"Community Chronicles: Honoring Heroes & Upcoming Events"

Пам”яті тих, хто врятував Київ. Як родини воїнів створили пам”ятку національного значення на місці бою в Мощуні

Усі розділи

Підтримати УП

Публікації

Спецпроєкти

Суспільство

Проєкти “Української правди”

Українська правда
Економічна правда
Європейська правда

Історична правда

Спецпроєкти

Війна і пам”ять
Війна і втрата
ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ
Наплічники життя
Великий приклад об”єднання
Незламні, бо єдині
Допомога поруч
Повернутися до життя

Підтримай нас, щоб ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайся до Клубу УП!

Підтримай роботу журналістів

Спецпроєкт: Війна і пам”ять

Пам”яті тих, хто врятував Київ. Як родини воїнів створили пам”ятку національного значення на місці бою в Мощуні

Наталія Найдюк—19 лютого, 06:00

Колаж: Андрій Калістратенко

Посилання скопійовано

Проїжджаючи дорогами, де точилися бойові дії, можна побачити чимало мармурових плит із іменами та фотографіями. Їх встановили люди на місцях загибелі своїх рідних. Так вони прагнуть зберегти пам’ять про них.
Такі ж пам’ятники в 2022-му спорудили в лісі біля села Мощун, що на Київщині. Але загиблих було багато, саме місце – знакове, бій – вирішальний для столиці. Відтак родини об’єдналися, аби створити тут Меморіал, який з вересня 2024 року має статус культурної пам’ятки національного значення.
Ініціатива його створення належить рідним загиблого тут Бадрі Лолашвілі. Вони згуртували навколо себе сім’ї інших полеглих захисників. Якби не їхня наполегливість, окопи тут заросли б, як місця Другої світової в цьому ж лісі. А прострілені дерева, чагарники та інша рослинність лісу поступово б ховали під собою кам’яні плити з фотографіями бійців.
Ми поговорили з Павлом Лолашвілі – братом загиблого Бадрі. Дізналися про шлях, який довелося пройти, аби Мощун став туристичним місцем пам’яті, а люди більше дізналися, де і як точилася битва за Київ та хто віддав свої життя, аби він був вільним.

Читайте також :
Зниклі безвісти: як і де шукати військового, з яким втратили зв’язок

У Мощуні та у лісі поруч загинула щонайменше 61 людина

Село Мощун територіально належить до Гостомельської громади, що в Бучанському районі. Воно розташоване за кілька кілометрів від межі столиці. До повномасштабної війни село мало “репутацію” дачного масиву, де відпочивали кияни. Тут було близько 2800 будинків. За понад два тижні боїв 80% із них зруйновані.

У березні 2022 року в цьому селі були важкі бої за столицю. Коли ворог підійшов до Бучі, українські військові змушені були відступити. Аби стримати наступ, вони підірвали мости через річку Ірпінь біля Гостомеля і, власне, міста Ірпеня. Тому з 6-го березня росіяни почали форсувати річку в районі Мощуна.

Село захищали військові 72 ОМБр, 112 бригада ТРО, спецпризначенці ГУР, НГУ та добровольці тероборони “Київ-Азов”. Росіяни обстрілювали Мощун “Градами”, артилерією, мінометами, авіацією.
У Мощуні та в лісі біля нього загинула щонайменше 61 людина. Павло Лолашвілі каже, що вдалося встановити точне місце загибелі вісьмох. Проте, полеглих тут воїнів може бути більше, так само є військові, які вважаються зниклими безвісти в тому районі.

Загиблий у Мощуні Бадрі Лолашвілі. У мирному житті освітянин, а під час війни лейтенант, командир роти 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

Серед загиблих був старший лейтенант, командир роти 72-ї ОМБр імені Чорних Запорожців Бадрі Лолашвілі на позивний “Піночет”. Чоловік воював в АТО у 2014-2015 роках. Потім керував комунальним некомерційним підприємством “Освітня агенція міста Києва”. З початком повномасштабного вторгнення повернувся в стрій. Загинув 13 березня 2022 року на позиціях в лісі біля Мощуна. Його тіло знайшли за півтора місяці. Поховали в рідному селищі Драбів на Черкащині.

Лариса та Павло Лолашвілі в Мощунському лісі, жовтень 2022 року

Після цього брат загиблого Павло Лолашвілі разом із мамою Ларисою почали щовихідних приїжджати на місце загибелі, аби втамовувати своє горе. Власне, з цього почалася історія створення Меморіалу “Янголи Перемоги” в Мощуні.

