День ангела 12 июня: кто празднует и как поздравить
Перейти к содержимому
Выбор на УРА
Происшествия
День ангела 12 июня: кто празднует и как поздравить
День ангела 12 июня: кто празднует и как поздравить
12 июня, 202512 июня, 2025
Именины — это важный день в жизни каждого человека. Об этом сообщает «УРА-Информ».
Для многих День ангела приходится несколько раз в году, но особенно значим тот, что ближе всего к дате рождения. 12 июня именинники, чьи имена находятся в календаре, принимают поздравления. В этот летний день поздравляют: Андрея, Арсена, Ивана, Петра, Степана, Тимофея, Анну и Марию.
Значение имен людей, чьи именины 12 июня
Андрей — греческое происхождение, от слова «андрос», что означает «мужественный», «отважный».
Арсен — греческое имя, которое переводится как «мужской», «мужественный».
Иван — из древнееврейского имени Иоанн, означает «помилованный Богом», «милость Божья», «подарок Божий».
Петр — греческое имя, от «петрос», что значит «камень», «скала».
Степан — от греческого «стефанос», что означает «венок».
Тимофей — с греческого переводится как «чтить Бога».
Анна — древнееврейское имя, означающее «благодать», «милая».
Мария — также древнееврейское, происходит от имени Мириам и в разных переводах означает «госпожа», «любимая», «печальная», «упертая», «самостоятельная». Имя Мария встречается в Библии, так называли Богородицу.
Народные приметы на 12 июня
Если шиповник цветет обильно — зима будет морозной.
Если идет дождь — грибов будет много.
Утром 12 июня стоит жара — лето будет таким же.
Если небо на закате красное или оранжевое — ожидается хорошая погода.
Вас так же может заинтересовать финансовый гороскоп на неделю с 9 по 15 июня с советами астрологов для всех знаков зодиака.
В12 июня, День ангела, значение имен, именинники, народные приметы, поздравления, приметы погоды
Добавить комментарий
Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *
Комментарий *
Последние статьи
11 июня, 202511 июня, 2025
Как правильно пишется: «утешение» или «утишение»?
Разъяснение орфографической нормы.
10 июня, 202510 июня, 2025
Гарри Поттер возвращается: HBO показал остальных актёров, которые будут играть в сериале (фото)
Объявлены актёры первого сезона.
9 июня, 20259 июня, 2025
Как правильно пишется: «напрасный» или «напрастный» — разбор ошибки
Напрасный или напрастный — где ошибка и как запомнить?
8 июня, 20258 июня, 2025
День ангела 8 июня: кого поздравляют и что значат их имена
Кого поздравляют с именинами 8 июня и что сулит этот день?
6 июня, 20256 июня, 2025
Какие языки самые молодые в мире: как и почему рождаются новые формы общения
Откуда берутся новые языки?
6 июня, 20256 июня, 2025
Чей День ангела 6 июня: кого поздравляют, что означают имена и какие приметы сегодня важны
Кого поздравляют с Днём ангела 6 июня?
Навигация по записям
Предыдущая запись:Прогноз магнитной бури на 12 июня: что ждать и как подготовиться?
Следующая запись:Гороскоп на 12 июня по китайскому календарю: важные предсказания
Зеленский предупредил о следующей цели Путина: какой город под угрозой?
Гороскоп на 12 июня по китайскому календарю: важные предсказания
День ангела 12 июня: кто празднует и как поздравить
Прогноз магнитной бури на 12 июня: что ждать и как подготовиться?
Как защититься от атак дронов: какие этажи в многоэтажках наиболее уязвимы?
Почему, когда мы зеваем, то прикрываем глаза: интересный физиологический процесс
Как правильно пишется: «утешение» или «утишение»?
Названы ранние симптомы инфаркта: сигналы, которые нельзя игнорировать
В Сумах заметили букву «Z» прямо в центре города: что случилось
Как проверить арбуз на содержание нитратов?
У Путина озвучили новое условие для завершения войны в Украине
Астрологический прогноз на 11 июня: как полнолуние в Стрельце влияет на каждый знак Зодиака
Все об 11 июня: какой сегодня праздник, день ангела и что нельзя делать
Магнитная буря 11 июня: прогноз и советы для метеозависимых на сегодня
Можно ли делать удобрение из человеческих фекалий: ответ многих удивит
Зеленский предупредил о следующей цели Путина: какой город под угрозой?
Киев и Одесса в огне: есть попадания в жилые дома, жертва и раненые (фото)
На Киевщине из-за российского обстрела повреждены пути: как будут курсировать поезда
В Украине некоторые админуслуги будут платными: о чем идет речь
В Украине переименуют 184 населённых пункта: изменения коснутся 16 областей
Украина получила рейтинг дефолта: S&P фиксирует невыплату $665 млн
Зеленский назначил «Мадяра» командующим Силами беспилотных систем: что известно о новом лидере
Зеленский назначил нового командующего ДШВ: что о нем известно
Зеленский предупредил о газовом дефиците: важное заявление президента
На Днепропетровщине объявили вторую волну принудительной эвакуации: детали
Пенсионерам начнут начислять доплаты со дня рождения: кому и сколько положено?
