Тисяча різних дронів і ще мільйон на підході. Чому Україні потрібно боротись із “зоопарком” озброєнь?
Українська правда
Усі розділи
За підтримки
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Українська правда”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Тисяча різних дронів і ще мільйон на підході. Чому Україні потрібно боротись із “зоопарком” озброєнь?
Богдан Мірошниченко
Шеф-редактор “Оборонки”. Оглядач оборонної промисловості.
Владислав Христофоров
Журналіст “Оборонки”, автор текстів про війну та українську оборонну промисловість
2 липня, 12:30
Цього року тільки й чути про появу нової військової техніки. З початку 2025 року Міноборони кодифікувало 600 різних зразків озброєння. З них 250 моделей безпілотників і ще 100 боєприпасів. Це вдвічі більше, ніж минулого року.
Часто оборонні чиновники хизуються зростанням кількості компаній-виробників дронів – зараз ця цифра вже перевалила за 500. Але це не завжди означає розвиток оборонної галузі, технологій та краще забезпечення фронту.
Україна побудувала великий оборонний ринок та в конкуренції народила багато інноваційних рішень, які відіграли важливу роль на фронті. Але настали часи, коли стратегія максимального різноманіття на ринку озброєнь почала грати проти нас.
Купа різних дронів, компонентів, різні характеристики, різне супутнє обладнання перевантажують логістику, гальмують навчання й відтерміновують момент бойового вильоту дрона. А постачання різних боєприпасів для дронів із різними правилами споряджання взагалі може призвести до поранень військових.
Відсутність уніфікації гальмує і розвиток технологій та ринку. Розробникам програмного забезпечення складніше розробляти якісні рішення без єдиного стандарту “заліза”. Виробникам компонентів важко розвивати виробництво комплектуючих, не маючи стандартних характеристик компонентів. Інженерам важко інтегрувати у єдину бойову систему військову техніку, яка відрізняється за конструкцією та характеристиками від підрозділу до підрозділу.
А фрагментоване замовлення одних і тих же виробів між десятками різних компаній заважає здобути ефект масштабу та акумулювати ресурси для інвестицій у дійсно складні технологічні проєкти та збереження виробу конкурентним на фронті.
І це вже не кажучи про корупційні ризики, які виникають внаслідок хаосу в закупівлях “зоопарку” різної зброї.
Оборонні відомства та Генштаб вже не один місяць ламають голову над тим, як прописати стандарти для нової військової техніки та бодай частково вивести ринок озброєнь з анархічного стану. Але завдання непросте, адже водночас треба зберегти гнучкість технологій, які постійно змінюються.
В чому проблема?
Раніше вважалось, що різноманіття української військової техніки – це скоріше наша перевага. Відкриття ринку дронів для всіх охочих у 2023-му році дозволило знайти ефективні молоді компанії, які конкуруючи між собою винаходили неординарні рішення.
Але є інша сторона медалі – великий ринок породив “зоопарк”. На фронт потрапляє дуже багато різних моделей дронів, кожен з яких має свої компоненти, програмне забезпечення, особливості використання. Неможливість зупинитись на одному з них забирає у військових два основних ресурси: гроші та час.
Захисникам доводиться витрачати багато часу та грошей на освоєння застосування нових типів безпілотників та обладнання їх під свої потреби у фронтових майстернях.
Хороший приклад уніфікованого дрона – китайський Mavic. Під нього розробили програмне забезпечення й насичують підрозділи оригінальними компонентами, що дозволяє ними стабільно користуватись і навіть придумувати різні кустарні модифікації.
Наприклад, так звані “спарки” – здвоєні оригінальні акумулятори для довшого використання дрона в повітрі. Наявність великої кількості оригінальних запчастин дозволяє масово робити з китайськими “Мавіками” такі модифікації без ризику потрапити на брак.
Оригінальний та здвоєний акумулятор дрона Mavic 3
Водночас деякі українські дрони іноді можуть місяцями лежати на складі підрозділу через відсутність потрібних запасних частин.
