Объединенные или рассеянные? Что держит украинцев вместе и где существует риск “серьезного социального взрыва”
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Суспільство
Проєкти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Спецпроєкти
Війна і пам”ять
Війна і втрата
ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ
Наплічники життя
Великий приклад об”єднання
Незламні, бо єдині
Допомога поруч
Повернутися до життя
Об’єднані чи розпорошені? Що тримає українців разом та де існує ризик “серйозного соціального вибуху”
Анастасія Мосорко
30 травня, 06:00
nicktys/DEPOSITPHOTOS
Посилання скопійовано
У часи глибоких суспільних змін особливо помітною стає роль спільнот. Вони стають джерелом підтримки, довіри й ефективної взаємодії, що дозволяє людям не лише адаптуватися до викликів, а й впливати на хід подій.
Про це говорили учасники панельної дискусії “Сила спільнот: взаємодія заради стійкого майбутнього”. У фокусі обговорення опинилися спільноти як середовище лідерства, простір довіри та джерело сили у часи випробувань.
Модерувала дискусію Севгіль Мусаєва, головна редакторка “Української правди”. Вона наголосила: сьогодні як ніколи потрібно говорити не тільки про виклики, які заважають об’єднуватися, а й про спільноти, які вже працюють ефективно. Що допомагає їм триматися? На яких цінностях вони будуються? Яке лідерство народжується всередині таких об’єднань?
Відповіді на ці питання шукали:
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень;
Сергій Пролеєв, доктор філософських наук;
Світлана Матвієнко, директорка Української школи політичних студій;
Сергій Позняк, ветеран, підприємець.
У чому полягає сила спільнот – і чому варто її розвивати?
Кожен із учасників панелі має унікальний досвід створення та розвитку спільнот: від бойових підрозділів до інтелектуальних і громадянських об’єднань.
Video Player is loading.
Current Time 0:00
Duration -:-
Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time -0:00
Playback Rate
Descriptions
descriptions off, selected
subtitles off, selected
Audio Track
Picture-in-Picture
This is a modal window.
Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.
TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency
Text Edge Style
Font Family
Reset restore all settings to the default values
Close Modal Dialog
End of dialog window.
Advertisement
Сергій Позняк, військовослужбовець і координатор проєкту “Маніфест 24”, розповів про силу бойового братерства.
“Я розвиваю кілька спільнот. Найперше – це снайперський взвод спеціального призначення, яким командую. Ми вже п’ять місяців безперервно на ЛБЗ (лінії бойового зіткненя – ред.), і ця спільнота показала, що здатна тримати оборону проти двох батальйонів ворога. Це 10 снайперських пар – і це справжня сила. Така бойова єдність дає результат”, – зазначив він.
Сергій Пролеєв, доктор філософських наук і дослідник спільнодії, підійшов до теми з аналітичної перспективи: “Сила спільнот – це не питання віри, а розуміння соціальної реальності. Саме взаємодія між спільнотами породжує солідарність і здатність до колективної дії – основи добре організованого суспільства”.
Пролеєв наголошує: філософія має виходити за межі академічних кіл – і саме в публічній взаємодії, зокрема з підприємцями чи громадськими ініціативами, народжується нова якість мислення.
Філософія та знання мають стати публічними інструментами єдності
ASHTRAY25/DEPOSITPHOTOS
Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень, робить акцент на ролі знання як основи для збереження єдності.
“Усе своє життя я займаюсь наукою і переконана, що знання – це головна цінність, яку має продукувати суспільство. Ми ведемо дуже важку війну, яка виходить далеко за межі лінії фронту. Нас намагаються розділити, переконати, що ми різні: що є українці “першого”, “другого”, “третього” ґатунку. Це – маніпуляція.
Наше завдання – доносити правду. Чому не здали Київ? Чому встояла Одеса у 2014-му? Це зробили не структури, не влада, а спільноти – об’єднані прості люди”, – наголошує Лібанова.
За її словами, сьогодні з’являються нові тези щодо розпорошеності українського суспільства, які намагаються просувати в маси.
“Нині починають ширитися наративи, мовляв, українці розпорошені. Мовляв, готові до виборів. Мовляв, є провалля між тими, хто за кордоном, і тими, хто в Україні. Мовляв, суспільство розколоте.
Це неправда. Єдність українського суспільства – це головне надбання, яке ми здобули у ці страшні роки війни. Ми виборюємо її з 2014 року, не з 2022-го. І ми усвідомлюємо наші помилки: політичні, громадянські. Але ми маємо шанс це виправити. І єдина умова – єдність”, – переконана Лібанова.
Читайте також :
Чому разом сильніші: як і навіщо об’єднуються організації людей з інвалідністю
Чому й на яких принципах українці об’єднуються у спільноти?
“Я не вважаю, що українські спільноти мають якусь суттєву винятковість. Але одразу зауважу: спільнота – це не просто група людей. Це спільна дія.
Усі форми людського об”єднання – похідні саме від спільнодії. Якщо ця спільна дія є, ми можемо говорити про спільноту. Якщо ні – це просто соціологічна група. Це перший і принциповий момент”, – наголошує Сергій Пролеєв, доктор філософських наук.