Мощная магнитная буря ожидается 2 июня: медики советуют быть особенно осторожными
Когда гривну привяжут к евро: прогноз НБУ
Учёные предупредили об угрозе: пролетающая звезда может выбить Землю с орбиты
День Вознесения Господнего 29 мая: история, традиции и запреты сегодняшнего дня
Как защититься от атак дронов: какие этажи в многоэтажках наиболее уязвимы?
В Сумах заметили букву «Z» прямо в центре города: что случилось
У Путина озвучили новое условие для завершения войны в Украине
Можно ли делать удобрение из человеческих фекалий: ответ многих удивит
Как очистить артерии и защитить сердце: продукты, которые стоит добавить в рацион
Зеленский анонсировал встречи в июне, которые ускорят завершение войны
Какая рыба приносит максимальную пользу организму: 5 самых ценных видов
Женщин и 18-летних предупредили о скорой мобилизации: официальное заявление Берлинской
Как распознать нехватку B12: тревожные сигналы организма
Какая проба золота лучше 583 или 585: в чём разница?
Как начинается деменция: названы необычные ранние симптомы
РФ может нанести ядерный удар по Украине: политолог предупредил об угрозе для 5 городов Украины
Как правильно подкармливать огурцы, чтобы получить обильный урожай?
Что лучше не рассказывать другим о себе: когда откровенность может навредить
Мобилизация мужчин от 60 лет: Рада в первом чтении одобрила важный законопроект
Актуальные новости спорта на сайте euro.com.ua от нашего партнера.
Последняя запись
Зеленский предупредил о следующей цели Путина: какой город под угрозой?
Гороскоп на 12 июня по китайскому календарю: важные предсказания
День ангела 12 июня: кто празднует и как поздравить
Прогноз магнитной бури на 12 июня: что ждать и как подготовиться?
Как защититься от атак дронов: какие этажи в многоэтажках наиболее уязвимы?
Лучшая рубрика
Происшествия
Выбор на УРА
Происшествия
Гороскоп на 12 июня по китайскому календарю: важные предсказания
Зеленский предупредил о следующей цели Путина: какой город под угрозой?
Происшествия
В Сумах заметили букву «Z» прямо в центре города: что случилось
Отпуск по уходу за ребёнком в Украине: кто имеет право, как оформить и какие выплаты предусмотрены
Киев и Одесса в огне: есть попадания в жилые дома, жертва и раненые (фото)
Редакционная политика
онлайн казино та ставки на спорт betking
Редакционная политика
Go to mobile version
Source: Ирина
Що не так із викладанням історії у школах та як пробудити цікавість до предмета у дітей: думки вчителів
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Суспільство
Проєкти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Спецпроєкти
Війна і пам”ять
Війна і втрата
ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ
Наплічники життя
Великий приклад об”єднання
Незламні, бо єдині
Допомога поруч
Повернутися до життя
Що не так із викладанням історії у школах та як пробудити цікавість до предмета у дітей: думки вчителів
Анастасія Мосорко
12 червня, 06:00
GorynVolodymyr/DEPOSITPHOTOS
Посилання скопійовано
Історія часто вважається “важливим, але нудним” предметом. В учнів вона нерідко асоціюється з марафонами зазубрювання дат, прізвищ і складних термінів. Але що, якщо проблема не в самій дисципліні, а в підходах до її викладання?
“УП. Життя” поговорила про це з істориком Валерієм Хмельницьким, вчителькою історії Марією Воротило та кандидаткою історичних наук Антоніною Макаревич. Експерти поділились порадами й інструментами, які допоможуть цікаво викладати історію дітям в XXI столітті, а також роздумами, чи має історія подобатися всім і що насправді варто залишити в центрі шкільного курсу.
Чи мають уроки історії подобатися всім?
Валерій Хмельницький, історик та співавтор методичних матеріалів освітнього проєкту “Скарб”, вважає, що не варто намагатися зробити так, щоб кожна дитина захоплювалась історією з однаковою пристрастю – на його переконання, ставити таку велику ціль навіть шкідливо.
“Не всіх дітей цікавить історія – і це нормально, не треба від усіх очікувати вогню в очах при згадці про події минулого. Природно, що комусь подобається фізика, а комусь – танці. Це круто, треба максимально підтримувати саме цей природний інтерес дитини. Тоді вона отримує кайф від освіти, більше довіряє вам як дорослому/вчителю/частинці освітньої системи”, – зазначає педагог.
Водночас експерт погоджується, що існує певна база історичних знань, необхідна кожній людині.
Video Player is loading.
Current Time 0:00
Duration -:-
Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time -0:00
Playback Rate
Descriptions
descriptions off, selected
subtitles off, selected
Audio Track
Picture-in-Picture
This is a modal window.
Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.
TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency
Text Edge Style
Font Family
Reset restore all settings to the default values
Close Modal Dialog
End of dialog window.
Advertisement
“Але ж діти мають знати певні речі з історії, це ж база!” – так, мають, і тут треба чесно визнати, що це не їхній, а наш інтерес як небайдужих громадян. Ми хочемо жити в одному суспільстві разом з людьми, які мають спільне з нами уявлення про минуле, здатні будувати причинно-наслідкові зв’язки і не вірять, що Україну вигадав Ленін”, – пояснює експерт.