У сегменті FPV-дронів проблема відсутності уніфікації та чіткої стандартизації відчувається чи не найбільше. Частина з сотень моделей мають багато дешевих і неперевірених рішень. Один з військових розповів “Оборонці”, що неодноразово стикався із займанням акумуляторів, які неможливо загасити у польових умовах. В результаті військові втрачали майно, а інколи вигорали цілі бліндажі.
Окрема історія з боєприпасами для цих дронів. Після лібералізації виробництва боєприпасів з’явилось багато нових виробників, але на фронті велика кількість різних виробів викликає дискомфорт.
“Десять компаній зробили “накольники” (системи ініціації боєприпасу) зі своєю різьбою. А ще десять компаній зробили болванки зі своєю різьбою. І я не можу взяти їхні підривачі й поставити на боєприпаси, які мені потрібно, тому що у них у всіх різна різьба. Мені треба замовляти в токаря на харківському підприємстві, щоб він мені переточував.
Моя мрія, як командира, щоб до кожного засобу був уніфікований боєприпас, який буде зрозумілий для військовослужбовця в застосуванні”, – зазначив Юрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем “Ахілес” на форумі Defense Tech Era.
Корпуси для боєприпасів різних типів, виготовлені на 3D-принтері. Фото: “ДрукАрмія”
Уніфікація та стандартизація потрібні й для засобів РЕБ, якого теж є на ринку десятки різних моделей.
“У підрозділах використовується велика кількість РЕБ тактичного та оперативного рівня, розроблених різними виробниками. Це створює складнощі з експлуатацією, сумісністю, обслуговуванням та навчанням персоналу. Відсутність чітких уніфікованих вимог до форм-факторів, типів живлення, кріплень, інтерфейсів управління, антен і розʼємів ускладнює інтеграцію таких засобів у єдину систему радіоелектронної боротьби. Часто елементи живлення, кабелі або антени однієї системи не підходять до іншої навіть у межах одного підрозділу.
Візьмемо, наприклад, кольорову індикацію стану систем. У багатьох зразках техніки використовуються різні або суперечливі схеми сигналізації (зелений, червоний, синій), що може вводити в оману особовий склад. А у стандартах НАТО чітко визначено логіку: зелений – штатна робота, червоний – критична помилка або відмова, жовтий – попередження чи нестабільний режим, синій – спеціальні або зашифровані режими. Використання цієї схеми дозволяє військовим орієнтуватись у стані системи без зайвого навчання, навіть у стресових умовах”, – сказав “Оборонці” Анатолій Храпчинський, заступник директора компанії Piranha tech.
Відсутність єдиних стандартів також заважає технологічному розвитку. У статті про машинний зір “Оборонка” писала, що велика кількість різного “заліза” заважає програмістам розробити єдине ефективну та масову систему автонаведення на ціль для FPV-дронів.
А консультант “Повернись живим” Тарас Тимочко в інтерв’ю “Оборонці” розповів, що роздробленість компаній-розробників заважають розробити систему автоматизації збиття російських безпілотників дронами-перехоплювачами.
“Автоматизовані системи збиття існують, але вони в розібраному стані. Тобто є окремо система автоматичного старту, окремо – доведення до цілі, окремо – ураження (…) Проблема в тому, що ці різні “відрізки” належать різним компаніям. Якби все це об’єднали в один механізм, і якби всі ці інженери працювали спільними силами, то мені здається ми б уже давно мали дрон з автоматичним стартом та автоматичним ураженням цілі”, – зазначив Тимочко.
Готові партії FPV-дронів українського виробництва. Фото: Михайло Федоров
Ще один недолік “зоопарку” – це паралельна робота компаній над однотипними виробами. З одного боку це сприяє конкуренції та розвитку, з іншого – розпорошує ресурси на R&D, яке потребує все більших інвестицій.
“В Росії один виробник діп-страйків, а у нас декілька. Є плюси і є мінуси цієї історії. І, як на мене, мінусів забагато. Ми розвились, тому що було багато команд-виробників. Але зараз це вже нам заважає”, – розповів в інтерв’ю УП ветеран російсько-української війни Олег Болдирєв, який залучений в систему виробництва далекобійних дронів.