Люди хотіли мати місце пам’яті, де можна вшанувати своїх полеглих

“Спочатку я просто хотів поставити в лісі пам’ятник Бадрі. У той час там ще перебували військові, тому відвідувати місце було непросто. Паралельно я розшукував побратимів, аби дізнатися про останні дні брата. У цих пошуках знайомився з родичами інших загиблих.
Вони запитували, чи можу я щось розповісти про їхніх рідних, чи можу показати місця загибелі. Люди переважно жили не в Києві, а в інших містах і селах. Авжеж, я розповідав, що знав. І щовихідних, коли їхав у Мощун, брав когось із родин з собою”, – розказує Павло Лолашвілі, як почалася самоорганізація спільноти родин загиблих у Мощуні.

Пам’ятник Бадрі Лолашвілі, який на місці загибелі встановив його брат Павло

Павло не полишав надії встановити пам’ятник. Прагнув зробити це законно, тому шукав власника землі, де загинув брат. Це було непросто. У сільській раді Мощуна відповіли, що земля не їхня. Нібито ліс належить Клавдіївському лісництву, але воно, за словами Павла, ігнорувало численні запити родини.
Знайомий юрист порекомендував створити благодійний фонд і писати від його імені. Мовляв, так буде результативніше. Відтак у червні 2022 року родина відкрила БО “БФ Бадрі Лолашвілі”, аби офіційно комунікувати з державними органами.

Коли військові залишили ліс, почалося стихійне облаштування місця бою біля центральних окопів. Впродовж літа 2022 року родина Лолашвілі, не чекаючи документів та дозволів, розчищала територію, прибирала сміття, висаджувала квіти. Часто до них долучалися родичі інших загиблих. Допомагали й староста, селяни, волонтери, які на той час працювали в Мощуні.
Паралельно з тим Павло Лолашвілі встановлював особистості захисників та захисниць, які тут загинули, і шукав їхніх рідних.

Так виглядало поле бою в Мощунському лісі у вересні 2022 року

Так все більше родин загиблих дізнавалися, що в лісі родина Лолашвілі облаштовує місце, де тривали бої. Номер телефону мами Бадрі – пані Лариси – передавали з рук у руки. Охочих приїхати в Мощун стало так багато, що вирішили зібратися централізовано у вересні, коли минали пів року з днів загибелі захисників Мощуна.
Павло орендував два автобуси, також приєдналися люди на власних автівках. І так усі гуртом поїхали в Мощун, аби згадати своїх. Домовилися зі старостою, що за поганої погоди проведуть зустріч в актовій залі. Тоді розраховували, що вшанувати загиблих приїде 70 людей, натомість їх було 250: родичі полеглих, місцеві мешканці, учасники боїв, які ще перебували в госпіталях…

Павло Лолашвілі з мамою Ларисою на одному з заходів під час вшанувань загиблих захисників Київщини, березень 2024 року

“Без дозволів та документів я на той час уже поставив пам’ятну плиту з фотографією Бадрі на місці, де він загинув. Ми розуміли, що інші родини так само хочуть мати місце, де можна вшанувати свого родича. Але власника землі знайти було неможливо. Я бачив, як люди хочуть мати тут місце пам’яті, розумів, наскільки важливо це для мами. Тому на зустрічі привселюдно пообіцяв, що докладу всіх зусиль, аби тут був Меморіал і музей”, – каже Павло.

“Всі роботи, дозволи, оформлення проходять швидше, якщо є вказівка згори”

Родини самостійно продовжували облаштовувати поле бою в лісі. Хтось прикріплював фотографії, прапори до дерев. Хтось встановив пам’ятні плити. На День захисників та захисниць у 2022-му тут висадили калини, хризантеми. Лариса Лолашвілі збирала фото та біографічну інформацію про загиблих.

У пам’ять про своїх загиблих героїв рідні прикріплюють їхні портрети в лісі біля Мощуна
Фото: Наталія Найдюк

А в березні 2023 року в Мощун на річницю боїв за Київ приїхав президент Володимир Зеленський.

“Тут є передісторія. На початку березня 2023 року до нас приїхали люди з Мінкульту та відділу культури, молоді та спорту Гостомельської МВА. Як виявилося, вони об’їжджали пам’ятні місця війни навколо Києва. За рік сліди боїв помітно стерлися. Крім того, вони шукали щось особливе. Про Мощун тоді мало говорили.
Фахівчиня з Гостомеля запропонувала приїхати до села, на той час МВА вже знала про нас, співпрацювала. Виявилося, ліс у Мощуні – саме те, що вони шукали. Тут все нагадувало про бій: окопи, побиті навпіл та прострілені дерева, наші пам’ятні атрибути… Було видно, що цим місцем опікуються. За кілька днів мамі зателефонували з Офісу президента і попросили список родин, які зможуть приїхати в Мощун на річницю боїв за Київ”, – пригадує Павло Лолашвілі.

