Україна вже є де-факто членом НАТО

Усі розділи

Підтримати УП

Спецпроєкти

Проекти “Української правди”

Українська правда

Економічна правда

Європейська правда

Історична правда

Допомога ЗСУ

Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський

коронавірус
Курська область
повітряна тривога

Сектор Гази
Слуга народу

Спецпроєкти

Як Україна відновлює і оберігає ліси під час війни
“Не бійтеся бути недосконалими”: як директорка Kormotech змінює правила гри в бізнесі
Перероблені продукти та цукор: як зменшити шкоду від фастфуду та “швидкої” їжі
Як Bukovel впроваджує принципи сталого розвитку і чому це на часі
“Профільна”: реформа старшої школи в Україні

Діана Френсіс

канадсько-американська журналістка

Україна вже є де-факто членом НАТО

Четвер, 12 червня 2025, 08:00

Промова канадсько-американської журналістки Діани Френсіс на конференції “Захист майбутнього України: безпекові гарантії та розмінування для відновлення й відбудови”, організованої NATO Association of Canada, Mriya Aid та Canada-Ukraine Chamber of Commerce.

Я буду розмовляти з вами приблизно 20 хвилин і трохи розповім про мої стосунки з Україною, про те, як я стала захисником цієї країни, а також трохи про те, що станеться далі.

Хочу сказати, що ми, безперечно, ближче до кінця цієї війни, ніж до її початку, і я сподіваюся, що Україна залишиться цілою і посяде своє місце серед найдинамічніших економік Європи.

Моє перше знайомство з Україною відбулося завдяки моєму українському другові Бобу Анесаку, якого багато хто з вас, мабуть, знає як адвоката з Торонто. Коли в 1991 році відбувся розпад СРСР, Боб сказав мені: “Ти повинна поїхати в Україну”. Моя газета відправила мене з фотографом на 20 тижнів по всьому Радянському Союзу, який розпадався, щоб розповісти канадським читачам про те, що буде в результаті.

Тож я поїхала на тиждень в Україну, і все. Я застрягла там. Я була першим західним журналістом, який взяв інтерв”ю у президента Кравчука, першого президента незалежної України, чудового джентльмена. Боб був перекладачем того інтерв”ю. Ми сказали одне одному: “О Боже”. Я сказала: “Бобе, він чудовий. Я думаю, він хороший, але він як сирота. Він нічого не знає про капіталізм, він нічого не знає про демократію. Ми маємо щось зробити, щоб допомогти”.

Тож Боб і я заснували Українську торгову палату навесні 1991 року. Ми спонсорували торгові місії туди й назад і спостерігали, як країна бореться з капіталізмом і демократією. З 1991 року це була боротьба.

І ось приблизно в 1995 році Боб і я стали партнерами в київській газеті, фінансовій газеті, яку одного дня просто вкрали українські олігархи-бандити з бейсбольними битами. Вони забрали нашу газету, налякали нашого редактора, і він змушений був покинути країну разом із родиною.

Я сказала: “Все, їм треба взятися за розум. Мені це не цікаво, це просто ще одна гнила корумпована країна”.

Але потім сталася Помаранчева революція, і тоді я побачила: “Вау, це найбільший протест і найпотужніше впливове громадянське суспільство в усьому колишньому Радянському Союзі”. Білоруси не могли цього зробити, росіяни самі не могли цього зробити, це було надзвичайно, і ми всі дивилися це по телевізору. Це було дивовижно.

Тож я поїхала туди. І я знову зацікавилася. Українці завдяки спільним зусиллям і громадянській гордості змогли скасувати корумповані вибори, на яких переміг Янукович.

На жаль, ми знаємо, що він повернувся завдяки російським грошам і допомозі друга Дональда Трампа, Пола Манафорта, який дав йому другий шанс і допоміг знову виграти президентські вибори. Зробивши це, він став повністю маріонеткою Путіна, розвалив армію України, яка була однією з найкращих у світі, і продав зброю, яку було придбано для її потреб, заради особистої вигоди диктаторам третього світу, фактично роззброївши країну в рамках підготовки до її повторного захоплення Росією. Це був очевидний план.

Все це тривало і було надзвичайно небезпечним, а потім знову занепало: корупція і проблеми. Ми бачили це на власні очі в палаті, бо люди їхали туди, інвестували в Україну і отримували по голові через нечесних суддів чи когось іншого.