Зрештою, відсутність чітких технічних вимог до озброєння породжує корупційні ризики у закупівлях. Як розповіла “Оборонці” представниця Громадської Антикорупційної Ради при Міноборони Тетяна Ніколаєнко, зараз АОЗ “замовляє” FPV-дрони у постачальника не за технічними параметрами, а за конкретними назвами, які вказані в переліку від Генштабу. Це вбиває конкуренцію і дає привід виробникам диктувати свою ціну. До того ж відсутність єдиних технічних вимог заважає проводити прозорі тендери, які б дозволили значно економити бюджетні гроші. Зараз же контрактування іде лише за прямими договорами.
Головне – не зашкодити
Питання уніфікації та формування технічних вимог давно на порядку денному в оборонних чиновників. Але проблема є не такою простою, як виглядає на перший погляд. І “прості рішення” можуть просто зашкодити.
Це не означає, що від уніфікації треба відмовитись. Схоже, що український ОПК зараз на тому етапі, коли це є необхідним для подальшого розвитку. Але процес має відбуватись послідовно, гнучко та компетентно.
Наприклад, якщо надто строго, у стилі радянських ГОСТів, прописати вимоги для FPV-дронів, то це може вбити розвиток технологій, адже виробники втратять простір для креативу.
За словами Ніколаєнко, постійна зміна технологічних трендів на фронті вимагає гнучкості від виробників FPV-дронів та замовників. Якщо не бути гнучким у формуванні стандартів, то в один момент держава почне постачати на фронт сотні тисяч технологічно неактуальних дронів.
Інше питання – конкуренція. Якщо замість десяти постачальників залишиться один, то виробник може втратити стимул розвивати продукт. Один з бойових командирів сказав “Оборонці”, що його не стільки хвилює відсутність уніфікації, скільки втрата динаміки у розвитку технології одного з ключових дронів, яким користується підрозділ.
Зрештою, чи достатньо компетентно і незалежно будуть прописані стандарти для тієї чи іншої зброї?
“Я бачу як люди, які не вміють нічого побудувати, розказують що треба будувати інженерам. Я боюсь, коли ці поважні люди, що приймають рішення, почнуть щось уніфіковувати.
Наведу лише один приклад. В часи АТО/ООС у Збройних силах були розроблені технічні вимоги для армійського позашляховика. І там було написано “центральна підкачка коліс”. І все – будь-який світовий виробник не відповідає вимогам Інституту збройних сил України. В армію машини не закупались”, – казав Олег Болдирєв на інтерв’ю УП.
Тренд на уніфікацію – це відхід від філософії максимального насичення ринку компаніями та різними рішеннями. І тут головне не вбити інноваційне середовище, яке утворилось внаслідок дерегуляцій.
“Якщо буде перекіс у бік уніфікації, для виробника, який налаштований на масштабування, це буде навіть добре. Скоротяться виробничі ланцюжки, збільшиться ефективність виробництва. Однак це шлях до того, що пошук інноваційних рішень пригальмується.
(…)Збалансувати можливо. Усе залежить від креативності та відкритості нашого чиновника. Не робити шалених обмежень, що загальмують розвиток галузі, але з іншого боку не допустять ще більшого різноманіття конекторів та всього, що підпадає під уніфікацію. Цього домогтися можливо. В процесі уніфікації має брати участь наш користувач, тобто військовослужбовець. Це той, хто найкраще знає, як воно має бути”, – сказав у розмові з “Українським радіо” голова ГО “Аеророзвідка” Ярослав Гончар.
Уніфікація з українською специфікою
Як розповів заступник міністра оборони Валерій Чуркін в інтерв’ю DOU, відомство вже розробило стандарти для боєприпасів та вибухових речовин. Чиновник вважає, що з понад 200 зразків боєприпасів для дронів у Силах оборони мають залишитись близько 20.
Подібну програму відомство планує реалізувати й з БПЛА. В ідеалі з близько 600 моделей дронів має залишитись кілька десятків безпілотників різного призначення. Тоді, за словами Чуркіна, держава зможе їх максимально масштабувати.
Чиновник каже, що в планах уже в липні-серпні завершити роботу над стандартами для FPV-дронів, далекобійних ударних безпілотників та бойових частин до них.
