"Community Buzz – Decoding Teen Lingo & European Football Insights"

Скуф, делулу чи норміс. Чи зрозумієте ви, про що говорять сучасні підлітки? ТЕСТ

Усі розділи

Підтримати УП

Спецпроєкти

Суспільство

Проєкти “Української правди”

Українська правда

Економічна правда

Європейська правда

Історична правда

Спецпроєкти

Війна і пам”ять

Війна і втрата

ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ

Наплічники життя

Великий приклад об”єднання

Незламні, бо єдині

Допомога поруч

Повернутися до життя

Скуф, делулу чи норміс. Чи зрозумієте ви, про що говорять сучасні підлітки? ТЕСТ

Олена Барсукова

5 квітня, 06:00

Фото ілюстративне: Flashpop/GettyImages

Посилання скопійовано

Якщо ви нещодавно почули “делулу”, “пікмі” чи “скуф” і подумали, що це нові персонажі з відеоігор, вам точно сюди.

Молодіжний сленг сьогодні – це як постіронічні меми: чим менше розумієш, тим більше смієшся (або плачеш).

Але не хвилюйтеся: ми склали тест, який допоможе вам краще зрозуміти, про що говорять підлітки в інтернеті.

Почнімо з інтернет-сленгу. Яку людину можуть описати словом “делулу”?

Яка вірить, що треба просто трошки постаратися, і абʼюзер виправиться

“Делулу” (від англ. delulu – скорочення від delusional) – означає людину, що живе у власних ілюзіях, фантазіях, вірить у нереальне. “Делулу-мóмент” – момент, коли ти свідомо втрачаєш зв’язок з реальністю, віриш у щось дивне, поводишся наївно. Часто це слово вживається у жартівливому чи саркастичному контексті, як-от: “Я вірю, що Едвард із “Сутінок” реальний, і що він у мене закохається. Делулу”.

Яка накручує найгірші сценарії розвитку подій, щоб потім було не так тривожно

Яка пропагує “успішний успіх” в інтернеті, але насправді бреше про свої здобутки

Який типаж людей, на думку молоді, підійде під визначення “скуф”?

Чоловік середніх літ, який не дбає про свій розумовий та фізичний розвиток, але всіх критикує в інтернеті

Скуф – це типаж чоловіка середніх літ, який має занедбаний вигляд, більшість часу грає в компʼютерні ігри, постійно пʼє пиво, скаржиться на молодь і пише негативні коментарі. Але це слово походить із російського інформпростору, тож краще не використовуйте його.

Багата тітка, яка приходить в гості та приносить вам найкращий подарунок в дитинстві

Водій таксі, який розказує вам неполіткоректні анекдоти

Двоюрідний дід, який запитує, коли ви знайдете нормальну роботу

Video Player is loading.

Current Time 0:00

Duration -:-

Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time -0:00

Playback Rate

Descriptions

descriptions off, selected

subtitles settings, opens subtitles settings dialog
subtitles off, selected

Audio Track

Picture-in-Picture

This is a modal window.

Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.

TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency

Text Edge Style
Font Family

Reset restore all settings to the default values

Close Modal Dialog
End of dialog window.

“Цей мем для нормісів, мені несмішно”. Про яких людей йдеться?

Людей, які поводяться занадто самовпевнено

Норміс – це “звичайна людина”, яка не шарить у мемах, нішевій культурі чи постіронії, або, на думку молоді, не вирізняється з натовпу.

Людей, які не відрізняють правду від фейків

Людей, які не вирізняються з натовпу

Як в інтернеті називають жінок, які кажуть щось на кшталт: “Всі дівчата такі дурненькі, у них тільки макіяжі в голові, а я не така – мені б у приставку пограти”?

Пікмі (англ. pick me – обери мене) – це сленгове позначення людини (зазвичай жінки), яка намагається сподобатися чоловікам, відмежовуючись від інших представниць своєї статі. Вона ніби каже: “Я не така, як всі! Обери мене!”. Наприклад “Всі дівчата істерички, я більше люблю дружити з хлопцями” чи “Не розумію, навіщо ці жінки фарбуються, я от ніколи не фарбувалася”.

“З ним взагалі нема про що поговорити. Живе як NPC”. Про яку людину йдеться?