Тож це була боротьба, і вона тривала, але все ще існувало громадянське суспільство, гордість українців, яка є дуже унікальною, і в 2014 році відбулася Революція гідності, яка вигнала диктатора і призвела до першого вторгнення Путіна.

Але зростання націоналізму, гордості та реформ зрештою призвело до антикорупційних зусиль. І в 2019 році в Україні відбулися перші справжні вільні вибори, на яких Зеленський здобув переконливу перемогу, слава Богу. Що б ви не думали про нього, цей чоловік – герой.

Отже, ви знаєте, що протягом усього цього періоду в Україні були люди, які намагалися зацікавити населення в тому, щоб Україна вступила до НАТО. Але опитування показували, що люди не підтримують цю ідею, вони не зацікавлені в цьому. Вони вважали, що це ще більше спонукає Росію до жорстоких дій. Однак до 2020 року опитування в Україні чітко показали підтримку вступу до НАТО. І тоді, в 2022 році, не випадково відбулося друге вторгнення РФ.

Зараз ми маємо цю війну, яка, звичайно, триває з часу першого вторгнення в 2014 році.

НАТО є болючим питанням для Путіна. І так, Україна повинна бути в НАТО. Але я вважаю, що вона вже є де-факто членом НАТО, і це нормально. НАТО робить все, що може. В межах своїх можливостей альянс допомагає своїм членам індивідуально; деяким більше, ніж іншим; щоб допомогти Україні відбитися від росіян настільки, наскільки це можливо, що є досить дивовижним. І це, звісно, заслуга українців, але НАТО було там.

Тому я вважаю, що основна увага в переговорах має бути зосереджена на припиненні вогню, а потім на створенні значних сил безпеки, які в певному сенсі будуть де-факто НАТО без НАТО, що є великим червоним прапором для Путіна. Це не буде в угоді, і наполягати на цьому означає продовження виснажливої війни, яка “спалює” молодь, ресурси та добру волю, яку Україна має у всьому світі та всередині країни.

Тому я вважаю, що важливо створити безпекову коаліцію, “коаліцію охочих”, якщо хочете так назвати. Європейці вважають це негативним, оскільки це був термін Джорджа Буша щодо вторгнення в Кувейт. Але як би ви це не називали, це не можна називати НАТО і це не може бути частиною НАТО. Цьому можуть допомогти всі союзники НАТО окремо, і зараз, звичайно, переговорники і Трамп втрачають терпіння. І це правильно, переговори пробуксовують і не приведуть до того, на що ми всі сподіваємося.

Європа активізується, вона наступна, і вона це знає, і я думаю, що великий Рубікон перейдено, тому що Німеччина це розуміє. Німеччина вважає, що з цього тижня вона має війська в Балтії. Лідер Німеччини пообіцяв витрати на оборону в розмірі пів трильйона доларів, і вони можуть дозволити собі більше, якщо захочуть.

Отже, ми маємо четверту за багатством економіку планети, яка є технологічно спроможною, але тепер політично зрівнялася з тим, на що ми всі сподівалися раніше. Тому для мене Німеччина, новий лідер Німеччини, і той факт, що парламент Німеччини повністю підтримує це, є надзвичайно важливими. Цей поворот є величезним. Німеччина говорить про атомну бомбу. Вони не жартують, вони все розуміють. Вони були проблемою, але це важливий крок у напрямку безпеки та існування України.

Тепер я думаю, що це також означає підтримку Європейського Союзу та членство України в ньому. А французи та британці створюють коаліцію охочих. І все це має відбутися, тому що не буде відновлення України, якщо вона все ще буде мішенню. І там мають бути війська та всілякі інші речі. Цікаво те, що коли Європа усвідомлює, що вона наступна, Німеччина робить крок уперед.

Україна стане військово-промисловим комплексом Європи. Так само, як і США, хоча опосередковано, адже Європа купуватиме товари у США, що триматиме пана Трампа на відстані і в доброму настрої.

Вони вже створили неймовірно технологічно просунуту українську систему військової оборони. До неї підключаться німці, французи, британці і вся Європа. І таким чином зміцнення Європи з Україною на вістрі зупинить Путіна, на мою думку, слава Богу, може, навіть з Божою допомогою, зруйнує його економіку і одного дня відкине його назад.

Інша річ, яка, звісно, також необхідна, з огляду на мою взаємодію з Україною в минулому, це те, що війна не знищила всі негативні елементи в українському світі. І тому наступним кроком, який має відбутися і який відбудеться, є вступ до Європейського Союзу, що дозволить відбудувати всю інституційну архітектуру України.