Знання історії важливе для суспільства, щоб мати спільне розуміння минулого
Gorodenkoff/DEPOSITPHOTOS
Хмельницький переконаний, що історія в школі потрібна саме для формування свідомих громадян. Але щоб досягнути цього, викладання предмета має бути цікавим, живим і не переобтяженим деталями:
“Саме заради таких цілей нам необхідно зробити заняття історії захопливими для всіх. І тут важливо – не просто “зацікавити історією”, а завдяки класним заняттям з історії створити умови для формування свідомих громадян. При цьому таких важливих і обов’язкових до вивчення речей має бути небагато – максимум 15% від усього навчального процесу”.
Що руйнує інтерес учнів до історії (і як цього уникнути)?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й авторка уроків для освітнього проєкту “Скарб”, вважає, що найчастіше інтерес “вбиває” суха подача: коли історія зводиться до дат і параграфів – без контексту, без емоцій, без зв’язку з сучасністю.
“Діти “засинають на уроці” через відсутність азарту, пошуку правди. Йдеться про випадки, коли учням просто “видають істину”, не дають можливості засумніватись у логіці подій. Тоді в учнів немає можливості самому щось дізнатись, знайти інформацію, поставити питання. Для прикладу, так працює механічне заучування дат і фактів – без пояснення, чому це важливо? Чому саме ці дати? А чому саме ці люди? А чому ця подія передувала тій?” – пояснює експертка.
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук та співавторка методичних матеріалів для освітнього проєкту “Скарб”, погоджується, що інтерес до вивчення історії “вбиває” подача історії без обговорення.
“Так було, крапка” – це слухати нецікаво. Історія – це про життя, про наших предків, які любили, ненавиділи, співчували, страждали, міркували, приймали різні рішення. Ці рішення можна обговорювати, обмірковувати, аналізувати. І це цікаво, коли ми залучаємо учнівство до жвавих обговорень”, – зазначає вона.
Читайте також :
В українських школах з”являться “Уроки щастя”: чого там навчатимуть
Ще однією помилкою у викладанні експертка називає відсутність проведених паралелей між історією та сучасністю.
“Коли минуле подається як щось абсолютно далеке від сьогодення. Але це знову ж не так. Сьогодні ми пʼємо воду зі склянки, а не черпаємо руками, бо до цього відкриття дійшли наші предки. Ми постійно користуємося їхніми здобутками. І це важливо доносити дітям”, – говорить Макаревич.
Історик Валерій Хмельницький каже, щосухі факти, дати, порівняльні таблиці і графіки мають поступитися захопливим сюжетам про реальних людей з минулого, з якими діти можуть себе співвіднести.
“Споконвіку люди розповідали одне одному історії біля вогнища – і це зробило нас людьми. Ми не вчили дати і не заповнювали порівняльні таблиці – завдяки почутим й обговореним захопливим образам і сюжетам спільноти відповідали собі на питання: Хто ми? Як ми опинилися тут? Чому ми такі, які ми є? Так ми передавали через покоління свої цінності – і саме такого типу питання ми маємо повернути в центр занять з історії, якщо хочемо зробити їх цікавими і змістовними”, – зазначає експерт.
Серед помилок у викладанні історії Хмельницький також називає надмірне фокусування на оцінках:
“Якщо ви хочете вбити інтерес до навчання – поставте необхідність отримати оцінку в центр свого процесу. Тоді відмінники будуть нехтувати своїми справжніми інтересами заради “успішності”, а діти, які “не встигають” за програмою, будуть забивати на навчання ще більше. Тільки якщо ми приберемо оцінку як визначальний фактор, ми зможемо почати роботу з природним інтересом дітей до історії”.
Як пробудити інтерес дітей до історії?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й популяризаторка історії, зазначає, щосучасне покоління дітей не звикло до монотонної лекції на 45 хвилин, наповненої датами, різними персонажами і дивними для них термінами. Тому потрібно змінювати “форму подачі” матеріалу.
“Ми повинні давати той же матеріал, але іншими шляхами, щоб певні моменти уроку запам”яталися і вчителю, і дітям. Уроки можна перетворювати на історичні квести, кіносеанси з обговоренням, майстерки з виготовлення артефактів або розігрувати події у форматі “суду” чи “репортажу з минулого”, де у кожного учня буде своя унікальна роль.
Коли учні бачать, що історія – не голий текст у книжці, а пригода з вибором, емоціями й творчістю, – інтерес з’являється сам собою”, – говорить вчителька.
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, співавторка підручників і посібників з історії і громадянської освіти, вважає, що головний секрет – показати, що історія – це не про рандомних людей і далекі події, а про живі історії, які пояснюють наш сьогоднішній світ.
“Донесіть до дітей, що саме в історії криються відповіді на питання: “Чому ваш район називається саме так?”, “Звідки взялася ваша улюблена страва?”, “Чому ми святкуємо саме ці свята?”. Коли учні й учениці розуміють, що історія оточує їх щодня, вона перестає бути абстракцією.
Потужний інструмент – персоналізація. Коли ми говоримо: “Уявіть, що ви – 14-річний підліток у Києві у XIII столітті. Як би ви провели свій день?” Учні миттєво включаються, коли можуть себе уявити на місці історичних персонажів”, – зазначає експертка.
Персоналізація захоплює учнів
HayDmitriy/DEPOSITPHOTOS
Історик Валерій Хмельницький додає, щовчитель має завжди тримати в голові відповіді на питання: “Що я хочу, щоб відбулося з дітьми на моєму курсі/занятті?”, “Навіщо їм потрібен цей досвід/знання/розуміння?” і “Чому конкретно цим дітям, до яких я заходжу, буде цікаво розбиратися в тому, що я їм запропоную?”
