Какой церковный праздник 14 мая: что категорически запрещено делать женщинам
14 мая, и в новом, и в старом календаре, – праздник Преполовение Пятидесятницы. Он относится к одним из самых древних и имеет свои традиции и запреты.Преполовение Пятидесятницы отмечают через 25 дней после Пасхи, поэтому дата праздника меняется. Празднуют Преполовение в общей сложности 8 дней – 1 день праздника и 7 дней попразднества. В православной церкви существует традиция крестного хода к воде. Не важно, какой именно может быть водоем – река, озеро, колодец. Главное – прийти к водоему и провести обряд освещения воды. В старину также после этого шли на хлебные поля, где священник окроплял их, и молились за хороший урожай.В день Преполовения христиане идут в храм на литургию. Воду, освященную в источниках, в народе издавна использовали для лечения от разных недугов, а также обливались ею. Любой добрый поступок в этот день возвращается двойным благом.По одной из народных примет в этот день хорошо садить лук – тогда он вырастет не горьким.Церковь запрещает в этот день ругань, злословие, споры, скандалы, нельзя отказывать тому, кто просит о помощи, жадничать, завидовать.Народные поверья запрещают в этот день женщинам шить и вязать – можно заболеть. По возможности нужно перенести дальнюю поездку – дорога может быть трудной.Наши предки в этот наблюдали за погодой, чтобы понять, какой она будет в сезоне. Если солнечный день сегодня – лето будет таким же. Много росы вечером – завтра будет хороший день. Шишки на соснах зеленые, а на елке красные – можно сеять ячмень. Холодно и пасмурно 14 мая – зима ожидается холодная.Если к этому дню появилось много бабочек, то в скором времени жди жару.Читайте также на портале “Комментарии” – какой церковный праздник отмечался 13 мая: что важно знать о трех запретах этого дня.
Source: Комментарии Украина
Леонид БУРЯК: «Тогда были футболисты с выносливостью – кони, а не люди»
Знаменитий футболіст київського «Динамо» Леонід Буряк дав велике інтерв”ю з нагоди 98-річчя ФК «Динамо» Київ (публікується українською мовою).
– От якщо брати історично, от величезна історія в «Динамо», так, величезна кількість перемог, трофеїв, титулів, от гучних імен. Якщо взяти історично і описати цю всю велику футбольну машину – що це буде?
– Ну, я думаю, треба починати з 61-го року, 66-го, 75-й, 86-й – це дуже когорта була, розсип діамантів, де було дуже багато футболістів, які грали на рівні національних збірних. І ну, я не думаю, що в жодній країні світу немає трьох лауреатів «Золотого м”яча». Це і Блохін, і Беланов, і Шевченко. «Динамо» було – це флагман. Це було, на нього рівнялись. 50% всіх національних збірних – юніорської, національної, першої збірної – було 50% українські футболісти і футболісти київського «Динамо».
– Сьогодні, в цей рік, «Динамо» може взяти для себе 30-те чемпіонство за всю історію. Так, за часів незалежності – це буде 17-те чемпіонство, за часів ще Радянського Союзу – теж 13 чемпіонств. Було дуже багато титулів: 13 Кубків України за сучасної України, так, незалежної, 9 Суперкубків, 9 Кубків СРСР. Дуже багато титулів. І чим «Динамо» славиться – це власні вихованці. У чому сила «Динамо» в цьому плані?
– Ну, воно специфічне. При Лобановському, при Маслові був стиль, була тактика, як грати. І, чесно, те, що ви сказали: у нас, якщо ми, а я надіюсь, що це так буде, буде ще одна зірочка з’явиться на грудях кожного футболіста. І це покоління людей, коли ще не було результату, і ми не знали, що… Я кажу: ваше покоління повинно поставити крапку на тому, щоб у вас з’явилась третя зірка. Бо все ніяк. І ті висловлювання, які говорив Лобановський – «гра забувається, а результат залишається» – це все такі його штрихи і ті цитати, які є, вони характерні для київського «Динамо».