Людина, яка нічого не досягла у житті
NPC (non-playable character) – це термін з відеоігор, а в сленгу – людина, яка поводиться як персонаж без особистості: повторює чужі думки, мислить шаблонно, живе наче на автопілоті. Приклад NPC в реальному житті – тисячі росіян, які дивляться пропагандистське телебачення, нічого не хочуть змінювати у своїй реальності та “не цікавляться політикою”.

Людина, яка любить занудствувати
NPC (non-playable character) – це термін з відеоігор, а в сленгу – людина, яка поводиться як персонаж без особистості: повторює чужі думки, мислить шаблонно, живе наче на автопілоті. Приклад NPC в реальному житті – тисячі росіян, які дивляться пропагандистське телебачення, нічого не хочуть змінювати у своїй реальності та “не цікавляться політикою”.

Людина, яка мислить шаблонно та пливе за течією
NPC (non-playable character) – це термін з відеоігор, а в сленгу – людина, яка поводиться як персонаж без особистості: повторює чужі думки, мислить шаблонно, живе наче на автопілоті. Приклад NPC в реальному житті – тисячі росіян, які дивляться пропагандистське телебачення, нічого не хочуть змінювати у своїй реальності та “не цікавляться політикою”.

Хто такі альт-дівчата?

Дівчата, які свідомо відмовляються від карʼєри

Alt girls – це “нестандартні дівчата” з субкультурним стилем. Цей термін тісно переплетений з естетиками та інтернет-сленгом. Зазвичай “альт” мають кольорове волосся, пірсинг, тату, нестандартний макіяж, цікаво стилізують одяг, додають елементи гранжу (розірваний одяг, потертості) чи готики (сітки, ланцюги, чорний одяг) тощо. Типовий макіяж – виразні стрілки, темні губи, інколи намальовані на обличчі сердечка/сльози/навмисно розмазана туш. Альт-дівчата чимось нагадують емо (пам’ятаєте?), але стиль альт – не завжди про моду, а радше про особистий світогляд і самовираження.

Дівчата, які не можуть жити без соцмереж

Дівчата, які люблять субкультури і нестандартну зовнішність

Дівчата, які повторюють луки персонажів з аніме

Як називається стан, коли людина думає, що всі, окрім неї, – норміси та NPC?

Girlboss era (фаза “сильної жінки”)

Напевно, у багатьох людей бував main character moment, коли ви драматично дивитесь у вікно, слухаючи музику, та уявляєте себе головним героєм кліпу. І це нормально. Але іноді в соцмережах людей критикують за “синдром головного героя” – коли людина ніби зневажає всіх інших та поводиться так, ніби все обертається навколо неї. Це слово може вживатися як в позитивних, так і в негативних контекстах.

Main character syndrome (синдром головного героя)

Male gaze (чоловічий погляд)

В інтернеті є більш сучасна версія слова “флуд”. Що це?

Шітпостинг (shitposting) – це коли людина публікує багато дивних, безглуздих, абсурдних дописів, щоб спровокувати реакцію або просто повеселитись. Це майже як флуд: меми без сенсу, крінжові картинки, локальний гумор або свої рандомні думки.

Шітпостинг

Думскролінг

Хто такі інцели?

Люди, які всюди намагаються довести свою правоту

Інцели (від англ. incel – involuntary celibate, тобто цнотливий не за бажанням) – це люди (здебільшого чоловіки), які не мають сексуальних або романтичних стосунків попри таке бажання та звинувачують в цьому суспільство. Спочатку це поняття було нейтральним, але з часом стало частиною токсичної субкультури, яка пропагує насильство і боротьбу проти конвенційно привабливих чоловіків та жінок. Вплив токсичної спільноти інцелів на підлітків, зокрема, показаний у серіалі “Юнацтво” від Netflix, який вразив глядачів у січні 2025 року.

Люди, які не мають сексуальних/романтичних стосунків попри таке бажання

Люди, які прагнуть до недосяжного ідеалу і не можуть прийняти свою недосконалість

Ви дуже втомлені, роздратовані й розпочинаєте сварку в інтернеті з найменшого приводу. Що вам, найімовірніше, порадять зумери?

Піти трогати траву

У таких випадках іронічно кажуть “йди потрогай траву” (“go touch grass”) – тобто вийди в реальний світ, заспокойся, насолодитись дрібницями й охолонь.