Урочистості з нагоди річниці боїв за Мощун

Урочистості відбулися 21 березня 2023 року. Після візиту Зеленського проклали асфальтований під’їзд до місця бою. Тоді ж вирішилося й питання землі, де тривав бій. Виявилося, вона належить ДП “Клавдіївська лісова науково-дослідна станція”. Вже у червні 2023-го 2,4 га лісу передали на 49 років в оренду Національному музею-заповіднику української військової звитяги. Зараз Меморіалом опікується саме він.

Нова дорога, яку проклали до Меморіалу в Мощунському лісі

“Я вважаю, жоден Меморіал не може бути в приватних руках. Він має належати державі, бути відкритим для всіх. Тому передача землі музею – це правильний крок. Але це має бути не оренда, а власність. Інакше, що буде, коли завершиться строк оренди? Все потрібно робити в межах закону та з розрахунку, що Меморіал – це не тимчасова споруда. Це історія захисту України, вона має бути закарбована назавжди. Тому ми вирішили, що це місце має бути культурною пам’яткою національного значення і почали над цим працювати”, – пояснює Павло.

У 2024 році Київська ОВА почала облаштовувати окопи, провели світло, інтернет, звели будинок для охоронця, напівкруглу архітектурні форму з портретами загиблих воїнів, постамент з технологією доповненої реальності. Всі ці реконструкції робили влітку за проєктом та за кошти Київської ОВА.

А 6 вересня 2024-го Меморіал у Мощуні став об’єктом культурної пам’ятки національного значення.

Щоправда, зараз є певні суперечності щодо назви. Від початку Меморіал у Мощуні називався “Янголи Перемоги”. Таку назву погодили родини, так про Мощун писали у ЗМІ. Зрештою, саме так його можна знайти на карті Google та як локацію туристичного маршруту “Місця пам’яті” на Київщині. Однак в постанові щодо надання статусу вказана назва “Поле бою: Битва за Мощун”.
Павло каже, непорозуміння сталося через те, що Київська ОВА в документації, яку подавала в Мінкульт, вказала саме таку назву. Але цей Меморіал – захисникам не тільки Мощуна, а загалом Києва.
До родини зверталися рідні бійців, що полегли в Гостомелі, Ірпені, Бучі. Також родини хлопців, які загинули від так званого “дружнього вогню” в Києві. Вони хочуть так само вшановувати своїх рідних тут, у Мощуні, мати своє місце пам’яті. Зрештою, на портретах архітектурної форми та в списках, які зачитують під час урочистостей, саме імена усіх цих чоловіків та жінок, не тільки тих, хто загинув у Мощуні. Вони і є захисниками Київщини. Назва ж акцентує на полеглих у Мощуні. Тому, вважає Павло, її згодом потрібно буде змінити.

Архітектурна форма з фотографіями та іменами загиблих захисників на території Меморіалу

“Наш шлях був не простим. Якби не приїзд президента, ми, можливо б, досі шукали власника землі і намагалися її якось оформити. Взагалі я не прихильник публічності. Але в нашому випадку справа рухалася, коли ми виходили на широкий загал. Всі роботи, дозволи, оформлення проходять швидше, якщо є вказівка згори. Так було з землею, так було з наданням статусу.
Київська ОВА з незрозумілих причин місяцями не надсилала в Мінкульт розпорядження, аби там включили Меморіал до переліку пам’яток національного значення. Тільки після листа з Мінкульту справа зрушила з місця. На жаль, людям треба бути готовим до тривалої боротьби при створенні таких меморіалів”, – ділиться Павло Лолашвілі.

Стела “Янголам Перемоги” в Мощунському лісі

Облаштована територія Меморіалу. В березні 2022-го на цьому місці точилися жорстокі бої за столицю

Як створити меморіал: алгоритм “Янголів Перемоги”

Зі шляху, який пройшли родини загиблих у Мощуні, можна виділити такі кроки. Авжеж, це не інструкція, а радше дорожня карта. Нею можуть скористатися люди, які зараз в процесі чи мають план створення пам’ятних місць цієї війни.

1. Юридично оформити землю. Потрібно знайти власника земельної ділянки, де планується Меморіал, і належно її оформити: за можливості викупити або орендувати, якщо це ліс. Ще один варіант – укласти договір сервітуту, коли власник дає землю громадській організації для будівництва меморіальних споруд та догляду за ними. В кожному випадку буде свій варіант оформлення.