І ви правильно сказали – я з великою повагою ставлюсь до Ахметова, до «Шахтаря». Коли «Динамо» не грає, я вболіваю за «Шахтар». Але у нас – чисто українська команда. Якщо взяти, проти кого граємо – це збірна світу. Грає Англія – кожен клуб – збірна світу. В Італії – збірна світу. І дуже важко на тому рівні, без якихось іноземних футболістів, досягати якогось результату. Вам хороший приклад я приведу – «Шахтар» Донецьк. Суму грошей божевільну витратили – і займають зараз третє місце.
– Зараз такий час – не дуже хочуть легіонери їхати в Україну. Тепер підписали колумбійця Ангеля Торреса. І ще не було офіційно оголошено, як він вже сфоткався біля пам’ятника Валерія Васильовича Лобановського.
– Ну, це завдяки селекційній групі – його дуже довго вели, цього футболіста. Я думаю, що, я знаю, я бачив його, і ролики бачив – я думаю, що це футболіст, який нам допоможе. І ніхто не зупиняється – нам потрібно два-три футболісти, щоб ми гідно виглядали в єврокубках. Я шкодую про те, що це покоління людей не бачило ні Каневського, ні Хмельницького, ні Пузача, Блохіна, ні Веремєєва, Конькова. Це були люди, які вміли на полі все.
– Дуже багато тренерів кажуть, що це вже не те покоління, що вони там прив’язані до телефонів, до різних таких речей, що на них все впливає – от все, що відбувається навколо. От порівняти це покоління…
– І це нормально. Я зараз не уявляю без телефона, без комп’ютера. Хоча я знаю, що це зло, зле таке. Але вони дуже талановиті хлопці у нас. І там, в «Шахтарі», є дуже талановиті хлопці. І я – туди ж: і Мудрика, і Судакова… Ну, треба час цим людям. Якщо не буде поруч таких футболістів, які можуть своєю грою, своєю професійною віддачею, своїм прикладом – вони швидше будуть ставати на ноги і будуть приносити користь.
– Що найважливіше у футболістів? От ви сказали – талант. Праця. Які риси ви особисто бачите?
– Ну, я думаю, зараз можна говорити три складові: це талант, здоров’я – генетично бути здоровою людиною. Людина повинна фантастично бути відданою футболу.
– Згадували футбол там 70-х, 60-х, 80-х і зараз… От нібито тоді було все більше на фізичну витривалість, так? Люди, які були, ну просто могли бігати, не знаю, по кілька матчів… Зараз – це вже, як там Пірло говорив – зараз футбол, ти граєш ногами, так, але ноги – це інструмент. Ти маєш головою думати, що і як правильно робити. От зміна. Все одно футбол вдосконалюється. Футбол змінюється,
– Я розумію, що ви питаєте. Я вам скажу приклад: той час – не такий швидкий футбол ми грали. А хто в той час, без Блохіна, бігав в Україні? А хто?.. Я не хочу вам якісь професійні тести… Хто на витривалість робить – тоді були не футболісти, а коні. І, поміж того, футбол зараз професійний. Він потребує генетично бути здоровим. У світі існує, там, 20 футболістів, на яких люди… Вони, окрім того, що талановиті, у них є здоров’я, фізичне, і плюс тренувальні процеси – вони стають зірками. В той час – такий був… Що згадати – Суперкубок, Кубок Кубків, «Баварія»… Ігри, які… Це «Баварія» – «Динамо» Київ. Перший раз, коли тут грали – 102 тисячі було на стадіоні. 1,2 млн заявок на гру.
– Що має статись зараз, щоб десь таке схоже було?