Піти нюхати квіти

Думскролити стрічку

Подивитися на зорі

Лягти спати

В якій ситуації можна сказати “не втручаємося, це канонічна подія”?

Першокурсник думає, що ніколи не буде пропускати пари

Усі ці події “канонічні”. Зараз пояснимо. “Канонічна подія” (canon event) – це момент у житті, який майже обов’язково має статися, навіть якщо це помилка, розчарування чи наївність. Іронія в тому, що майже всі ми колись проходили через такі ситуації – тому ми просто кажемо: “Не втручайтеся. Це канонічна подія. Людина має пройти через цей етап і зробити висновки”.

Українці пишуть росіянам “виходьте на мітинги, протестуйте проти Путіна”

Молоді батьки думають, що завжди будуть прогресивними та розумітимуть своїх дітей

Усі варіанти

Багато хто знає, що клікбейт – це гучний провокативний заголовок. А що таке рейджбейт?

Контент, який має викликати злість і бажання посваритися

Рейджбейт (ragebait) – це маніпулятивний контент, який створений навмисно для того, щоб розлютити, викликати гнів, обурення або негативні коментарі. Такі пости активно поширюються, бо люди емоційно на них реагують, а отже отримують більше уваги та краще поширюються алгоритмами соцмереж.

Контент, покликаний викликати у людини позитивні емоції

Контент, покликаний розслабити людину та покращити засинання

Cottage core, fairy core, medieval core… Що воно таке, той core?

Особливий тип обробки фото

“Core” або “кор” – це суфікс у сленгу, який означає певний стиль, атмосферу або вайб, естетичний або культурний напрям (від англ. core – “ядро”, тобто суть чогось). Це почалося з музичних жанрів (hardcore, metalcore), але перетекло в моду, меми й ТікТок. Звідси: cottagecore (естетика заміського будинку, літніх суконь, квітучих садів та сільських пирогів), doomercore (песимізм, постпанк в навушниках, сірі панельки), weirdcore (щось дуууже дивне), hopecore (те, що дає надію, як-от милі відео з капібарами чи новини про Грицька та Одарку).

Суфікс, що вказує на приналежність людини до певного фан-клубу

Суфікс, що позначає стиль, атмосферу чи естетичний напрям

Реклама на сайті

Політика конфіденційності

Правила використання матеріалів УП

Принципи і правила роботи УП

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно
використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.

Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не
підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу
агентства “Інтерфакс-Україна”.

Source: Українська правда

От Волендама до Дженоа: команды-лифты европейского футбола

75-летие португальского футбольного клуба «Пасуш», отмечаемое 5 апреля, вроде бы и не какая-то знаменательная дата в истории популярной игры, однако повод поговорить о клубах, которые чаще всего выигрывали чемпионаты во вторых по силе дивизионах в заметных на европейской футбольной карте странах. Где-то, как например, в Англии, нет явных грандов второстепенности (актеров второго плана, если хотите), но вот кое-где такие выскочки имеются. Итак, кто есть кто на еврорынке команд-лифтов?

Вперед-назад, или Оранжевая эволюция

1. «Волендам» (Нидерланды). Победитель Эрстедивизи: 1959, 1961, 1967, 1970, 1987, 2008

«Ген-ен-вер-клуб» – так зовут «Волендам» в Стране тюльпанов, то есть «клуб вперед-назад». Действительно, 6 раз волендамцы выигрывали Эрстедивизи, а в целом количество их повышений в классе достигло десятка. «Другие оранжевые» (прозвище несколько обязывает, не так ли?) впервые выиграли Эрстедивизи в сезоне-1958/59, когда на 4 очка опередили «Леуварден» (ныне – «Камбур»). Однако среди сильнейших «Волендам» тогда сыграл лишь один сезон. Второе повышение, впрочем, не заставило себя ждать: в сезоне-1960/61 «Волендам» снова первый во втором, выиграв острую борьбу у преследователей (на 2 очка отстал «Фолевейкерс», на 3 – клуб КФЦ, на 5 – «Витесс» из Арнема). На этот раз волендамцы уже заглянули в элиту на целых три сезона. А главная звезда команды – уроженец Волендама и ванклабмен Дик Тол – стал даже лучшим бомбардиром Эредивизи с 27-мью голами. Третье повышение в классе с 1-го места произошло вскоре, однако тот сезон-1966/67 стал последним для Тола: 33-летний форвард повесил бутсы на гвоздь. К сожалению, его судьба сложилась трагически: он умер в 39-летнем возрасте от осложнений после неудачной операции. В 2023 г. перед входом на 7-тысячный стадион «Крас», где проводит свои домашние матчи «Волендам», к 50-летию со дня смерти клубной легенды открыли памятник Толу.