“Ці три питання мають бути у фокусі при створенні будь-якого освітнього контенту. Без побудови чіткого зв’язку між змістом та формою освіти ми не можемо беззмістовно закидувати дітей різними, веселими дофаміновими форматами, після яких вони нічого не пам’ятають, окрім як “було весело”, – каже історик.На його переконання, найголовніше, з чим працює вчительство – здивування дітей:
“Кожна група дітей цікавиться зовсім різними темами і речами. Ми ніколи не можемо передбачити, що саме їх здивує на уроці – і це прекрасно. Наша задача – запропонувати контент і підхопити момент їхнього здивування, коли вони кажуть: “Вау! А чому воно так?”, і підтримати їхнє бажання дізнаватися більше. Момент, коли дитина не просто слухає, а щиро дивується чомусь і, завдяки цьому здивуванню, починає самостійно шукати відповіді, ставити питання, досліджувати – це найцінніше, що може статися на уроці”.
За словами Хмельницького, один з важливих кроків для вчителів історії – відмовитися від спроб встигнути за відведений час пояснити усю багаторічну історію України і світу, адже це неможливо.
“Краще встигнути глибоко і ґрунтовно розібрати 4 важливих історичних сюжети, побачити інтерес дітей, почути їх думки, ніж бігти галопом від теми до теми з вересня по травень. Якість важливіша за кількість”, – вважає експерт. Він додає, що тут роль вчителя – визначальна. Адже неможливо пробудити інтерес дітей в тому, чим ти сам не цікавишся.
“На превеликий жаль, на одній з зустрічей експертних груп істориків від одного професора педагогічних наук я почув фразу: “Треба визнати, що історія України не така захоплива, як, скажімо, історія Британії чи Франції”. Це неправда для багатьох з нас, але, на жаль, правда для цієї людини. Викладати ж дітям мають інші люди – ті, хто має свої улюблені сюжети з Історії України, ті у кого самих палають очі при розповідях про Русь, Річ Посполиту, козацтво чи Визвольні змагання – тема може бути якою завгодно, але головне – це щиро ділитися з учнями своїм інтересом, показувати те, в чому ти сам бачиш красу вивчення історії”, – говорить експерт.
Читайте також :
Популяризувати – не значить спрощувати: як нові формати допомагають досліджувати нашу історію
Як формат “учень – дослідник” можна ефективно впровадити у школі?
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, співавторка підручників і посібників з історії і громадянської освіти, каже, щопочати можна з малого: дати завдання дослідити історію власної родини або школи. Потім переходити до більш складних проєктів: дослідження місцевої історії, аналізу архівних документів.
“Ключ до успіху – дати учням відчути себе справжніми істориками. Нехай вони самі шукають джерела, аналізують, роблять висновки. Роль учителя – супроводжувати, а не диктувати результат”, – зазначає фахівчиня.
Історик Валерій Хмельницький додає, щовчитель має створювати передумови, завдяки яким у дітей виникають питання “Вау! А чому воно так?”. При цьому дуже важливо не давати одразу відповідей, а перепитувати “А ти як думаєш?”, “А давай спробуємо дізнатися?”
“Наприклад, на заняттях від Освітнього проєкту “Скарб” діти спочатку дивляться навчальне відео, а потім вчитель питає – що їх здивувало? Педагог у цьому випадку виступає провідником у дослідженнях дитини – не дає готові відповіді, а підхоплює природний інтерес і пробує його розвинути його у те, щоб учень “наситився”, сам знайшов відповідь на питання”, – пояснює Хмельницький.
Які цифрові інструменти допомагають оживити історичний матеріал?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й популяризаторка історії, зазначає: історію оживляють інтерактивні карти, презентації у Canva, вікторини у Kahoot, пошук відео у ютубі або створення відеороликів про історичні події у форматі сторітелінгу.
“Ці інструменти перетворюють учнів зі споживачів на авторів контенту. Це додає кожному заняттю інтриги”, – зазначає експертка.
Історик Валерій Хмельницький додає, що у мережі є тисячі інтерактивних відео, графіків, 3D-моделей – їх треба просто знаходити і “зашивати” під теми заняття.
“Єдине, що не варто заграватися з гейміфікацією – особливо з такою, що побудована на конкурентній грі, коли треба перемогти іншого учня. Крута гейміфікація – це коли ви співпрацюєте разом, граючи проти комп’ютера або ж створюєте щось власне. Таких ігор на історичну тематику безліч: від історичних стратегій, де ти управляєш цілою державою на мапі світу, до історично-достовірних рольових ігор, які поміщають тебе у вир історичних подій і дають можливість їх прожити”, – розповідає фахівець.
Гейміфікація має об”єднувати, а не розділяти
Gorodenkoff/DEPOSITPHOTOS
Антоніна Макаревич, кандидатка історичних наук, співавторка підручників і посібників з історії і громадянської освіти, радить також звернути увагу на анімацію та сторітелінг на уроках історії.
