Одна ніч із “Бабою Ягою”. Історія бойового виходу екіпажу ударного дрона
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Майбутнє оборонних проєктів: інтерв’ю з головою наглядової ради холдингу Octava Capital
CYBERION: як мережа кіберклубів знайшла свою нішу та відкрила нові можливості для інвесторів
Святковий стіл без клопотів: готові страви та традиційні смаки у NOVUS
Як “Правило Болар” сприятиме зниженню цін на ліки
ТЕСТ: чи знаєте ви достатньо, щоб врятувати людину в критичній ситуації
Одна ніч із “Бабою Ягою”. Історія бойового виходу екіпажу ударного дрона
Вадим Петрасюк, Олег Петрасюк — Четвер, 10 квітня 2025, 05:30
колаж: Андрій Калістратенко
На червоно-чорному прапорі ОУН кольори символізують землю і пролиту за неї кров.
В поезії Павличка червоний – то любов, а чорний – то журба.
У нашому ж репортажі червоно-чорні фотографії – це світловий ефект нічної роботи екіпажу ударного БПЛА. У темряві бійці підсвічують собі винятково червоними ліхтариками, які є менш помітними з ворожих дронів.
Читайте також: “Баба Яга” жжот. Як Україна вигадала новий вид зброї
Кому харчів, кому фугасів
Ми прямуємо “в гості” до екіпажу ударного безпілотника 24-ої бригади імені Короля Данила.
Щоби не спокушати ворожу розвідку, пресофіцер залишає машину в кущах на під”їзді і вже пішки, городами, заходимо в населений пункт. Він критично близький до лінії бойового зіткнення, тому більшість мешканців покинули свої домівки.
В одній із порожніх хат дронщики облаштували бойову позицію. Але приїздять сюди лише в нічний час: сонце їх тут ніколи не бачить – тільки місяць і зорі. Сталося так, що ми випередили бійців – вони прибули за кілька хвилин на важкому джипі.
Робота дронщиків починається зі встановлення антен
Всі фото – Олег Петрасюк
Бійці збирають дрон. Кріпленням лопатей приділяють особливу увагу. Якщо вони послаблюються в польоті, збільшується вібрація й погіршується керованість
Боєприпаси та запасні батареї живлення хутко заносять до хати. Швидко виструнчують угору антени радіозв”язку. З транспортного контейнера дістають дрон “Перун” розміром зі стіл, за яким комфортно пообідали би дві людини. До нього приладнують чотири лапи з лопатями. І от бойова повітряна машина готова.
На сьогоднішню ніч екіпаж має два типи вантажів: для росіян і для своїх. Для ворога – бомби (вони ж “бімби”), для своїх – піхоти на “нулі” – посилки з водою, харчами, батарейками, ліками, патронами. Що піхотинці замовляють, те їм і доставляють.
“Космодром” для великого дрона зроблений з кількох будівельних блоків – так зручніше обслуговувати апарат – міняти батареї живлення, чіпляти бомби
З посилок дронщики й починають нічну роботу. За принципом: спершу подбай про своїх, потім вже “пригости” ворога. Посилки майже однакові – кожна розміром з мікрохвильовку. Є точні координати місць, де необхідно їх скидати. Доставка вантажів на позиції ЗСУ – щоденна місія дронів-ваговозів, до яких належить і “Перун”.
Знизу до “Перуна” прикріплена посилка для піхотинців. Усі посилки намагаються витримувати в однакових габаритах і вазі. Їх обгортають пом”якшувальним матеріалом, щоби при скиданні всередині нічого не розбилося
Зашуміли мотори, дрон повільно робить метрів 30 вертикальної ходи, трохи зависає на тлі Великої Ведмедиці. Рушає. Підсвічений яскравим місяцем, він ще довго тримається в полі зору.
