Тарас Чмут: За правду знімають з посад, людям обнуляють кар”єру
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Як емоції впливають на їжу в родині. ТЕСТ + корисні вправи
Активне довголіття українців: як “Астарта” та Мінсоцполітики дивляться на вік по-новому
Реформа старшої школи: що змінюється для вчительства
Історії мешканців Запоріжжя, які беруть відповідальність за покращення місцевих громад
Коли час не лікує: як запобігти ПТСР і розпізнати комплексну травму
Тарас Чмут: За правду знімають з посад, людям обнуляють кар”єру
Роман Кравець — Четвер, 10 липня 2025, 05:30
Керівник фонду “Повернись живим” Тарас Чмут не боїться озвучувати непопулярні прогнози та робити неприємні висновки щодо російсько-української війни.
Минулого року в інтерв”ю “Українській правді” він висловлював впевненість, що мобілізація має відбуватися вже з 20 років. Пізніше критикував хаос в управлінні військами, через який фронт може посипатися на десятки кілометрів одномоментно.
В нинішній розмові з УП Чмут вдається до метафори, порівнюючи ситуацію в країні та на фронті з кораблем, що тоне. Влада потрошку вичерпує з нього воду, але корабель все одно йде на дно.
“Росіяни швидші на полі бою, аніж ми. Вони швидше трансформують свою систему управління армією, вивчають уроки поля бою сучасної війни”, – запевняє Чмут. І на питання, чи сьогодні представники військового та політичного керівництва України адекватно реагують на поточні виклики, заперечно хитає головою.
В новому інтерв”ю “Української правди” Тарас Чмут розповідає про страх командирів доповідати нагору правду про втрачені позиції.
Детально аналізує ситуацію на найбільш гарячих ділянках фронту. Пояснює, в чому росіяни почали нас випереджати.
Озвучує власну позицію щодо закликів звільнити Олександра Сирського.
Відповідає на запитання про напружені стосунки між “Азовом” та 3 ОШБр.
Робить висновки щодо неготовності Європи до війни з Росією.
І зізнається, що не вірить у можливість сталого довгого миру з Російською Федерацією.
Перед вами – скорочена версія розмови з Чмутом. Якщо вас цікавить повна версія – дивіться інтерв”ю у відеоформаті.
“Росіяни зараз швидші на полі бою, ніж ми”
– Хочу розпочати розмову з цитати члена Комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки та оборони України Сергія Рахманіна: “Найстрашнішим роком для нас був 2022 рік, найважчим роком є 2025”. Запитання до тебе: ми справді зараз переживаємо найважчі часи з початку повномасштабного вторгнення?
– Справді, 2022 рік був страшним роком невизначеності, оскільки ніхто не знав, що реально буде.
У 2023 році почалася війна на виснаження. Чи зараз ми наближаємося до її кінця? Я не знаю. Але війна на виснаження нами потроху програється. І це правда.
Незабаром доступ до матеріалів на “Українській правді” може стати платним.
Але ми вважаємо, що якісний контент має бути доступний для всіх, тож до останнього не будемо вводити обмеження. Підтримайте нас, аби і ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайтеся до Клубу УП!
Дізнатись більше
– Чи сьогодні представники військового та політичного керівництва адекватно реагують на поточні виклики й майбутні загрози від Російської Федерації?
– Я думаю, що, на жаль, ні. Бо я не бачу політичного розуміння можливості програшу в цій війні. Зараз поясню, що маю на увазі.
Люди, які відповідають за складні рішення, чомусь думають, що ті проблеми, які накопичуються, або не мають значення, або не стосуються їх, або мають бути вирішені кимось, або кудись зникнути. Мовляв, “проблема пройде сама собою”.
Десь два роки назад я був у Давосі, виступав на одній з панелей. Туди приїжджає багато урядовців, політиків, дипломатів різних країн, і всі говорять: “Україна обов”язково переможе, ми за вас, ми вас підтримуємо”.
І просте питання: а хтось може назвати причинно-наслідковий зв”язок, який призведе до української перемоги? Як ми маємо перемогти? Маємо вбити всіх росіян на полі бою? Маємо вбити Путіна, розвалити Росію? Що має відбутися конкретно, не абстрактно? Немає відповіді.
І тоді наступне питання: так, може, ми не наближаємося до перемоги, може, ми навпаки наближаємося до поразки? І тоді питання: що таке поразка?
Я не бачу, щоб в країні багато людей на рівні топових політиків, урядовців, чиновників середнього рівня переймалися цими проблемами і робили щось для їх вирішення.
У нас чимало хороших людей у владі, які стараються, щось роблять і дають результати. Але коли ти дивишся на проблеми з розрізу років і загальної ситуації в країні та на фронті, то ми потрошечку вичерпуємо воду з корабля, який далі тоне.
Тарас Чмут: “У нас чимало хороших людей у владі, які стараються, щось роблять і дають результати. Але коли ти дивишся на проблеми з розрізу років і загальної ситуації в країні та на фронті, то ми потрошечку вичерпуємо воду з корабля, який далі тоне”
– Давай детально розберемо, що відбувається на найбільш гарячих ділянках фронту?