“Ці цифрові інструменти – це справжня магія! Анімація допомагає візуалізувати процеси. А сторітелінг робить історію особистою. Замість сухих фактів можна розповідати історію мешканців певного періоду і певної місцевості. Головне правило – історія має емоційно зачіпати учнів. Коли учень співпереживає історичним персонажам, він запам”ятовує матеріал набагато краще”, – говорить вона.
Один з прикладів, де вже втілені новітні підходи до викладання історії для дітей – освітній проєкт “Скарб”. Один з його інтерактивних уроків вже можна протестувати на сайті.
Як через уроки історії розвинути критичне мислення?
Марія Воротило, вчителька історії, блогерка й популяризаторка історії, радить іншим педагогам заохочувати дітей до дискусії, показувати, що їхні логіка та мислення справді цікаві.
“Можемо поставити відкриті запитання: “А що було б, якби…?”, “Чому саме так вирішили?” або “Чи могли події піти інакше?” Урок історії у школі один з небагатьох, де діти можуть наговоритися досхочу, можуть пропонувати свої версії, аргументувати, відстоювати свою точку зору, опираючись на факти, де вони вчаться інтерпретації”, – підказує Воротило.
Історик Валерій Хмельницькийдодає, що провокація для самостійного та критичного мислення – це вдалі питання.
“Майстерність вчителя – це спроможність провокувати мислення дітей цікавими питаннями. Діти можуть самі дійти до відповіді – тоді це стане їх справжнім відкриттям і задоволенням від освітнього процесу”, – радить експерт.
Читайте також :
“Передусім потрібно змінити мислення вчителів і батьків”. Андрес Шляйхер про реформу старшої школи в Україні і навички, які потрібні сучасним учням
Як правильно подавати матеріал про історичні суперечності?
Марія Воротило – вчителька історії з Києва, блогерка й популяризаторка історії, пропонує долучати дітей до історичних «розслідувань» – не як пасивних слухачів, а як активних учасників дискусії.
“Історія – це наука, але вона не схожа на математику своєю чіткістю і ультимативністю. Історики – це своєрідні детективи, які якраз таки займаються історичними суперечностями. У нас великий масив даних, з яких ми повинні знайти те, що допоможе нам “розслідувати справу”.
Долучати до цього дітей – прекрасно. Ми робимо це через дискусії або рольові ігри: “А як цю подію описували з різних боків?” або “Що ти вирішив би на місці героя?” Головне – дати дітям безпечний простір для думок і пояснити, що в історії не все так однозначно. Хай вчаться відстоювати свою думку!” – говорить експертка.
Історик Валерій Хмельницький додає, що історія – це якраз місце для дискусій, для обговорень неоднозначних історичних сюжетів та постатей, у ставленні до яких проявляються наші цінності сьогодні.
“Те, як ми інтерпретуємо події минулого – надзвичайно багато говорить про те, що важливо нашій спільноті зараз і на чому ми стоїмо при побудові майбутнього. Саме тому історія в школі не має бути рупором “однієї правди”, а навпаки – вона має пропонувати дітям безпечний простір, де можна займати ціннісні позиції в обговореннях минулого, дискутувати, вправлятися в аргументації та надважливо – приходити до порозуміння.
Останній момент часто упускається, але саме це найцінніше, що може відбутися в результаті усього курсу історії – ми маємо відкрити усі “успішні” й усі “болючі” теми нашого минулого, розібратися в них і прийти до порозуміння, відчути під ногами новий ґрунт, на якому ми можемо будувати майбутнє”, – зазначає Хмельницький.
Головне сьогодні
Суспільство
У Львові підліток стріляв в однокласника з пневматики: поліція встановлює обставини інциденту
Віра Шурмакевич—
11 червня, 14:33
Суспільство
78-річний спортсмен встановив світовий рекорд зі стояння у планці: тримав її вдесятеро довше необхідного
Віра Шурмакевич—
11 червня, 15:42
Суспільство
“Знову?!”: у Канаді пенсіонер менш ніж за рік тричі зірвав джекпот у лотереї на мільйони доларів
Альона Павлюк—
11 червня, 18:45
Суспільство
“Полуничний” Місяць зійшов уночі над Україною та світом: добірка фото червневої повні
Альона Павлюк—
11 червня, 16:15
Суспільство
Врахували “громадські смаки”: нова влада Сирії зобов’язала жінок повністю закривати тіло на пляжах
Альона Павлюк—
11 червня, 17:11
Суспільство
У Сумах на банері із загиблими військовими вирізали знак Z: поліція розслідує інцидент
Віра Шурмакевич—
11 червня, 10:58
© 2007-2025, Українська правда
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Принципи і правила роботи УП
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно
використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не
підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу
агентства “Інтерфакс-Україна”.
Source: Анастасія Мосорко
Україна вже є де-факто членом НАТО
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Як Україна відновлює і оберігає ліси під час війни
“Не бійтеся бути недосконалими”: як директорка Kormotech змінює правила гри в бізнесі
Перероблені продукти та цукор: як зменшити шкоду від фастфуду та “швидкої” їжі
Як Bukovel впроваджує принципи сталого розвитку і чому це на часі
“Профільна”: реформа старшої школи в Україні
Діана Френсіс
канадсько-американська журналістка
Україна вже є де-факто членом НАТО
Четвер, 12 червня 2025, 08:00
Промова канадсько-американської журналістки Діани Френсіс на конференції “Захист майбутнього України: безпекові гарантії та розмінування для відновлення й відбудови”, організованої NATO Association of Canada, Mriya Aid та Canada-Ukraine Chamber of Commerce.