Український дрон квадрокоптерного типу під час випробувань на полігоні. Фото: Brave1
Також триває розробка вимог до модульності БПЛА, тобто можливості ставити на одну платформу різні компоненти під конкретні бойові задачі. Для початку, модульними мають стати антени, пульти керування та камери, щоб спростити логістику безпілотних підрозділів.
За словами Ніколаєнко, розробка відповідних стандартів по дронах триває вже понад рік і пришвидшення цього процесу чекають від нового керівника командування Сил безпілотних систем.
Щодо скорочення кількості виробників однотипних виробів є певний корупційний ризик, щоб ринок не поділили між собою “правильні” виробники. Тому у технокластері Brave1 вважають, що уніфікація компаній-виробників має відбуватись сама по собі, без втручання держави в ручному режимі. Але для цього потрібні прозорі правила.
Наприклад, на великих державних тендерах меншу ціну за дрони зможуть запропонувати лише великі виробники. А малим компаніям вдасться втриматись або створивши унікальне рішення, якого не буде у конкурентів, або об’єднавшись з кількома іншими малими командами навколо одного проєкту.
Кроком до такої уніфікації стало відкриття Brave1 Market. Це новий маркетплейс для військових, де представлені дрони, засоби РЕБ, РЕР та компоненти до них. Загалом на маркетплейсі вже розміщено близько 1500 товарів.
Координаторка проєкту Юлія Мирна розповіла “Оборонці”, що у маркетплейсі військові надаватимуть оцінку кожному товару та залишатимуть розгорнуті коментарі про його проблеми та переваги. Вони зможуть порівнювати товари між собою й обирати найкращі.
І саме ринок, на думку команди Brave1, дозволить визначить найкращі технології для фронту, що сприятиме їх масштабуванню, а отже й уніфікації.
Можливість порівняння товарів на платформі Brave1Market. Фото: Brave1
На Brave1Market військові витрачатимуть кошти військових частин, тобто мова лише про невелику частину закупівель. А от для витрати грошей з бюджету Міноборони Агенція оборонних закупівель розробляє схожий маркетплейс – Dot chain defence, на якому військові теж матимуть каталог різної продукції та бачитимуть відгуки колег.
Якщо підсумувати, то шлях України до уніфікації озброєння не йде за російським сценарієм – коли держава вручну обирає підрядника та масштабує виробництво десятка ключових моделей, які вважає найбільш ефективними або маючи корупційний інтерес.
Виробничий майданчик БПЛА-камікадзе “Ланцет”. Стоп-кадр з пропагандистських ЗМІ РФ
Російська модель уніфікації теж робоча, але ворогу вдається досягати результату завдяки великому ресурсу. У Brave1 вважають, що змагатись із Росією ресурсом – хибний шлях, адже у ворога грошей значно більше.
Натомість треба шукати асиметричну відповідь та будувати іншу систему, яка передбачатиме простір для креативу та водночас забезпечить концентрацію замовлення для масштабування й підвищення ефективності виробництва.
І чим швидше Україна знайде цю золоту середину, тим скоріше оборонна промисловість отримає “зрілу” структуру та перейде до сталого розвитку.
Поділитися:
Посилання скопійовано
Please enable JavaScript to view the
comments powered by Disqus.
Матеріали за темою
Німеччина профінансує виробництво 500 українських дронів “Лютий”
TAF Drones представила недорогий тактичний дрон “Бабка”
Росіяни почали використовувати нові FPV-дрони з сонячними батареями
Новини партнерів
Бізнесовий ШІ: куди інвестують компанії у 2025 році
ROG Elite Rewards: понад 25 000 учасників в Україні та цінні призи за відданість бренду
Linkos Group відзначила 25-річчя родинним святом Family Day в Україні
© 2025, Межа
Угода з користувачем
Політика конфіденційності
Всіх прав дотримано. Гіперпосилання на першоджерело при використанні матеріалів Межа є обов’язковим.
Матеріали з плашкою PROMOTED та НОВИНИ ПАРТНЕРІВ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Матеріали з плашкою ОГЛЯД можуть містити рекламну інформацію.
Фотопартнер Depositphotos.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-04705.
ТОВ “УП Медіа Плюс”
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Source: Богдан Мірошниченко