізації. У центрі сюжету книжки заможний техаський магнат, який вирішує діяти самотужки і запускає проєкт сонячної геоінженерії, викидаючи сірчані аерозолі в атмосферу для охолодження планети. Це рішення породжує нову глобальну політику, але не через інституції, а через техносамоуправство. Демократія у романі виглядає ослабленою, знерухомленою перед масштабами виклику; реальні зміни відбуваються завдяки приватній ініціативі, часто в обхід міжнародної згоди. Головна технологія тут людська індивідуальна здатність змінювати клімат, не чекаючи на колективне рішення. Як результат з’являється світ, у якому технологія стає політикою, а порятунок планети – питанням волі групи людей, а не консенсусу суспільства.

Як бачимо, всі світи, які конструює Ніл Стівенсон, дуже різні – від орбітальних утопій і постлюдських цифрових реальностей до магічних бюрократій і хакерських анархій. Але в кожному з них є щось спільне: відсутність сталих демократичних інституцій, зміщення влади до тих, хто володіє знанням, технологіями або доступом до альтернативної реальності. У цих світах майбутнє не планується разом, воно вибудовується тими, хто має сміливість або нахабність діяти або ресурси, щоб переписати правила.

Романи Стівенсона допомагають тренувати саме цю уяву. І хоч його світи вигадані, запитання, які вони ставлять, дуже реальні: хто проектує майбутнє? В нашій з Валерою Пекарем книжці Українські основи є моя глава під назвою Архітектори вибору, в якій я писав, що ми всі – учасники великого архітектурного проєкту під назвою “завтра України”, і наше завдання – не просто адаптуватися до змін, а мати уяву і сміливість запропонувати власний план майбутнього.

Яким повинен бути такий світ? Стівенсон в своїх книжках не дає нам готових відповідей, але кожна його книжка – попередження: якщо ми не визначимо, у якому світі хочемо жити, за нас це зроблять інші. Розумію, чому ці книжки сподобались економісту Саймону Джонсону – економіка вивчає саме вибір. А наше майбутнє – найважливіший вибір, який ми можемо зробити, як цивілізація.

Владислав Рашкован

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

суспільствоекономіка

Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Владислав Рашкован

Когнітивні ілюзії під час війни

15 квітня 2025, 15:30

Поради реформатору

29 березня 2025, 07:00

Шість порад виробникам дронів

26 березня 2025, 07:00

Усі колонки автора

Майбутнє – це результат вибору

Владислав Рашкован
заступник виконавчого директора МВФ

Квартира на добу чи пастка: як працюють шахраї в короткостроковій оренді

Олексій Коваль
керівник проекту Perfеct Group

За лаштунками євроінтеграції: що дійсно є важливим для руху України до ЄС

Дарія Гайдай
аналітик Інституту світової політики

Візит, який міг не відбутися: Зеленський, Рамафоза і новий дипломатичний курс

Дзвінка Качур
співзасновниця неприбуткової організації “Асоціація українців Південної Африки”

Арифметика чи демократія: як рахуватимуть строки мерів?

Олександр Ганущин
ексофіцер ЗСУ, голова Львівської облради у 2015-2020 рр.

Найкраща відповідь Трампу: якою має бути реакція світу на шантаж президента США

Пол Де Грауве
професор європейської політичної економіки, Лондонська школа економіки

“Українська правда” в соцмережах:

Реклама на сайті

Політика конфіденційності

Правила використання матеріалів УП

Політика ШІ

Принципи і правила роботи УП

Як писати для УП

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.

ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.

Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А

Телефон: +380 95 641 22 07

Засновник проекту: Георгій Гонгадзе

Головний редактор: Севгіль Мусаєва

Редактор-засновник: Олена Притула

E-mail редакції: editor@pravda.ua

Ми використовуємо cookies

Source: Владислав Рашкован