– Ну, я не можу сказати. Я думаю, цей час… Це треба або успіх, достатньо сильна команда. Бо ходять же – дивіться, вчора «Реал» дивились – там ходять. Але у них культура така. Будь-яка гра на Заході – в Бундеслізі, в Італії – у них культура, так, як і в Америці. В Америці будь-яка команда приїде з України – що баскетбольна, що футбольна – повний стадіон буде, фул, так. Це якість, це гра і перемоги – передусім. Ну плюс, звісно, реклама – треба, щоб була, щоб людей розкручувало. Ми принижуємо, буває, наших футболістів – вони на рівні. Вони грають з людьми, які коштують дуже великі гроші. Так що, я думаю, треба час почекати. Хоча ви праві, і задали питання – ну я сам, буває, їду в машині, думаю: коли той час настане, коли ми зберемо повний стадіон. Бо грати на напівпорожньому стадіоні і грати при 102 тисячах – це дуже велика різниця.
– 98 років «Динамо». Це, начебто, кубок, який подарувала там Українська асоціація футболу на 80 років.Ви сказали, що мають бути привітання з УЄФА. Можливо, щось запам’яталося? Найпам’ятніше – хто звідки щось там дарував, чи вітав «Динамо» саме до дня народження?
– Нам не дарують. Дуже багато було, як ми святкували перший цей Кубок Кубків, як банкет був. Там був президент, італійський… Дай Боже пам’яті… І так воно все, як зустрічало… Я дуже… Я коли раніше був, кудись відлітав або прилітав – як літак круг над Борисполем, і там все чорне – людей, зустрічали… І як це… Це неможливо забути ніколи в житті.
– Попереду – 100 років. От у 2027 році клубу буде 100 років. Як готуватись до цієї події?
– Ну, це питання не до мене. Це питання до керівництва футбольного клубу «Динамо» Київ. Ну, я думаю, це треба якось вже… Так. Я сподіваюсь, що на той час війна зупиниться. І треба запросити якусь імениту команду. Коли ще все було нормально, я розмовляв із «Баварією». Я часто буваю там, знав і покійного Бекенбауера. Казав їм: «Давайте зіграємо – 1975 рік, «Динамо» Київ – «Баварія», ветерани». Але ні в них, ні в нас уже немає тих людей. І кому це буде цікаво? Люди хочуть бачити тих, хто щось зробив, хто може рухатися. Ну що – збиратися, ходити, кульгати? Це якось не те. Я думаю, що треба щось приємне. Колись, коли було 80 років «Динамо», приїхав «Мілан», і ми тут грали – це було справжнє свято.
— Ви зараз керуєте музеєм «Динамо». Як зацікавити молодь історією клубу?
— Потроху почали відновлювати музей, бо дуже багато призів є. Ви бачите – ми їх почистили, розставили. Але треба запросити дизайнера, щоб усе тут грамотно оформив. Я був у Німеччині – там є така програма, можна встановити невеликий екран, десь 2х2. Натиснув кнопку – і пішов 1975-й рік, 1986-й, 1976-й, 1961-й. Це все треба робити.
Є ще одна цікава ідея. У мене донька живе в Німеччині. Ми якось поїхали до магазину «Баварії», і вона каже: «Люшка, можна я сфотографуюсь з Гьотце та Мюллером?» У них є така програма – фотомонтаж. Вона заплатила 7 євро, і їй зробили три фотографії в рамочці, запаковані в конверт. На фото – ніби її обіймають гравці. Треба щось подібне й у нас придумати.
Я й президенту говорив: коли все скінчиться, треба зробити так, щоб у день матчу люди з квитками могли заходити до музею. Тут є на що подивитися – два Кубки Кубків, Суперкубок. Можна пройтись, зробити фото, має працювати фахівець, який усе пояснить. Підійти до трофею, сфотографуватися – це все треба реалізовувати. Але, знову ж таки, треба, щоб війна зупинилась.