Зелений вогник “Перуна” проглядається в нічному небі навіть на тлі яскравого місяця
Дійові особи та виконавці
Одна з кімнат будинку слугує “центром управління польотом”. Тут працює обігрівач-генератор. Щоби прогрівалося швидше, обрали найменшу в хаті кімнату.
Перед вильотом підключаються і налаштовуються девайси й гаджети. Присівши в хазяйське крісло, боєць із позивним “Гайтавер” перевіряє окуляри віртуальної реальності для керування дроном
Трійко бійців вміщуються на старому дивані. Ми вже хвилин двадцять як разом з екіпажем дрона, але до цього весь час порпалися надворі в темряві, і от нарешті побачили одне одного при світлі.
Знайомимося: прикомандирований до екіпажу сапер Славко, дронщики Гайтавер, Коржик, Родзинка. Коли завантажений бомбами апарат прямує до цілі, хлопці можуть перекинутися слівцем про всяке-різне
Боєць Павло з позивним “Гайтавер” – найстарший за віком, в мирному житті – головний енергетик обласного рибгоспу на Поділлі. В екіпажі він виконує роль техніка-інженера, хазяїна квадрокоптера. Але, як і всі в команді, може бути пілотом, штурманом.
Незабаром доступ до матеріалів на “Українській правді” може стати платним.
Але ми вважаємо, що якісний контент має бути доступний для всіх, тож до останнього не будемо вводити обмеження. Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Дізнатись більше
Юрій – позивний “Коржик” – старший екіпажу, командир відділення і основний пілот “Перуна”. В цивільному житті – програміст. Сьогодні його робочий інструмент – пульт керування дроном.
Максим (“Родзинка”) – сьогодні він за штурмана – відповідає за зв”язок з командним пунктом і асистує Коржику. До війни він закінчив коледж, де вивчав комп”ютерні науки. Попрацювати не встиг – пішов на строкову службу в ЗСУ, там його й застала війна. За віком він наймолодший в екіпажі, натомість має найбільше військового стажу – понад чотири роки.
Родзинка встановлює на дрон батареї живлення. Їх змінюють після кожної “ходки” “Перуна”
Четвертий боєць – сапер Славко. Він не в штаті взводу БПЛА, а є прикомандированим, “відповідає за бімби”, споряджає і підвішує боєприпаси до дрона. Його руки завжди останніми торкаються апарату. Коржик не злетить, поки не побачить Славка біля себе. Такого порядку вимагає техніка безпеки в роботі з вибухівкою.
З меблевої полички і ящиків Славко мостить собі робоче місце і, наче торговець, розкладає свій “крам”: міни 400-грамові, 900-грамові. А ще ФАБи – затрофеєні в росіян фугасні авіабомби. Вони розраховані для скидання з літаків, тож сапери їх дещо переробляють, зменшуючи вагу, адже цілу бомбу “Перун” не потягне.
Сапер Славко готує бомби. Їх перевозять у напіврозібраному стані, тож треба прикрутити й надійно закріпити пластмасові стабілізатори. Для цього у сапера завжди під рукою ізоляційна стрічка, миттєвий клей тощо
Чіпляючи “бімби”, Гайтавер використовує одноразові пластикові стяжки, одну з них він на секунду взяв у рота, щоби довго не шукати в пітьмі
Старі радянські ФАБи – єдині боєприпаси, пофарбовані в колір війни, традиційну військову “оливу”. Решта – чорні, бо народилися вони вже в нашу добу – їх виготовляє інженерна служба батальйону з допомогою 3D-принтера.
Якби не ФАБи, не “калаші” у кутку і не камуфляжний одяг на хлопцях – хата би виглядала як просто сільська оселя, а ніяка не бойова позиція. Шафи, телевізор, дивани, пральна машина, газова плита – все з мирного життя.
Поки дрон у польоті, сапер може трохи перепочити
Як випасають “Перуна”
Два планшети – штурманський і пілота. На штурманському – загальна картина з супутника; можна побачити, як “Перун” прямує до Часового Яру.