2. Збудувати меморіальний комплекс. Важливо погодити проєкт з родинами, дотичними до трагедії, місцевими мешканцями, громадськістю. Якщо держава зацікавиться в будівництві пам’ятки, це зроблять її коштом. Якщо ні, тоді треба збирати гроші самим чи залучати меценатів, соціально відповідальний бізнес тощо.

3. Передати землю та споруди на баланс музею чи місцевої влади. Це гарантуватиме певний захист та догляд за місцем. Крім того, таким чином він буде доступним для всіх людей, а не для окремих родин чи груп.

4. Надати охоронний статус. Таке можна зробити, якщо об’єкт має культурну або історичну цінність. Тоді пам’ятку охоронятиме закон, за її пошкодження буде кримінальна відповідальність. Так само це захистить від продажу чи відчуження землю або споруду, інші речі на території в майбутньому. Подавати документи на внесення до переліку пам’яток, зокрема, може громадська організація. Важливо: до її статутних завдань мають належати питання охорони культурної спадщини.

Щоб отримати статус, потрібно підготувати історичну довідку та облікову картку. Також розробити акт стану збереження пам’ятки, сфотографувати місце. Це може виконати фахівець, який має щонайменше статус кандидата історичних наук. При підготовці таких документів важливо дотримуватися правильних формулювань та форми.
Місцева адміністрація розглядає документи, включає об’єкт до переліку об’єктів культурної спадщини місцевого значення. Після цього вона видає розпорядження. Його разом з обліковою документацією направляють до Мінкульту, аби той надав пам’ятці національний статус.
Швидкість процесу залежить від зацікавленості місцевої влади та коректності документів. Після цього оформлюють охоронний договір та розробляють зональність – план, який визначає, що і де можна будувати в межах пам’ятки та на певній відстані від неї.

“Діти вивчатимуть битву в Мощуні на уроках історії”

“Нам пощастило обійтися мінімальними витратами. Я не рахую кошти на проїзд, купівлю інвентаря, рослин. Пам’ятник Бадрі я встановив самостійно, так само зробили інші сім’ї. З організацією зустрічей родин нам також допомагають місцеві влади Мощуна, Гостомеля. Коли ж почалася співпраця з Міністерством культури, Київською ОВА, ми не платили за жодні роботи: послуги істориків, архітекторів.
З коштів нашого благодійного фонду, який поповнюємо власними силами, роздрукували карту великим масштабом для розробки зональності. На це пішло десь до 50 тисяч гривень. Також до реконструкції, яку робила КОВА, встановили банер з фотографіями та іменами загиблих захисників Києва. Власне, це всі витрати. Розумію, що в інший час чи за інших умов це все вартувало б чимало”, – пояснює Павло Лолашвілі.

Родини загиблих, побратими та активісти висадили дерева та квіти в мощунському лісі, жовтень 2024 року

“Я переконаний: якби не наша спільнота, наш фонд, наша робота з облаштування місця бою, то такої популярності та медійності ця битва не набула б. Ніхто б тут нічого не будував, крім нас самих. А тепер вірю, що в майбутньому цю битву вивчатимуть на уроках історії”, – вважає чоловік.

Павло має чимало ідей, як продовжити створення Меморіалу після перемоги.

“Ми з представниками Мінкульту та родин погодилися, що цей Меморіал має бути сучасним. Багато співпрацювали з Лабораторією практик меморалізації, різними архітекторами. Я вважаю, що коли буде зональність, ми остаточно оформимо кілька проєктів, створимо конкурсну комісію на базі Мінкульту, в яку обов’язково увійдуть представники родин, історики, архітектори. І спільними зусиллями оберемо проєкт”, – каже Лолашвілі.

На його думку, простір Меморіалу у Мощунському лісі треба умовно розділити на дві частини. Одна – для скорботи, друга – для життя. Перша частина – на місці загибелі захисників та захисниць. Там все має бути недоторкане. Треба висадити дерева на місцях знищених снарядами, мають бути фото, імена загиблих. Там має відбивати хвилина мовчання. Туди приїжджатимуть рідні, вони зможуть побути на самоті, поблукати стежками. Друга частина має бути про життя.