ВІДЕО. 98-річчя Динамо. Буряк згадав яскраві епізоди з історії клубу
Source: Николай Степанов
Що слід зробити для розвитку книжкової галузі
Українська правда
Усі розділи
Підтримати УП
Новини компаній
Спецпроєкти
Weekly charts
Земельний гід
Спецпроєкти
Говорить крипта
Страховий гід
Виклики євроінтеграції
Власна справа
Від мрії до дії
Зелений перехід
Захист країни
Кошти в безпеці
Відбудова України
Бізнес-інтерв”ю
Кінець епохи офшорів
Просто про податки
Ідеї, які змінюють міста
Проекти “Українська правда”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Спецпроєкти
Weekly charts
Земельний гід
Дмитро Феліксов
підприємець, власник книгарні Readeat та квиткового сервісу Concert.ua
Що слід зробити для розвитку книжкової галузі
14 травня, 08:00
Посилання скопійовано
Якщо модель дистрибуції не зміниться, незалежних книгарень стане менше, особливо в регіонах.
За даними Українського інституту книги (УІК), на початку 2024 року в Україні функціонували понад 350 видавництв та близько 700 фізичних книгарень. Річний обсяг ринку оцінювався 6 млрд грн (170 млн дол.). Однак ці цифри приховують глибші структурні проблеми та значний нереалізований потенціал.
Тривожним сигналом стало скорочення кількості виданих назв у 2022 році до 9 691 загальним накладом 11,7 млн примірників. Хоча у 2023 році спостерігалося певне відновлення, середні наклади залишаються низькими, особливо порівняно з європейськими показниками на душу населення.
Це свідчить про наслідки великої війни і хронічні проблеми з доступністю та ефективністю розповсюдження книжкової продукції, особливо за межами великих міст. Частка онлайн-продажів зростає, але вона не може повністю компенсувати відсутність розвиненої фізичної мережі та ефективної логістики.
Одна з ключових проблем книжкового ринку України – відсутність повноцінної, сучасної системи дистрибуції. Нинішня модель, де більшість видавництв змушені працювати напряму з десятками, а то й сотнями окремих книгарень та дрібних мереж, генерує надзвичайно високі транзакційні витрати. Це включає логістику, адміністрування, менеджмент залишків та комунікації.
Створення централізованої дистриб”юторської мережі або кількох конкуруючих мереж із сучасними складами та логістичними рішеннями дозволило б видавництвам значно скоротити операційні витрати, сфокусуватися на створенні контенту та маркетингу, отримати доступ до ширшої мережі продажу через єдиного партнера та покращити прогнозування попиту, а книгарням – отримувати широкий асортимент від одного або кількох великих постачальників, спростити замовлення та приймання товару, знизити власні логістичні та адміністративні витрати, потенційно отримати кращі умови.
Важливо наголосити: мова йде не про монополію, а про створення двох-чотирьох потужних національних дистриб”юторів-конкурентів.
Якщо порівняти книжковий ринок з аптечним, то стає очевидною перевага останнього завдяки використанню франчайзингових та мережевих моделей. Ключові фактори їх успіху – централізоване постачання, єдина маркетингова політика, стандартизація процесів, сильніша переговорна позиція.
Читайте також:
Катерина Загорій, “Дарниця”: Відвідувачі аптек до 70% грошей віддають за електроенергію і квадратні метри, а не за ліки
У книжковій галузі видавці часто диктують ціни та пропонують книгарням лише обмежені знижки, не забезпечуючи системної підтримки. Малі немережеві магазини опиняються в найскрутнішому становищі.
Під малими я маю на увазі немережеві книжкові магазини в невеликих містах. Найчастіше вони створені фанатами, що хочуть продавати книги і формувати в магазинах комʼюніті читачів. Це такі локальні осередки української культури.
Якщо модель дистрибуції не зміниться, ми ризикуємо побачити скорочення кількості незалежних книгарень, особливо в регіонах. Це поглибить нерівність доступу до книги, посилить домінування онлайн-каналів та кількох великих гравців, що може звузити асортимент і зменшити видавничу різноманітність.