Угода про корисні копалини зі США, хоч і болюча, але утримала Трампа в грі, мала відбутися і має відбутися. І якщо її правильно реалізувати, то, звичайно, це забезпечить робочі місця та економічний розвиток в Україні, експортні доходи тощо.

Але цього не можна досягти, якщо європейці не втрутяться, як вони це зробили в Угорщині та Польщі, і не позбудуться гнилої судової системи, некомпетентності державної служби та корупції. І замінити олігархів як структуру економіки. Їх необхідно замінити. Я б насправді націоналізувала усі їхні активи, оскільки, на мою думку, вони співпрацювали з росіянами. Зокрема й тих, хто бігає і каже, що “любить Україну і намагається допомогти”, і чиї імена я не називатиму…

Отже, економічне будівництво відбудеться, тому що українці розумні, вони мають чудову робочу етику, вони мають ресурси, вони мають енергію і стійкість. Європейський Союз надасть, як це було з Угорщиною та Польщею, гідні інституційні структури, щоб люди відчували себе комфортно, інвестуючи туди, будуючи там бізнес і працевлаштовуючи там людей.

Потрібно позбутися олігархів, щоб не було такої жахливої концентрації влади, яка знову зробила росіян заручниками Росії. Приватизувати державні підприємства, які є некомпетентними, але мають неймовірний потенціал для створення багатства. Приватизувати їх справедливо, публічно, відкрито і запровадити антимонопольне законодавство, щоб не було одного–двох гравців, які забирають все. Не допустити олігархів – і тоді буде економічне відновлення.

Це буде вибух. У вас є скарбничка в Німеччині, США та решті Європи. Азія мріє повернутися туди, але якщо будуть пристойні правила, то нехай приїжджають. Така моя позиція. І країну буде відновлено, розміновано.

Активи – це ще одна річ, яка мені подобається в новому канцлері Німеччини. Він хоче забрати ці заморожені активи, незважаючи на аргументи, що це не дуже хороша ідея, і віддати їх Україні.

Тож де ми зараз в Україні? Ось чому я притримуюся оптимістичної позиції: Україна має найбільшу і найкращу армію в Європі, вона більша за збройні сили Франції та Великої Британії разом узяті. Це технологічний центр не тільки для військової техніки, а для всього.

До війни, задовго до війни, це була європейська країна з найвищим рівнем грамотності. Це розумні люди. І ще одна річ, якої багато хто ніколи не усвідомлював, це те, що Силіконова долина Радянського Союзу була в Україні, а не в Росії. Усі мізки, які вивели Гагаріна в космос, розробили зброю та технологічні досягнення для Російської імперії, були створені, зроблені та винайдені українцями.

Тож це буде неймовірна країна, коли вона вийде з-під п”яти Росії і почне співпрацювати з Європою. Це найкращий військовий технологічний центр. Це неймовірні природні ресурси. Це союзники, багато дуже важливих і впливових союзників. А її народ і діаспора не мають собі рівних.

Тож Україна впорається.

Промову можна послухати тут.

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

НАТОУкраїнаміжнародна спільнота

Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Україна вже є де-факто членом НАТО

Діана Френсіс
канадсько-американська журналістка

Люстрація як запобіжник реваншу проросійських сил на повоєнних виборах в Україні

Дар”я Свиридова
партнерка Адвокатського об”єднання “AZONES”

Що відбувається з ринком житла Львова

Ростислав Хома
керівник напряму консультаційних послуг у сфері нерухомості EY в Україні

Медики vs пацієнти: чому в Україні це супротивники, а не партнери. І як це змінити

Олександр Бабляк
керівник Центру кардіохірургічної допомоги “Добробут”

Закон про множинне громадянство – ключ до повернення світових українців

Президент Світового конгресу українців

Мої бізнес-правила

Савва Лібкін

“Українська правда” в соцмережах:

Реклама на сайті

Політика конфіденційності

Правила використання матеріалів УП

Політика ШІ

Принципи і правила роботи УП

Як писати для УП

Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.

ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.

Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А

Телефон: +380 95 641 22 07

Засновник проекту: Георгій Гонгадзе

Головний редактор: Севгіль Мусаєва

Редактор-засновник: Олена Притула

E-mail редакції: editor@pravda.ua

Ми використовуємо cookies

Source: Діана Френсіс