Родичі загиблих захисників приїжджають в Мощунський ліс, аби вшанувати їхню пам’ять. Жовтень 2023 року

“У людей не має бути негативу після відвідування цього місця. Тут треба зробити ефекти доповненої реальності, якісь комп’ютерні ігри, де діти можуть відчути себе захисниками Мощуна. Так вони вивчатимуть історію і шануватимуть місце. Таке можливо тільки тоді, коли їм буде цікаво.
Мій брат Бадрі багато зробив для розвитку освіти, аби вона була сучасною. В пам’ять про нього я хочу, щоб це місце було технологічним. Ми збираємо зараз відео, фото загиблих хлопців. Хочу у VR відтворили, як вони воювали, як були в окопах, як сміялися на кухні. Це має бути місце пам’яті, де кожному було б комфортно”, – ділиться планами Павло Лолашвілі.

P.S. Щонайменше двічі на рік – у другу неділю березня та 1 жовтня – родини загиблих у Мощуні збираються біля Меморіалу. Хтось приїжджає частіше – в день народження загиблого, на свята, річниці чи просто, коли випаде нагода.
За три роки густо засаджена соснами територія значно поріділа. Деякі дерева втратили верхівки, деякі – по пів стовбура. Це наслідки бойових дій у березні 2022-го. Зараз родини, активісти та місцеві засаджують цю ділянку іншими деревами. Вони спілкуються між собою, беруть участь у проєктах психологічної підтримки і готові поділитися своїм досвідом з тими, хто поки тільки мріє про Меморіал на місці загибелі своїх.

Наталія Найдюк, спеціально для УП. Життя

Головне сьогодні

Суспільство

В Італії провели ДНК-аналіз “кривавих сліз” зі статуї Діви Марії: чим виявилася таємнича рідина

Анна Коваленко—
18 лютого, 16:00

Суспільство

Організаторка вистави, де показали сценку з побиттям військового ТЦК, написала заяву на звільнення

Віра Шурмакевич—
18 лютого, 11:35

“У росіян гроші взяли?” Українців обурив трейлер четвертого сезону “Бріджертонів”

Марія Кабацій—
18 лютого, 13:18

Суспільство

Прив’язували мотузками до ліжок: омбудсмен повідомив про порушення у пансіонаті на Хмельниччині

Віра Шурмакевич—
18 лютого, 14:27

Суспільство

Водій київської маршрутки обізвав захисницю “п”яним бидлом”: його тимчасово відсторонили

Анна Коваленко—
18 лютого, 14:26

Суспільство

На Тернопільщині засудили жінку, яка навмисно проколола голкою око своєму 3-річному сину

Анна Коваленко—
18 лютого, 17:21

Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Принципи і правила роботи УП

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Source: Українська правда

ОФИЦИАЛЬНО. Рух сообщил, когда сыграет матч с ЛНЗ, который хотели перенести

Дирекция УПЛ не ответила на просьбу Руха по переносу матча 18-го тура чемпионата «Рух» – ЛНЗ, который львовская команда просила перенести из-за эпидемиологической ситуации. Матч состоится в запланированные даты.

«Желто-черные так и не дождались ответа от соответствующих органов украинского футбола по поводу вероятного переноса матча 18-го тура УПЛ и приняли решение при любых обстоятельствах и условиях сыграть матч против ЛНЗ в запланированную дату – 22 февраля.

Несмотря на сложную эпидемиологическую ситуацию, в частности, отсутствие большой части игроков основного состава и тренерско-административного штаба по болезни, ФК «Рух» понимает, что матч должен состояться уже в субботу, 22 февраля. Поэтому в этом поединке будут участвовать футболисты, которые здоровы, есть в распоряжении первой команды и игроки молодежного состава.

«Рух» искренне благодарно ФК ЛНЗ за понимание и соблюдение принципов фэйр-плей. Именно поэтому ответ «желто-черные» гарантируют клубу из Черкасс проведение матча в ранее определенное время – 22 февраля в 18:00 на «Арене Львов», чтобы соперник имел определенность и мог качественно и вовремя подготовиться к этому поединку.

Хотя ФК «Рух» твердо убежден, что ситуация, сложившаяся с массовым заболеванием футболистов, имеет явные признаки форс-мажора и обстоятельства непреодолимой силы. И Регламент соревнований позволяет в этом случае перенести матч. А мотивацией обращения ФК «Рух» в соответствующие органы о переносе матча было желание донести, что в УПЛ должен преобладать спортивный принцип. Команды должны быть конкурентными и находиться в равных условиях, чтобы проводить бескомпромиссные и интересные поединки, которые будут вызывать интерес у болельщиков», – говорится в заявлении львовского Руха.

Матч Рух – ЛНЗ состоится в субботу, 22 февраля. Стартовый свисток запланирован на 18:00 по киевскому времени.

Source: Олег Вахоцкий