Для розвитку книжкової галузі необхідно створити сучасну дистрибуцію, інвестувавши у два-чотири дистрибʼюторські центри, стимулювати мережеві та франчайзингові моделі, забезпечити централізований маркетинг та аналітику для книгарень, впровадити технологічні рішення (єдині стандарти даних, B2B-платформи), розширити державну підтримку – податкові стимули для авторів та видавців, а також для відкриття і функціонування малих книгарень.
Український книжковий ринок може зростати на 50-100% протягом наступних пʼяти-семи років. Якщо вдасться реалізувати ключові зміни, збільшиться кількість книгарень, розшириться асортимент, зростуть наклади, підвищиться рівень читання, зміцняться позиції української мови та культури.
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об”єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції “Економічної правди” та “Української правди” може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Матеріали за темою
Література з “ДНР”: Регулятор заборонить виробляти книжки видавництву “Кредо”
2 травня, 18:13
Книгарня “Є” припинить співпрацю з видавництвом, яке, ймовірно, працює у “ДНР”
29 квітня, 19:14
Гроші Святого Престолу: який капітал Папа Римський Франциск залишив наступнику
26 квітня, 10:15
Що слід зробити для розвитку книжкової галузі
Дмитро Феліксовпідприємець, власник книгарні Readeat та квиткового сервісу Concert.ua
Гранти як фінансовий інструмент для переробного бізнесу: можливість, яку не варто ігнорувати
Михайло Медкочлен правління АТ “Укрексімбанк”
Дайте їм час
Роберт Зелдіпартнер Delta International Law, експерт з митної справи ГО “Технології прогресу”, ексзаступник голови Держмитслужби
Більше обʼєднань, хороших і різних
Геннадій Чижиковпрезидент Торгово-промислової палати України
ESG навпомацки
Ірина Чернишголова SaveDnipro, співзасновниця SaveEcoBot
Без дипломів: новий підхід до найму співробітників
Євген Мушкінгенеральний директор ВДНГ
Інші думки автора
Як книжка виявляє економічний потенціал суспільства
Економічна правда
© 2005-2025, Економічна правда
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Принципи і правила роботи УП
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Економічну правду”.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.
Матеріали з плашкою PROMOTED, НОВИНИ КОМПАНІЙ та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cубєкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02163.
ТОВ “УП Медіа Плюс”
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Source: Економічна Правда
Эктор Хименес-Браво показал фото в коротких шортах и до того, как пришел в форму
Украинский шеф-повар колумбийского происхождения Эктор Хименес-Браво, известный своим многолетним участием в проекте “Мастер шеф”, показал свои фото из спортзала и раскрыл секрет своей впечатляющей спортивной формы. “Утренняя порция мотивации. Если вы хотите увидеть такую трансформацию со своим телом – быстренько в спортзал”, – написал звездный кулинар. Он также опубликовал в сториз своего Instagram фото в футболке и коротких спортивных шортах, в которых хорошо видна форма и мышечная масса, которую Эктор набрал за несколько лет своей трансформации. Напомним, портал “Комментарии” писал ранее , что Playboy Украина сделал спецвыпуск. Украинские женщины, прошедшие через войну, ранения и реабилитацию, — теперь на страницах спецвыпуска Playboy Украина. Об этом сообщили на официальной странице журнала в Instagram, опубликовав фото украинского военного фотографа Константина Либерова. Военные: Анастасия Савка с позывным “Феникс”, Яна Залевская с позывным “Мультик”, Кристина Санина, а также получившие ранения гражданские женщины: Надежда Оксюта и Ольга Дятлюк – в кадре Константина Либерова, в платьях украинских дизайнеров и с украшениями из коллекции “Любовь достойна всего” от украинского бренда Они смотрят в объектив и в зеркало, чтобы сказать: “Я есть. Я прекрасна. И я достойна любви”. Фотопроект “Красота со шрамом”, говорит о женской силе, которая не исчезает после травмы. О красоте, которую не меняет протез или шрам. О принятии, начинающемся с честного, нежного взгляда на себя новую — без предубеждений.
Source: Комментарии Украина