При підльоті до цілі Коржик зменшує масштаб зображення на планшеті, так що стає видно хати й сараї приватного сектора на околиці міста. В частині з них напередодні наші розвідники виявили ворожі позиції – їх треба знищити. Підлітаємо до першої цілі.
Гайтавер і Родзинка під час польоту. Контролюють ситуацію через електронні прилади
– Як думаєте, двома “чотирисотками” завалимо цей будинок? – всміхаючись, запитує Родзинка.
– Може, так, а може, ні. Мені щось здається, що ні. Але зараз побачимо, – каже Коржик, готуючись скинути бомбу.
Він зосереджується. В такі миті всі троє ближче схиляються над планшетом, ледь не торкаючись лобами. Але так, щоби не підбити лікоть Коржику, чиї пальці – на кнопці “Скид”.
І ось перша “бімба” відділяється і, просвердлюючи повітря, стрімкує до землі. Вибух, нечутний, але видимий камері “Перуна” – хмара пилу. Пів даху знесло, але будівля встояла. Не завалив її остаточно і другий 400-грамовий скид.
– Ай, так як і гадав! Треба було з тобою на щось закластися – на каву хоча б, то точно би виграв, – жартує Родзинка.
Коли дрон летить “на роботу” або повертається, хлопці мають кілька спокійних хвилин побалакати. Коржик і Родзинка мають спільне хобі – мультфільми-аніме, тож обговорюють новинки. Старший за віком Гайтавер у таких бесідах участі не бере.
– Максиме, – каже командир до Родзинки, – ти ж довше нас усіх служиш. Не хочеш стати офіцером?
– Ай, нашо воно мені!
– Та чого?! Це ж круто: рапорта подав, за місяць тобі сержанта дадуть, потім молодшого лейтенанта, старшого, і так пішов-пішов… Кар”єрний ріст аж до генерала. Будеш сало генеральське наярівать, відростиш пузяру таку, що зверху можна бокал пива поставить з коктельною трубочкою, щоби пити й руки з кишень не виймать. Посьорбав-посьорбав і поїхав до нас з перевіркою. Ми такі сидимо на цім дивані, “Перуна” свого випасаємо, а ти такий заходиш із пивом і трубочкою: “Шо, блін! Га?!”.
Хлопці сміються, не відриваючись від роботи.
Хлопці дозволяють собі на кілька секунд скористатися білим світлом ліхтарика
“Блін, 18 супутників! Але ж тіки шо було 35”
– Я вчора на розвідку літав, то знайшов такого самого “Перуна”, як наш, – каже “Родзинка”.
– Це де? – цікавиться Гайтавер.
– Та біля заправки на в”їзді – висить на деревах, на гілках. Чий це може бути? Може, когось із нашої бригади, нє? Можемо сходить, забрати?
Гайтавер відкриває мапу на своєму смартфоні:
– Біля заправки, отут? Та ти здурів! Тут до москалів метрів триста – нас “задвохсотять” ще на підході!
– Я готовий його зняти, якщо ви мене перенесете туди двома “Перунами”. Зачеплю його карабіном і ми вчотирьох повернемося – я і три “Перуни”, – сміється Родзинка.
Хлопці сміються.
– Максиме, тобі би сценарії писати до екшн-фільмів. А й справді, нащо тобі генералом бути – оце пиво тягати на пузі, ще розіллєш. Я передумав: після війни йдеш на курси сценаристів і – зразу у Голлівуд!
Дрон повернувся, сів на свій “космодром”, викладений з чотирьох шлакоблоків. Хлопці йдуть його оглядати. Настає час механіка і сапера.
Гайтавер міняє батареї, перевіряє кріплення лопатей, щось підкручує ключиком. Разом зі Славком прикріплює боєприпаси. І знову на зліт.
Так хлопці відпрацьовують цілі – одна за одною. В останню ходку вирішують “закрити борг” – добити того стійкого будинка, з якого починали.