1970-е принесли еще одно малое чемпионство, первый контракт с иностранным игроком, каковым стал португалец Вальтер Феррейра, новый стадион, клубную реорганизацию. В конце 1980-х очередное малое «золото» «Волендам» получил под руководством Яна Браувера. К слову, в карьере этого тренера в течение длительного времени это было самое большое достижение, пока он не выиграл чемпионат и Кубок Анголы со своими подопечными уже в 2006 г. Историографы «Волендама» утверждают, что с того волендамского успеха Браувера начались золотые годы «других оранжевых»: 11 сезонов подряд они играли в Эредивизи.

Затем был вылет, а в сезоне-2007/08 под руководством Стэнли Менцо команда снова выиграла малое «золото». Но нового запала хватило ненадолго. В дальнейшем было 13 лет без элиты. Лишь в начале 2020-х клуб-лифт поднялся наверх, но в то же время первым в Эрстедивизи не стал. В прошлом году – новый вылет. Однако сейчас «Волендам» уверенно лидирует в Эрстедивизе, и мало сомнений в том, что он в очередной раз выиграет этот дивизион и в который раз повысится в классе, подтвердив свою репутацию.

Сыновья Оксфорда и Кембриджа

2. «Гавр» (Франция). Победитель Лиги 2: 1938, 1959, 1985, 1991, 2008, 2023

Клуб из Нормандии имеет богатую историю, уходящую корнями в XIX в. Он больше всех других французских клубов провел времени во 2-м по силе дивизионе: 46 сезонов! Но, в отличие от «Волендама», имеет и достижения в сильнейшей лиге своей страны: в частности, однажды завоевал «бронзу». Сыновья Оксфорда и Кембриджа (дань английским основателям клуба) поют свой гимн с оригинальными словами на французском под мелодию God Save the King.

Выигрывать 2-й дивизион «Гавр» начал еще накануне Второй мировой войны (та победа стала результатом смены руководства клуба и переходом на профессиональные рельсы), а последнее на сегодня малое чемпионство датировано 2023 г. К слову, тогда «Гавр» выиграл борьбу у таких известных клубов, как «Мец», «Бордо», «Бастия», а знаменитые «Сент-Этьен» и «Сошо» так и не смогли борьбу навязать. Секрет успеха нормандского коллектива в том сезоне, очевидно, заключался в надежной обороне: в чемпионате «Гавр» пропускал в среднем 0,5 гола за игру. Ближайший к «Гавру» по этому показателю «Бордо» пропустил на 9 голов больше. А вот по количеству забитых чемпион дивизиона занял лишь 9-е место – редкий случай.

Хотя «Гавр» и не является титулованным клубом, однако своеобразный дубль имеет в своей коллекции. В сезоне-1958/59 нормандцы не только выиграли Лигу 2 (на 3 очка опередили «Стад Франсэз»), но и завоевали национальный кубок, победив в переигровке финала (после ничьей 2:2 в первом матче) «Сошо» со счетом 3:0. 145-тысячный в ту пору Гавр праздновал тот успех в течение недели!

Примечательно, что в сезоне-2007/08 лучшим бомбардиром Лиги 2 стал тогдашний форвард «Гавра» Гийом Оаро с 27-мью голами. В ХХІ ст. ни один из игроков ни одного из клубов Лиги 2 таким количеством забитых мячей в течение сезона в том дивизионе похвастать не может!

Нынешний «Гавр» – аутсайдер в Лиге 1, и очередная экспедиция во второй дивизион выглядит вполне реальной. Впрочем, сенсацией такой результат не станет, ведь по стоимости состава и по своим возможностям нормандцы как раз и соответствуют месту, на котором находятся.