Я буду розмовляти з вами приблизно 20 хвилин і трохи розповім про мої стосунки з Україною, про те, як я стала захисником цієї країни, а також трохи про те, що станеться далі.
Хочу сказати, що ми, безперечно, ближче до кінця цієї війни, ніж до її початку, і я сподіваюся, що Україна залишиться цілою і посяде своє місце серед найдинамічніших економік Європи.
Моє перше знайомство з Україною відбулося завдяки моєму українському другові Бобу Анесаку, якого багато хто з вас, мабуть, знає як адвоката з Торонто. Коли в 1991 році відбувся розпад СРСР, Боб сказав мені: “Ти повинна поїхати в Україну”. Моя газета відправила мене з фотографом на 20 тижнів по всьому Радянському Союзу, який розпадався, щоб розповісти канадським читачам про те, що буде в результаті.
Тож я поїхала на тиждень в Україну, і все. Я застрягла там. Я була першим західним журналістом, який взяв інтерв”ю у президента Кравчука, першого президента незалежної України, чудового джентльмена. Боб був перекладачем того інтерв”ю. Ми сказали одне одному: “О Боже”. Я сказала: “Бобе, він чудовий. Я думаю, він хороший, але він як сирота. Він нічого не знає про капіталізм, він нічого не знає про демократію. Ми маємо щось зробити, щоб допомогти”.
Тож Боб і я заснували Українську торгову палату навесні 1991 року. Ми спонсорували торгові місії туди й назад і спостерігали, як країна бореться з капіталізмом і демократією. З 1991 року це була боротьба.
І ось приблизно в 1995 році Боб і я стали партнерами в київській газеті, фінансовій газеті, яку одного дня просто вкрали українські олігархи-бандити з бейсбольними битами. Вони забрали нашу газету, налякали нашого редактора, і він змушений був покинути країну разом із родиною.
Я сказала: “Все, їм треба взятися за розум. Мені це не цікаво, це просто ще одна гнила корумпована країна”.
Але потім сталася Помаранчева революція, і тоді я побачила: “Вау, це найбільший протест і найпотужніше впливове громадянське суспільство в усьому колишньому Радянському Союзі”. Білоруси не могли цього зробити, росіяни самі не могли цього зробити, це було надзвичайно, і ми всі дивилися це по телевізору. Це було дивовижно.
Тож я поїхала туди. І я знову зацікавилася. Українці завдяки спільним зусиллям і громадянській гордості змогли скасувати корумповані вибори, на яких переміг Янукович.
На жаль, ми знаємо, що він повернувся завдяки російським грошам і допомозі друга Дональда Трампа, Пола Манафорта, який дав йому другий шанс і допоміг знову виграти президентські вибори. Зробивши це, він став повністю маріонеткою Путіна, розвалив армію України, яка була однією з найкращих у світі, і продав зброю, яку було придбано для її потреб, заради особистої вигоди диктаторам третього світу, фактично роззброївши країну в рамках підготовки до її повторного захоплення Росією. Це був очевидний план.
Все це тривало і було надзвичайно небезпечним, а потім знову занепало: корупція і проблеми. Ми бачили це на власні очі в палаті, бо люди їхали туди, інвестували в Україну і отримували по голові через нечесних суддів чи когось іншого.
Тож це була боротьба, і вона тривала, але все ще існувало громадянське суспільство, гордість українців, яка є дуже унікальною, і в 2014 році відбулася Революція гідності, яка вигнала диктатора і призвела до першого вторгнення Путіна.
Але зростання націоналізму, гордості та реформ зрештою призвело до антикорупційних зусиль. І в 2019 році в Україні відбулися перші справжні вільні вибори, на яких Зеленський здобув переконливу перемогу, слава Богу. Що б ви не думали про нього, цей чоловік – герой.
Отже, ви знаєте, що протягом усього цього періоду в Україні були люди, які намагалися зацікавити населення в тому, щоб Україна вступила до НАТО. Але опитування показували, що люди не підтримують цю ідею, вони не зацікавлені в цьому. Вони вважали, що це ще більше спонукає Росію до жорстоких дій. Однак до 2020 року опитування в Україні чітко показали підтримку вступу до НАТО. І тоді, в 2022 році, не випадково відбулося друге вторгнення РФ.
Зараз ми маємо цю війну, яка, звичайно, триває з часу першого вторгнення в 2014 році.
НАТО є болючим питанням для Путіна. І так, Україна повинна бути в НАТО. Але я вважаю, що вона вже є де-факто членом НАТО, і це нормально. НАТО робить все, що може. В межах своїх можливостей альянс допомагає своїм членам індивідуально; деяким більше, ніж іншим; щоб допомогти Україні відбитися від росіян настільки, наскільки це можливо, що є досить дивовижним. І це, звісно, заслуга українців, але НАТО було там.
Тому я вважаю, що основна увага в переговорах має бути зосереджена на припиненні вогню, а потім на створенні значних сил безпеки, які в певному сенсі будуть де-факто НАТО без НАТО, що є великим червоним прапором для Путіна. Це не буде в угоді, і наполягати на цьому означає продовження виснажливої війни, яка “спалює” молодь, ресурси та добру волю, яку Україна має у всьому світі та всередині країни.