При цьому, за його словами, український контекст є унікальним, як і історія кожного народу. Саме вона формує певні особливості спільнодії – її можливості або обмеження.
“В українській історії культура спільнодії завжди була вкрай ускладнена. Це пов’язано з тим, що Україна тривалий час не мала сталості розвитку як самостійна політична і культурна одиниця. Вона перебувала в статусі залежної території. У такому стані всі засади спільної дії: автономії, горизонтальних зв’язків, довіри – цілеспрямовано руйнувалися тими, хто тут панував. І це був не наш народ.
Саме тому ми бачимо проблеми з об”єднанням уже в перших визвольних змаганнях, ще раніше – у козацьку добу. Внутрішня роз”єднаність українців була однією з причин наших історичних поразок”, – зазначає Пролеєв.
У незалежній Україні стався прорив у розвитку громадянської активності
IrynaTolm/DEPOSITPHOTOS
На його думку, за більш ніж три десятиліття незалежності українці досягли небагато в соціально-економічному сенсі – це легко довести цифрами. Але те, що, на переконання філософа, змінилося кардинально – це зростання сили громадянської ініціативи, зростання самодіяльності людей.
“Майдани, добровольчі батальйони, волонтерський рух – це прояви високого потенціалу прямої демократії. І не просто емоційної, а конструктивної, дієвої.
Можу поділитися спостереженням: під час першого Майдану дружина французького посла – яка, до речі, сама пережила революційні події у Парижі 1968 року – сказала мені, що рівень взаємоповаги, взаємодопомоги, культури поведінки, який вона побачила в Києві, перевершував той, що був тоді у Франції”, – зазначив Пролеєв.
Як зберегти єдність українського суспільства у реаліях війни, інформаційної роз’єднаності та масової міграції?
За словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової, неправильно говорити, що українське суспільство “розколоте”. На її переконання, правильніше буде сказати, що воно поділене. І одна з найбільш відчутних ліній поділу проходить між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто виїхав.
“Ми мусимо чесно подивитися на ситуацію. Невже хтось серйозно вважає, що українські жінки, які у 2022 році вивозили дітей за кордон, зараз живуть у розкошах, ходять по клубах і дорогих ресторанах? Це відверта брехня, яка активно розганяється в соціальних мережах. Навіщо? Щоб посіяти неприйняття. Щоб ті, хто залишилися тут, зневажали тих, хто виїхав. І водночас – щоб ті, хто за кордоном, боялися повертатися. І це вже дає свій результат”, – говорить вона.
За словами Лібанової, значна частина українців за кордоном справді починає боятися повертатися. Їх переконали, що в Україні небезпечно не лише через бомбардування, а й через можливе засудження з боку співгромадян. Поруч із міркуваннями про житло, роботу та безпеку з’являється ще один вагомий фактор – побоювання бути неприйнятими.
“Схожий поділ існує й усередині України. Між тими, хто залишився у Харкові, Сумах, Києві, Одесі, і тими, хто переїхав у більш спокійні регіони – на Закарпаття, Буковину, до західних областей. Тут напруга менш очевидна, але вона також є, і її постійно намагаються підживлювати.
Найбільше занепокоєння викликає ризик того, що держава, намагаючись повернути якомога більше людей із-за кордону, почне пропонувати їм додаткові преференції – соціальні, фінансові чи інституційні. Ті, хто залишався в країні весь цей час, можуть сприйняти це як несправедливість. А це прямий шлях до внутрішнього конфлікту”, – зазначає експертка.
Читайте також :
Скільки в Україні осіб без громадянства та охочих його набути? Статистика від міграційної служби
Лібанова наголошує, що такої помилки допускати не можна: “Це буде вода на млин агресора. Ми вже маємо достатньо прикладів того, як інформаційна зброя працює не гірше за ракети. Саме тому ключовим завданням сьогодні залишається не просто збереження держави, а збереження довіри. Без неї жодна спільнота – ані всередині країни, ані за її межами не матиме майбутнього”.
Першим кроком для досягнення цієї мети вона називає донесення правди.
“Нещодавно в Черкасах, десь три місяці тому, був міжнародний економічний форум. Один із його учасників, представник українських інтересів у Польщі, розповідав: на початку своєї роботи з польським бізнесом вони зіткнулися з тим, що поляки щиро думали, що вся Україна виглядає як Маріуполь. І досі багато хто за кордоном так вважає. Це проблема.
Але й інша крайність – також небезпечна. Якщо ми всім почнемо говорити, що у нас усе спокійно й чудово, то навіщо тоді нам допомагати? Тож маємо бути чесними: так, ми майже не спимо ночами, ми живемо під загрозою, ми боїмося, але ми працюємо, віримо в перемогу і готуємо ґрунт для повернення. І повертатися можна. Тут не так страшно, як здається ззовні. Принаймні, достатньо безпечно, щоб почати будувати життя знову”, – говорить Лібанова.