“Перун” вже майже біля цілі, і раптом лунає голос штурмана:
– Блін, 18 супутників лишилося! Але ж тіки шо було 35, шо за фігня?!
– Ото маєш! На останній “бімбі”! Сподіваюся, що пронесе, – з досадою в голосі озивається Коржик.
Як пояснили хлопці, кількість супутників – що більше, то краще. Від супутників дрон бере координати. Більше супутників – більше інформації і точніше прицілювання. Чому раптом з 35-ти видимими лишилися всього 18? Примхи погоди? Вологість повітря? Атмосферний тиск? Вітер?
І от ціль вже майже у прицілі, скидати… Але в цю мить на екрані починається “сніг” – зображення зникає. Коржик таки встигає скинути останню “бімбу”, але оцінити влучання вже не було можливості.
– А-йй, на самому інтересному місці, – досадує командир розрахунку.
В ту ніч вони зробили 4 транспортні і 8 бойових вильотів, скинули 22 боєприпаси, вразивши 9 цілей.
Хоч дрон і зветься “Перун”, росіяни кажуть на нього “Баба Яга”. Хай так. Зрештою казкова Баба Яга – персонаж страшний, нею лякають неслухняних дітей. В даному разі це вдала смислова паралель: лякайся, вороже!
Бомби приготовлені і їх от-от підвісять до дрона. Дві фірмові “чотирьохсотки” (власної розробки й виготовлення піротехнічної майстерні підрозділу ударних БПЛА) і адаптований під “Перуна” штатний ФАБ, затрофеєний у росіян
Бомби закріплені, за кілька секунд хлопці йдуть в укриття, і тоді Славко – він відійшов на крок – зробить останню перед вильотом маніпуляцію – поставить боєприпаси на бойове зведення
Коли хлопці поралися біля дрона, і мерехтіли прикріплені до їхніх бронежилетів червоні ліхтарики, я відчував дивну кольорову естетику – танок червоних “світлячків” на чорному тлі нічного саду. Червоні руки, червоні обличчя, червоний дрон і темрява ночі.
Я дозволив собі жартома порівняти хлопців із чортами в пеклі. Вони спершу хотіли образитися, але фотограф Олег показав їм фото, і ми вирішили, що чорти вони лише для ворогів – створюють їм пекло.
– А-а, ну коли так, то нормально: бути чортом для пі*арів я згоден. Плюс! Приймається! – сказав Гайтавер.
Вадим Петрасюк – текст, Олег Петрасюк – фото, для УП
зброяарміяЗбройні силиросійсько-українська війна
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді
Давайте вже після Пасхи. Коли будуть вибори в Україні
— Роман Романюк
Живий щит. Як росіяни прикривали свої штаби цивільними в Бучі
— Стас Козлюк
Повернення України. УП показує оцифровані в США столітні фотоархіви легіону Українських січових стрільців
— Євген Руденко
Історик Мараєв: Кубань має стати пороховою діжкою та джерелом проблем для Росії
— Софія Середа
Наташа, попала! Як колишня вихователька дитсадка збила російську ракету
— Рустем Халілов
Операція “Kudu”. Як українські військові навчаються у Великій Британії
— Ангеліна Страшкулич, Євген Будерацький
“Ми випрошуємо допомогу, як рибу на ринку”. Як зрада союзників призвела до розгрому у війні
— Михайло Кригель
“Оточення, як і каже командування, не було. Але і спланованого виходу теж не було”. Що відбувалося на Курщині в останній місяць оборони
— Ольга Кириленко
“В батальйоні створили черги з тих, хто буде розстрілювати полонених”. Як Росія страчує українських військових
— Софія Челяк
Ті, хто палить глибоку Росію. Велика історія 14-го полку безпілотних авіакомплексів
— Роман Романюк
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2024, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Вадим Петрасюк