Какой церковный праздник 28 мая: кого нельзя пускать на порог дома
28 мая православные почитают память преподобного Никиты, исповедника и епископа Халкидонского.По преданию, Никита жил в VIII веке, в Греции. За богоугодную жизнь его сделали епископом Халкидонским, на этом посту он находился около 50 лет.Святителя знают, как очень милосердного. Он помогал нищим, сиротам, вдовам, у себя дома всегда принимал странников. Когда на трон взошел Лев Армянин, то епископ не побоялся противостоять императору-иконоборцу. За это перенес немало испытаний и попал в ссылку.После смерти исповедника возле его мощей известны случаи исцеления людей.У святого просят защиты сироты, люди, которых незаслуженно обидели, также с молитвами к святому обращаются, чтобы получить исцеление, найти хорошую работу, для помощи в семейных делах.В народе святой считается охранником гусят, поэтому день прозвали Никита Гусятник. По поверью, он охраняет птенцов от хищников, поэтому у святого просят защиты для домашней птицы.Также день называют – Полудницы, это духи в виде женщин, которые обитают в это время в поле и могут лишить урожая. В качестве защиты от них народные приметы советуют прикрепить над входной дверью веточку полыни.В сегодняшний праздник, как и в другой день церковь категорически осуждает брань, ссоры, сплетни. Нельзя отказывать в помощи тому, кто в ней нуждается, не следует жадничать, завидовать, бить баклуши.По приметам из народа на Никиту нельзя строжить детей, иначе в доме не будет мира и покоя. Также не стоит в этот день пускать в дом незнакомцев – приметы говорят, что приходят они не случайно и могут оставить без удачи и денег.Погодные приметы на Никиту говорят о таком: день спокойный – осенью будет богатый урожай. Пошел дождь – урожай будет плохим. Гуси чистят перья – жди долгое ненастье. Ящерицы греются на солнце – тоже к дождю. Наблюдают и за муравьями: если их много – к погожей погоде.Читайте также на портале “Комментарии” – какой церковный праздник отмечался 27 мая: что было запрещено делать в доме.
Source: Комментарии Украина
Катерина Самойленко: Видавці нарешті звернули увагу на дебютантів
«Двоповня» – таку назву має трилогія молодої української письменниці Катерини Самойленко. До неї увійшли книги: «Закони Невриди», «Судні дні в Кабірії», «Остання данина Саверу». Презентація третього тому відбудеться 29 травня в рамках «Книжкового Арсеналу». Напередодні цієї події з авторкою зустрівся ведучий спеціального проєкту «Навколо книги» Ігор Стамбол.
На початку розмови він поділився власним спостереженням про нестачу в сучасній українській літературі письменниць у жанрі детективу.
«Ще не вечір. Я гадаю, що своїх авторок детективів ми отримаємо, і досить скоро, тому що зараз у нас нарешті видавці звернули увагу на дебютантів. Вони довіряють дебютантам і читачі довіряють дебютантам більше», – відповіла Катерина.
Жанр фентезі, в якому вона працює, обрала через його метафоричність. У ньому авторка може вільно говорити про те, яким бачить світ. Ще висловила думку, що в Україні фентезі трошечки стигматизовано.
«Вважається, що це такий ескапістський жанр, але як на мене, це все ж таки жанр більше метафоричний. По факту це інструмент, завдяки якому ми можемо говорити з читачем на будь-які теми, не травматизовуючи його. Крім того, український фентезі – це класний інструмент про те, щоб поговорити з читачами про нинішню російсько-українську війну та всі російсько-українські війни, які були за нашу історію, таким чином, щоб це на цю комунікацію зміг вийти навіть той читач, якому зараз боляче читати документалістику», – пояснила письменниця.
У книг трилогії «Двоповня» є ідея, яка з’єднує усі ці твори.
«Це розпочиналось як історія жінки, яка потерпала від насилля, і це її історія того, щоб віднайти себе наново. Все, що там відбувається, є відзеркаленням внутрішнього стану головної героїні і її спроба умовно знайти дорогу додому», – розповіла авторка.
По-друге, це ототожнення жінки, яка в стані жертви потрапляє в патріархальний світ, і народу, поневоленого імперією. Про менталітет людини, яка відчуває себе жертвою, і менталітет суспільства, яке відчуває себе жертвою.
«І тут питання у тому, чи вдасться головній героїні і зокрема суспільству, в якому вона опинилася, віднайти в собі якісь сили і здібності для того, щоб зажити своє життя самостійно», – додала Катерина Самойленко.
Source: Данилов Ігор