Як підтримати повернення ветеранів – і не допустити нового соціального розколу?
Сергій Позняк у своєму виступі наголосив, що тема повернення військових із фронту в цивільну реальність вже зараз потребує суспільної підготовки – і роль спільнот у цьому процесі є критичною.
“Я дуже глибоко в темі повернення ветеранів. Це ж усі цивільні люди – як і я колись. І тільки спільноти, які цим займаються, вивчають питання, ухвалюють рішення, можуть дійсно зробити систему підтримки дієвою”, – вважає Позняк.
Окремо він звернув увагу на потенційний конфлікт, який може виникнути у суспільстві після повернення військових, особливо – у контексті розмов про пільги.
“Є питання преференцій для військових. От скажи людині, яка без руки, що вона буде конкурувати з тим, хто “відвоював” бізнес, уникаючи мобілізації. Це не просто про справедливість. Це питання національної безпеки”, – вважає він.
Позняк застеріг, що без відповідної роботи спільнот і незбалансованої політики держава може опинитися перед ризиком серйозного соціального вибуху. Саме спільноти, на його думку, здатні утримати цю рівновагу, збалансувати процеси, ставлення, емоції в суспільстві.
Як жіноче лідерство змінює спільноти?
Повномасштабна війна значно прискорила трансформацію ролі жінок в українському суспільстві. Вони беруть на себе відповідальність – у тилу, на фронті, в громадських і політичних ініціативах. За словами Світлани Матвієнко, директорки Української школи політичних студій, це не тимчасове явище, а фундаментальна зміна.
“Жінки ідуть на фронт. У нас найбільша кількість жінок в армії серед країн загалом – до 70 тисяч. Вони беруть відповідальність – і мають зайняти місце у майбутньому відновленні”, – переконана Матвієнко.
Повномасштабна війна прискорила зміну ролі жінок в українському суспільстві
smutkoalex@gmail.com/DEPOSITPHOTOS
Філософ Сергій Пролеєв бачить у цій зміні прояв глибшого суспільного процесу – формування соціальної солідарності, яка не зводиться до формальної єдності.
“Солідарність – це передусім рівень соціальної відповідальності, відповідальності дії перед народом, суспільством. Часто, коли кажуть “об’єднуватися”, мають на увазі, що ми всі маємо мати спільні інтереси чи думки. Але ні – солідарність не про це. Зрештою, в мафії теж є неабияка солідарність – питання лише, на що вона спрямована.
І якщо ми говоримо про соціальну солідарність, то вона має бути спрямована, як казав ще Арістотель, на загальне благо. І тут, як на мене, жінки мають дуже сильний ресурс, який варто задіяти – аби загалом динаміка суспільного життя стала більш доброякісною”, – зазначив він.
Пролеєв також зауважив, що саме жінки історично тримають на собі суспільну стійкість: “Ще у 90-х я казав: українське суспільство якось тримається лише тому, що тягар безладдя та системних невідповідностей перебирають на себе жінки. Вони стають жертвами безладу, але й компенсують його. І сьогодні – під час повномасштабної війни – їхня роль не менш значуща”.
Попри зростання впливу жінок, Світлана Матвієнко критично ставиться до окремих гендерних форматів навчання чи лідерства, які, на її думку, лише закріплюють ізоляцію.
“Я проти жіночих програм як таких. Проблеми жінок мають чути чоловіки, проблеми ветеранів – цивільні. Їх треба змішувати в правильній пропорції – 50 на 50. Ми дуже часто відмовляємося від донорських умов, щоб не втрачати якість середовища.
Жіноче лідерство – це не про красиві фото чи статус. Це щоденна відповідальність, здатність діяти не заради себе. І ця система менторства, яку ми запустили, вона працює. Навіть кілька годин з досвідченою лідеркою можуть змінити внутрішній вектор жінки-військової краще, ніж десятки годин лекцій”, – каже Матвієнко.
Головне сьогодні
Суспільство
У Києві блискавка влучила у багатоповерхівку: чому таке стається і як вберегтися
Тетяна Бугаєнко—
29 травня, 17:05
Суспільство
Політ понад хмарами: у Китаї парапланерист випадково піднявся на висоту понад 8000 метрів
Тетяна Бугаєнко—
29 травня, 13:23
Суспільство
Учні львівського ліцею зняли відео, на якому виконують пісню російського репера Моргенштерна
Тетяна Бугаєнко—
29 травня, 15:06
Що обрати замість м’яса: 6 найкращих продуктів для отримання білка
29 травня, 12:00
Суспільство
Як коти впізнають своїх власників? Вчені виявили, що не лише за голосом і виглядом
Анна Коваленко—
29 травня, 17:02
Суспільство
Вчителі щодня виконують додаткову роботу, за яку їм не платять. Омбудсменка розповіла, яку саме
Тетяна Бугаєнко—
29 травня, 11:40
© 2007-2025, Українська правда
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Принципи і правила роботи УП
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно
використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не
підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу
агентства “Інтерфакс-Україна”.
Source: Анастасия Мосорко