Тому я вважаю, що важливо створити безпекову коаліцію, “коаліцію охочих”, якщо хочете так назвати. Європейці вважають це негативним, оскільки це був термін Джорджа Буша щодо вторгнення в Кувейт. Але як би ви це не називали, це не можна називати НАТО і це не може бути частиною НАТО. Цьому можуть допомогти всі союзники НАТО окремо, і зараз, звичайно, переговорники і Трамп втрачають терпіння. І це правильно, переговори пробуксовують і не приведуть до того, на що ми всі сподіваємося.
Європа активізується, вона наступна, і вона це знає, і я думаю, що великий Рубікон перейдено, тому що Німеччина це розуміє. Німеччина вважає, що з цього тижня вона має війська в Балтії. Лідер Німеччини пообіцяв витрати на оборону в розмірі пів трильйона доларів, і вони можуть дозволити собі більше, якщо захочуть.
Отже, ми маємо четверту за багатством економіку планети, яка є технологічно спроможною, але тепер політично зрівнялася з тим, на що ми всі сподівалися раніше. Тому для мене Німеччина, новий лідер Німеччини, і той факт, що парламент Німеччини повністю підтримує це, є надзвичайно важливими. Цей поворот є величезним. Німеччина говорить про атомну бомбу. Вони не жартують, вони все розуміють. Вони були проблемою, але це важливий крок у напрямку безпеки та існування України.
Тепер я думаю, що це також означає підтримку Європейського Союзу та членство України в ньому. А французи та британці створюють коаліцію охочих. І все це має відбутися, тому що не буде відновлення України, якщо вона все ще буде мішенню. І там мають бути війська та всілякі інші речі. Цікаво те, що коли Європа усвідомлює, що вона наступна, Німеччина робить крок уперед.
Україна стане військово-промисловим комплексом Європи. Так само, як і США, хоча опосередковано, адже Європа купуватиме товари у США, що триматиме пана Трампа на відстані і в доброму настрої.
Вони вже створили неймовірно технологічно просунуту українську систему військової оборони. До неї підключаться німці, французи, британці і вся Європа. І таким чином зміцнення Європи з Україною на вістрі зупинить Путіна, на мою думку, слава Богу, може, навіть з Божою допомогою, зруйнує його економіку і одного дня відкине його назад.
Інша річ, яка, звісно, також необхідна, з огляду на мою взаємодію з Україною в минулому, це те, що війна не знищила всі негативні елементи в українському світі. І тому наступним кроком, який має відбутися і який відбудеться, є вступ до Європейського Союзу, що дозволить відбудувати всю інституційну архітектуру України.
Угода про корисні копалини зі США, хоч і болюча, але утримала Трампа в грі, мала відбутися і має відбутися. І якщо її правильно реалізувати, то, звичайно, це забезпечить робочі місця та економічний розвиток в Україні, експортні доходи тощо.
Але цього не можна досягти, якщо європейці не втрутяться, як вони це зробили в Угорщині та Польщі, і не позбудуться гнилої судової системи, некомпетентності державної служби та корупції. І замінити олігархів як структуру економіки. Їх необхідно замінити. Я б насправді націоналізувала усі їхні активи, оскільки, на мою думку, вони співпрацювали з росіянами. Зокрема й тих, хто бігає і каже, що “любить Україну і намагається допомогти”, і чиї імена я не називатиму…
Отже, економічне будівництво відбудеться, тому що українці розумні, вони мають чудову робочу етику, вони мають ресурси, вони мають енергію і стійкість. Європейський Союз надасть, як це було з Угорщиною та Польщею, гідні інституційні структури, щоб люди відчували себе комфортно, інвестуючи туди, будуючи там бізнес і працевлаштовуючи там людей.
Потрібно позбутися олігархів, щоб не було такої жахливої концентрації влади, яка знову зробила росіян заручниками Росії. Приватизувати державні підприємства, які є некомпетентними, але мають неймовірний потенціал для створення багатства. Приватизувати їх справедливо, публічно, відкрито і запровадити антимонопольне законодавство, щоб не було одного–двох гравців, які забирають все. Не допустити олігархів – і тоді буде економічне відновлення.
Це буде вибух. У вас є скарбничка в Німеччині, США та решті Європи. Азія мріє повернутися туди, але якщо будуть пристойні правила, то нехай приїжджають. Така моя позиція. І країну буде відновлено, розміновано.
Активи – це ще одна річ, яка мені подобається в новому канцлері Німеччини. Він хоче забрати ці заморожені активи, незважаючи на аргументи, що це не дуже хороша ідея, і віддати їх Україні.
Тож де ми зараз в Україні? Ось чому я притримуюся оптимістичної позиції: Україна має найбільшу і найкращу армію в Європі, вона більша за збройні сили Франції та Великої Британії разом узяті. Це технологічний центр не тільки для військової техніки, а для всього.
До війни, задовго до війни, це була європейська країна з найвищим рівнем грамотності. Це розумні люди. І ще одна річ, якої багато хто ніколи не усвідомлював, це те, що Силіконова долина Радянського Союзу була в Україні, а не в Росії. Усі мізки, які вивели Гагаріна в космос, розробили зброю та технологічні досягнення для Російської імперії, були створені, зроблені та винайдені українцями.
