Трамп готовий до поступок. Як опір ЄС щодо зброї і правил змушує США змінювати стратегію
Під час останнього виступу віцепрезидента США Джей Ді Венса у Вашингтоні (йдеться про подію Мюнхенської безпекової конференції 7 травня. – Ред.) я сидів у першому ряду.
І як й більшість людей у тій залі, я був готовий до чергової повчальної промови, очікуючи, що розлом у трансатлантичних відносинах поглибиться просто на моїх очах.
Але ми були приємно здивовані. Тональність американської влади змінилася. Джей Ді Венс тепер вважає Європу важливим партнером Сполучених Штатів.
То що ж змінилося і чому?
Моя найкраща здогадка: те, що сталося останніми місяцями, можна описати як надмірне втручання США у зовнішню політику.
Ідея, що Америка може запропонувати нове світобачення, яке буде прийняте всім світом, по суті, базувалося на переконанні “деструкторів” з Кремнієвої долини у незамінності США для інших країн.
І щойно відбулося усвідомлення:
США залишаються надзвичайно важливим союзником Заходу, але…
Світогляд, який Америка намагається нав’язати своїм союзникам, просто неприйнятний для більшості з них.
Джей Ді Венс згадав кілька моментів, які, на мою думку, демонструють основні вразливості США.
США хочуть шматок з трильйонів євро, які планується витратити Європейським Союзом на оборону. І адміністрацію Трампа дратує те, що Європа, схоже, обирає створювати власне обладнання, а не залишатися слабкою та вразливою, купуючи менш ефективні американські альтернативи.
Уся риторика останніх місяців змусила Європу сумніватися в надійності США як партнера у протидії найбільшій загрозі безпеці — Росії.
Але якщо Європа сумнівається в партнерстві, то вона не витрачатиме гроші на американське озброєння, принаймні не в тих обсягах, які планувалися раніше.
Неможливо мати все й одразу: або США готові захищати Європу разом із нею (включно з Україною), або Європа — повільно, неефективно, але неминуче — почне розбудовувати власну обороноздатність. А з цим прийде автономія та вплив.
2. Регулювання в ЄС.
Венс згадав, що Брюссель несправедливо ставиться до американських технологічних компаній. За моїм відчуттям, саме це і є головною причиною атак США на Брюссель.
Ви можете сміятися, зневажати чи критикувати Брюссель, але він має величезну регуляторну владу в надзвичайно густонаселеному і багатому регіоні. І якщо ви хочете вийти на цей ринок, ваша дорога лежить через Брюссель.
І що ще страшніше з точки зору Вашингтона — більшість європейців насправді підтримують ці регуляції. Адже багато хто вважає, що це робить їхнє життя безпечнішим і кращим.
Тож атаки на Брюссель через його начебто недемократичний характер — це просто ще одна атака на будь-яке обмеження американської влади.
Ви можете прорватися до верхівки американської політики завдяки грошам і впливу, але, як бачимо, це не допомагає вам змінити правила в Європі.
Зізнаюся, можливо, це видавання бажаного за дійсне — але мені здається, що те, як Дональд Трамп безжально спалював мости, не налякало і не паралізувало Європу. І ціна, яку американський народ платить за цей “деструктивний підхід”, може виявитися значно вищою, ніж передбачалося.
Якщо все це правда — урок очевидний.
Потрібно тримати позицію, залишатися стійкими, не зачиняти двері, нагадувати про спільні цінності та інтереси і продовжувати робити правильні речі.
І хто знає… люди можуть змінюватися. А отже, можливо, й країни також.
Я залишив залу з надією, що моє передчуття справдиться. Принаймні, цього разу воно не було песимістичним.
Але все ж першою жертвою трампівського “деструктивізму” стала довіра. Це дуже дорога річ, яку будували десятиліттями важкої праці — і яку буде надзвичайно складно відновити.
Довіра повинна бути в центрі всіх розмов між Брюсселем і Вашингтоном — чи йдеться про торгівлю, чи про регулювання, чи про безпеку.
І якби я мав змогу звернутися до віцепрезидента Венса, я сказав би йому прямо: Росія — агресор. Україна — жертва. Ми підтримуємо жертву.
І ще одне – існують червоні лінії, які Європа не може і не буде переходити.
Колонка була вперше розміщена на сторінці автора у соцмережі Х.
Публікації в рубриці “Колонки” не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів
Source: Європейська Правда