Закидоны от «грифонов»

3. «Дженоа» (Италия). Победитель Серии В: 1935, 1953, 1962, 1973, 1976, 1989

Конечно, этот клуб выделяется на фоне других «лифтов». «Грифоны» чаще выигрывали Серию А (9 раз), чем Серию В. В то же время есть у них и одно чемпионство в серии С!

Собственно, начали свой победный путь во втором по силе дивизионе итальянского футбола «дженоани» 90 лет назад, когда в острой борьбе на 3 очка опередили «Новару» (так и не победив ее, правда, в личных матчах) и на 5 – «Пизу» и «Катанию». Примечательно, что клуб-победитель в течение сезона возглавляли два разных тренера: две трети пути «грифоны» прошли под руководством Витторио Фароппы, а последнюю треть – под чутким присмотром Ренцо де Векки. Ренцо в итальянской футбольной историографии считают революционером относительно роли крайнего защитника, который может отдать и длинный пас, и точно пробить, и послужить настоящей опорой для всей команды. Такую философию он прививал и своим подопечным.

И второй триумф в Серии В прошел под знаком соперничества с «Катанией». Другим серьезным оппонентом «дженоани» был «Леньяно». Оба эти коллектива отстали от «грифонов» на 3 очка. Дома «Леньяно», кстати, обыграл лигурийцев со счетом 4:0. Но тем не менее…

В сезоне-1961/62 «Дженоа» просто не заметила своих соперников по серии В, опередив ближайших из них на 11 очков. А среди соискателей высоких мест во втором по силе итальянском дивизионе в том сезоне были и «Наполи», и «Лацио». Отмечу, что в нападении тогда хорошо проявил себя дуэт Гастона Бина и Эдди Фирмани, суммарно забивших 37 голов (это больше, чем каждая из команд – аутсайдеров чемпионата!), в то же время другие игроки «Дженоа» все вместе забили 27 голов.

В 1970-е к малому чемпионству «Дженоа» приводили тренеры Артуро Сильвестри и Луиджи Симони. Во втором случае борьба была крайне ожесточенной, ведь три первые команды, в конце концов, финишировали с одинаковым количеством набранных очков. Да и посреди таблицы плотность была уникальной: 9-е место разделили сразу 6 коллективов, а от победителя они отстали всего на 7 очков.

Последнее на сегодня малое чемпионство «Дженоа» датировано сезоном-1988/89. И снова наблюдалась острейшая борьба, а идентичное количество очков с победителем набрал «Бари». Архитектор того генуэзского успеха – Франко Скольо. Годы спустя Скольо умер во время телепередачи, споря в прямом эфире с президентом «Дженоа» Энрико Прециози.

Нынешняя «Дженоа», в которой нашел себя Руслан Малиновский, похоже, уверенно чувствует себя в серии А и, по крайней мере, в ближайшее время не увеличит количество своих триумфов в серии В. В популярном в наше время фильме «Мой карпатский дедушка» режиссера Зазы Буадзе герой по имени Микеле – мальчишка-итальянец, но сын украинской матери – даже в самые трагические моменты своей жизни шепотом проговаривает кричалки в честь своего любимого «Дженоа». Что ж, под руководством Патрика Виейра россо-блу сейчас демонстрируют вполне привлекательную игру, и любви своих поклонников заслуживают.

Те еще «перцы»

4. «Мурсия». Победитель 2-го дивизиона: 1940, 1955, 1963, 1973, 1980, 1983, 1986, 2003

Мурсию, город-побратим Тернополя и город, называемый «фруктовым садом Европы», нельзя назвать поведенной на футболе. Однако здешний клуб, на стадионе которого сборная Украины подарила нам надежду на положительный результат в 2-матчевом противостоянии с бельгийцами, побеждал в Сегунде просто безумное количество раз. Начал еще с суровых 1940-х, когда в борьбе принимали участие четыре десятка команд, в том числе и «Танжер», команда из аннексированного марокканского города. В раунде плей-офф «перцы» набрали одинаковое количество очков с «Ла-Коруньей» и «Кадисом», однако в личных встречах с ними были лучше, поэтому и заняли 1-е место.