Тож це буде неймовірна країна, коли вона вийде з-під п”яти Росії і почне співпрацювати з Європою. Це найкращий військовий технологічний центр. Це неймовірні природні ресурси. Це союзники, багато дуже важливих і впливових союзників. А її народ і діаспора не мають собі рівних.
Тож Україна впорається.
Промову можна послухати тут.
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
НАТОУкраїнаміжнародна спільнота
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Україна вже є де-факто членом НАТО
Діана Френсіс
канадсько-американська журналістка
Люстрація як запобіжник реваншу проросійських сил на повоєнних виборах в Україні
Дар”я Свиридова
партнерка Адвокатського об”єднання “AZONES”
Що відбувається з ринком житла Львова
Ростислав Хома
керівник напряму консультаційних послуг у сфері нерухомості EY в Україні
Медики vs пацієнти: чому в Україні це супротивники, а не партнери. І як це змінити
Олександр Бабляк
керівник Центру кардіохірургічної допомоги “Добробут”
Закон про множинне громадянство – ключ до повернення світових українців
Президент Світового конгресу українців
Мої бізнес-правила
Савва Лібкін
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Діана Френсіс
“Нам придется тяжело”: Бражко поделился ожиданиями от Евро-2025 U-21
Полузащитник молодежной сборной Украины Владимир Бражко высказался о предстоящем выступлении на Евро-2025 U-21, который продет в Словакии.
Украинцы стартуют на турнире в четверг, 12 июня, матчем с Данией, который начнется в 19:00 по киевскому времени. Также “сине-желтые” встретятся в группе с Финляндией (15 июня) и Нидерландами (18 июня).
Читай также: Дания фаворит матча против Украины на Евро U-21
“Очень сильная группа, каждый соперник по-своему сильный. Мы на сегодня разбирали только Данию. Сейчас самая главная игра – ближайшая. Уже после нее будем изучать следующих оппонентов. На Евро слабых команд не бывает, поэтому, думаю, нам придется тяжело. Никто не приехал сюда просто так.
Не хочу выделять никого из датчан. Это сборная, сильная командной игрой с мощным прессингом. Но и нам хочется продемонстрировать самые лучшие качества и победить. Надеюсь, так и получится.
Многие украинцы, к сожалению, переехали сюда из-за войны. Я надеюсь, что мы поднимем им настроение и подарим не только тем, кто придет на стадион, но и тем, кто будет болеть в Украине, победу. На самом деле Словакия – очень хорошая страна. Я здесь бывал не раз, два года назад мы играли с Турцией. Здесь много украинцев, и я надеюсь на прекрасную атмосферу на стадионе”, – приводит слова Бражко официальный сайт УАФ.
Напомним, на ISPORT можно ознакомиться с расписанием и результатами матчей Евро-2025 U-21.
Следить за новостями и получать интересный спортивный контент можно в нашем Telegram-канале!
Source: Isport.ua
«Это было шедеврально!» Реакция фанов на историческую победу Украины
В среду, 11 июня, в Рио-де-Жанейро (Бразилия) состоялось историческое для мужской сборной Украины по волейболу событие. Команда провела первый в своей истории матч Лиги наций и одержала уверенную победу над сборной США.
Сборная США считалась фаворитом в матче с дебютантом, ведь команда находится на третьем месте в мировом рейтинге. Но подопечные Рауля Лосано показали свой характер и класс и выиграли у бронзовых призеров ОИ-2024 со счетом 3:0 (25:22, 25:20, 25:23).
Болельщики рады такому старту сборной Украины в элитном турнире. Но скептики подчеркивают, что сборная США играла далеко не сильнейшим составом.
Konstantin: Молодчинки!!! С Почином!!! 👍
Мар”яна: Это было шедеврально.
Taras Taras: Молодцы бахнули третий состав США. Надо бороться, чтобы остаться здесь.
Антон: Дальше будет сложно, смотря какие составы привезли другие)
Олег: Тупчий – это пушка, Василию – уважуха…!
Ergin: Великолепная работа без Плотницкого.
Сергій Веремчук: Вы видели ту американскую сборную? Там какой-то колледж. Но победа заслужена, к новым свершениям.
Павло: Да, американцы играли не основным составом – но это их проблемы. Это лучшая волейбольная сборная Украины, которую я видел. Даже без Плотницкого…
suforza1921: Браво, Команда! Обыграть третью команду мира, да что там обыграть, назовем вещи своими именами – разгромить третью команду мира – дорогого стоит! Вот что значит Лосано на тренерском мостике и отсутствие баламута Плотницкого – у нас единый целостный коллектив с верой в свои силы и полной самоотдачей! Ждем продолжения с кубинцами. А пока искренне благодарим ребят за сегодняшнюю историческую победу.
mazepa1967: Смотрел обзор, американцам не хватало высоты и многие комбинации были прямолинейны. Наши всегда искали что-то оригинальное. Думаю это благодаря мышлению Лосано.
#VNL2025: UKRAINE 🇺🇦 MAKES A STATEMENT! 💥In their first-ever match at the tournament, they shut down the USA 🇺🇸 with a stunning 3-0 win — and this monster block says it all. What a debut! 🔥🏐 #BePartOfTheGame #Volleyball #VNL pic.twitter.com/oIMeiR98cf— Volleyball World (@volleyballworld) June 11, 2025
Source: Сергей Турчак