Як провалити експеримент “мудрість натовпу”
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Конфорка горить червоним. Що означає колір газу та як перевірити його якість
Література як терапія: як читання допомагає пережити війну
Калькулятор податків ФОП: як платитимуть підприємці різних груп у 2025 році
Навчившись виживати – вчитися, щоб жити: як український малий бізнес прокачує свої навички
“Моя дитина – не мій хрест”. Як і чому піддаються стигматизації діти з інвалідністю
Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів
Денис Самигін
комунікаційник, публіцист
Як провалити експеримент “мудрість натовпу”
Субота, 08 лютого 2025, 08:00
Років 8 тому в якомусь науково-популярному фільмі я побачив експеримент, який з того часу не виходив у мене з голови. Я періодично намагався знайти більше інформації про нього в інтернеті, але безрезультатно. І зрештою GPT-чат (о, диво!) за описом підказав мені його назву – це ефект “мудрість натовпу”.
Отже, уявіть, в прозору ємність насипають купу різнокольорових кульок. Підраховують, їх виявляється 4510. І далі починають у різних людей запитувати, скільки кульок у банці. Люди оцінюють на око і говорять свою здогадку. Хтось може оцінити в 300, а хтось в 30 тисяч.
Але магія в тому, що якщо запитати багато людей, в цьому випадку 160, то середнє арифметичне їхніх відповідей буде дивовижно точним – майже ідеально відповідатиме реальній кількості насипаних кульок. У цьому експерименті BBC думки людей та математика дали результат в 4514 кульок.
Кадр експерименту з фільму BBC The Code
Цікаво, що принцип працює не тільки для кульок, а й для визначення, наприклад, ваги. Саме на конкурсі вгадуванні ваги корови на ярмарку колись у минулому цей феномен вперше й помітили.
Колективний розум або ідеальна демократія
Чому це мене вразило? Здавалося б, логічно припустити, що колективний людський розум мав би викривляти оцінку в один чи інший бік – всім разом має здаватися, що кульок більше або менше. Пригадується жарт, що здатність приймати колективне рішення у тридцяти докторів наук дорівнює інтелекту крокодила.
Але – ні, результат виходить фактично ідеальним. Це наштовхує на думку: виходить, що існує певний “колективний розум”, здатний бачити істину – принаймні в речах, які за своєю кількістю потрапляють в межі людського досвіду.
Чи не виходить, що демократія в ідеалі працює за цим же принципом? Кожен висловлює свою чесну оцінку, а механізми усереднення – свобода слова, вибори – дає найточніший результат. Причому окремі оцінки можуть бути діаметрально протилежними. Але разом вони дають майже об”єктивну істину. Виходить, навіть завзяті опоненти створені один для одного, щоб разом сформувати правильну картину.
Ніжність демократії
Якщо прийняти цю аналогію, стає зрозуміло: демократію легше ввести в оману зловмисним наміром, бо в ній мають слово “всі”. І достатньо лише “кількох шкідників”, які свідомо викривлятимуть оцінку та поширюватимуть хибну інформацію – і механізм демократії почине помилятися.
Тобто публічно висловлена думка – це число-оцінка, а дезінформація – це навмисно хибне число від шкідника, щоб спотворити суспільний механізм ухвалення рішень. Тому для демократій так важливо тримати чистоту від маніпуляцій у власному механізмі.
“Демократія” диктатури
У диктатурі оцінку виставляє лише вузьке коло осіб. В нашій аналогії – вгадує кількість не 160, а умовно 5 людей. При чому “голосування” відбувається на рівні того, у що повірили диктатор та його оточення.
Через меншу кількість оцінок їхня середнє арифметична оцінка менш точна. Але їхню систему важче “хакнути”, адже доступ до механізмів оцінки у диктатурі суворо обмежений обраними.
Ще один цікавий момент: можна припустити, що диктатура частіше, щільніше дає оцінку, бо диктатор на велику частку і є диктатурою. І як людина, він постійно робить певні висновки, аналізує реальність і реагує на неї.
Диктатурам вигідні короткі дистанції
Через це диктатури працюють швидше. Тому на коротких дистанціях вони більш ефективні – особливо у кризових ситуаціях. Але стратегічно, на довгих дистанціях, вони програють демократіям, бо менш здатні до точного оцінювання складних структур.
Звідси ще один висновок: диктатурам вигідний хаос, бо у швидкоплинних обставинах, на коротких дистанціях, з обнуленням вони мають перевагу, бо швидше орієнтуються та діють. А відтак – більш живучі та вправні у війнах, кризах, екстрених ситуаціях, де отримують авторитет та “славу”.
Натомість демократія потребує часу, щоб сформувати правильну оцінку. Але коли цей процес завершується, її рішення більш виважені й точні. Саме тому демократії можуть будувати складні, комфортніші та, по-своєму, цікавіші суспільства, які довше зберігають стабільність. Як мінімум, якщо їх не атакують та не “збивають приціл”.
І ще один парадоксальний висновок: в демократичному процесі не страшно, коли хтось помиляється щиро, бо його помилка буде компенсована іншою думкою через “гарячі суперечки”, але страшно, коли є агент-шкідник, який свідомо працює проти системи та виставляє помилкові оцінки, щоб зламати сам принцип демократичної “мудрості натовпу”.
Ось такі гіпотези та припущення про природу демократії та диктатур на основі експерименту, який змушує замислитися.
Денис Самигін, комунікаційник, публіцист
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
суспільство
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Денис Самигін
Звіт Meta наводить нові приклади того, як росіяни видають себе за українців
9 вересня 2024, 14:50
Як “типичный одессит” з Рязані під кураторством спецслужб РФ сіє ненависть до України
5 січня 2024, 16:00
Нова єдність України через комунікаційну “жирність”
6 листопада 2023, 11:30
Усі колонки автора
Як провалити експеримент “мудрість натовпу”
Денис Самигін
комунікаційник, публіцист
Дим вітчизни: провідні тютюнові компанії досі працюють на Росії
Ольга Масна
менеджерка з комунікацій ГО “Життя”
П”ять правил комунікації із співробітниками
Юлія Косенко
СЕO Ribas Hotels Management
Як в Україні планують посилювати санкційну політику: аналіз законопроєкту
Максим Шевердін
адвокат, партнер LCF Law Group
Сіють хаос і колотнечу: чому президент має ліквідувати декілька військових адміністрацій
Олександр Ломако
депутат міської ради, в. о. міського голови Чернігова (2023-24 рр)
Експорт як місія: як Україна шукає ринки для збуту агропродукції
Сергій Ткачук
голова Держпродспоживслужби
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Ґендерні політики
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Денис Самигін