Примечательно, что особенно мощно «перцы» играли в сезонах, второй год которых заканчивался на тройку. Последняя на сегодня победность в Сегунде датирована сезоном-2002/03, когда мурсийские «реалисты» уверенно опередили основных конкурентов: «Сарагосу», «Альбасете», «Леванте» и «Лас-Пальмас». Во многом этот успех стал возможен благодаря надежной обороне и блестящей игре немецкого вратаря, рожденного в польском Кракове, Андреаса Райнке. Он в том сезоне завоевал Трофей Саморы, ведь в среднем пропускал всего 0,53 гола за матч.

Нынешняя «Мурсия» идет 2-й в одной из групп 3-го по силе дивизиона испанского футбола, а суммарная стоимость игроков команды не дотягивает и до 6 млн евро. Хотя большой город (7-й по численности населения в стране) заслуживает куда лучшей футбольной реальности.

Будьте, «бобры»!

5. «Пасуш» (Португалия). Победитель Сегунда-Лиги: 1991, 2000, 2005, 2019

«Пасуш» стал писать свою победную историю в Сегунда-Лиге сразу со времени ее образования, то есть после соответствующей реформы в структуре португальского футбола в начале 1990-х. Тогда «Пасуш» оторвался на 5 очков от ближайшего преследователя – «Эшторила». А дальше команды шли плотной группой чуть ли не до зоны вылета.

Второе малое чемпионство далось сложнее, ведь «Бейра-Мар» – конкурент «Пасуша» – набрал одинаковое с победителем количество очков, а по разнице мячей «бобры» опередили оппонентов всего на один мяч.

В сезоне-2004/05 «Пасуш» не ощущал конкуренции в Сегунда-Лиге, опередив ближайшего соперника – «Навал» – на 7 очков, а ближайшую команду из-за пределов зоны повышения в классе – на 18! Знаковой фигурой для трех первых побед «бобров» в Сегунде-Лиге является Жозе Мота. В начале 1990-х он играл за «Пасуш» на позиции правого защитника, а в 2000-м и в 2005-м уже в качестве тренера приводил своих подопечных к малому «золоту».

В сезоне-2018/19 сложилась похожая ситуация: «Фамаликан» отстал на 5 очков, а ближайший коллектив из зоны неповышения – на 20!

Нынешний «Пасуш» 2-й сезон подряд проводит во втором по силе португальском дивизионе и пока далек от ведущих мест. По сути, и особых перспектив возвращения по крайней мере в борьбу за повышение в классе не просматривается. «Бобры» имеют самый дешевый состав в лиге. А ведь еще сравнительно недавно, в начале 2010-х «пасеншеш» становились призерами в Примейре. Сейчас даже самые ярые члены фан-группировки Ultras Yellow Boys, ведущей свою историю с 1996 г., об этом и не мечтают. Пределом их надежд в 75-летний юбилей любимого клуба является сохранение места во втором дивизионе.

Исторический факт: турниры в 1-й лиге в свое время выигрывали Валерий Лобановский и Евгений Лемешко. Обычно второй по классу дивизион является прекрасной школой для молодых игроков, коих испытывают на прочность опытные футбольные дядьки, которые, может, и не хватали на протяжении игровых карьер звезд с неба, однако заматерели в низших эшелонах и, как правило, компромиссов не признают. Спектр малых триумфаторов широк: от исторических грандов до малоамбициозных на высшем уровне провинциалов, от представителей крупных портовых городов до скромных владельцев 7-тысячных стадионов. Однако так или иначе эти клубы не выбрасывают белый флаг при первой же неудаче, а без устали снуют «лифтом» вверх-вниз и снова вверх. К сожалению, провести параллели с нашим футболом в этом контексте сложно. Команды-лифты у нас просто не успевают образоваться из-за довольно частого охлаждения владельцев к своим детищам в случае вылета. Впрочем, если говорить о нынешней украинской 1-й лиге, то бросается в глаза немалое количество амбициозных команд. Можно ли это считать хорошим знаком? Да, но настоящим импульсом для развития отечественного футбола, конечно, должно стать окончание войны на справедливых для Украины условиях с наказанием творящих зло позорников по действующим законам. После этого можно будет говорить и об определенном стабильном количестве команд в 1-й лиге и о расширении горизонта планирования владельцев клубов (а в идеале – и о посягательстве на 18-командное представительство в элите нашего футбола).

Алексей РЫЖКОВ

Source: Сергей Цыба