– Протяжність лінії зіткнення близько 1400 кілометрів без врахування Сумщини як нової ділянки активних бойових дій. Важливо розуміти, що на цих 1400 кілометрах плюс-мінус активні наступальні дії противника ведуться десь на 20%, тобто не на всій протяжності.
Стратегічною задачею росіян і минулого року, і першого півріччя цього року було витіснення українського угруповання з Курської області. Вони, на жаль, з цим успішно справилися, масою витіснивши нас із втратами. А далі перейшли в другий етап – це формування так званої буферної зони з фактичною окупацією якоїсь частини Сумщини, щоб спробувати потім поміняти ці території на щось.
Ще одна задача росіян – відтягування значних ресурсів Сил оборони, оскільки, якщо ми не будемо протидіяти, вони будуть далі наступати.
А якщо наступати виходить, то вони будуть пробувати взяти під вогневий контроль обласний центр.
На Харківщині – це терор населення, хаотичні удари інколи по військових об”єктах і збільшення своїх окупованих територій у північно-східній частині області.
Задача та сама, що на Сумщині – спробувати захопити якомога більше, відтягувати ресурси і, можливо, потім поміняти або мати якісь більші території.
Луганщина, на жаль, ми розуміємо, що майже вся окупована. Напрямок удару – це Лиман і вихід на велику агломерацію: Слов”янськ – Краматорськ – Дружківка. Часів Яр і Торецьк – так само два великі міста, знищені росіянами, які вони ще до кінця не захопили, і це невиконана задача.
Зараз росіяни там, де можуть, рухаються до адмінкордону Донецької області. Стратегічна задача – захопити Донецьку область усю.
– Що відбувається на кордоні Донецької та Дніпропетровської областей?
– Це вже Покровський напрямок, він найактивніший зараз.
Там задача була взяти Покровськ. Вона не реалізована, противник почав спроби просування з Півночі й Півдня, такого охоплення.
З одного боку є напрямок на Мирноград, з іншого боку є напрямок до Дніпропетровської області із заходом у неї, що фактично вже відбулося. Поки що на рівні непевному, назвемо це так.
Але це один із важливих напрямків просування росіян, тому що перенесення війни на Дніпропетровську область означає, що ще в одній адміністративній області є окуповані території, навіть якщо це квадратний кілометр, вони вже можуть створювати там свою військову адміністрацію і говорити про те, що і “Дніпропетровщина входить до складу Російської Федерації”, і так далі. Це дуже чутлива геополітична проблема.
Вони будуть далі пробувати розширяти свій плацдарм там.
Якщо говорити далі до Запоріжжя, то це відносно спокійна ділянка фронту за це півріччя – з точки зору кількості втрачених територій, не так і багато на фоні інших напрямків. І поки що вона не є пріоритетною в росіян.
Якщо говорити про Херсонщину, там їхня задача – повністю взяти під контроль ряд островів на Дніпрі. Частково їм вдалося, а частково ні. Це теж відносно спокійна ділянка в першу чергу через Дніпро як велику водну перешкоду, яка унеможливлює такі наступальні дії, як на суші.
При цьому в нас є ще Чернігівський напрямок, на якому не йдуть активні бойові дії, але відбувається активна робота розвідувально-диверсійних груп, терор населення, коли FPV влітають у поштарів, “Мавіки” роблять скиди на автобуси, маршрутки. Це певний елемент прощупування і відтягування наших сил.
У Чорному морі ситуація відносно краща: зерновий коридор працює, військово-морські сили тримають під вогневим контролем усю північно-західну частину Чорного моря, спільно з Силами оборони проводячи купу операцій у Криму і на російських територіях по нанесенню вогневого ураження ракетами крилатими, діпстрайком, морськими дронами й іншими засобами, які у нас є.
Тарас Чмут: “У Росії немає проблем наразі з осмисленням цієї війни в суспільстві. Поки що все очевидно, всі хочуть воювати. Росія повністю авторитарна, і там інакше бути не може. На жаль, населення вірить у цю війну”
– Як ти оцінюєш стан підготовки й забезпечення російської армії станом на липень 2025 року?
– Російська армія сильна в багатьох питаннях. Але армія є інструментом.
І тут треба дивитися ширше з точки зору Росії як країни.
В першу чергу це країна, яка має величезну кількість ресурсів і постійний приток коштів. Друге – це країна, яка має надійних авторитарних союзників, які не підводять її або здебільшого не підводять у цьому етапі війни.
І збоку є Китай, який має стриману позицію. При цьому ми розуміємо, що навіть ця стримана позиція достатньо посилює Російську Федерацію.
Один із союзників, Північна Корея, в буквальному значенні відправив десятки тисяч своїх військових, декілька тисяч з яких загинуло, воювати за Росію. Україна такого не має. Наші союзники значно слабші, нерішучіші, непослідовні й багато всього.
У Росії немає проблем наразі з осмисленням цієї війни в суспільстві. Поки що все очевидно, всі хочуть воювати. Росія повністю авторитарна, і там інакше бути не може. На жаль, населення вірить у цю війну.
Далі – це їхній оборонно-промисловий комплекс, який зараз працює на повну потужність. Він сильний, хто б і що не казав. Він великий, самодостатній у багатьох питаннях і гарно розкачався. Російський ОПК створює непогану продукцію.
Наступне – російська армія не зменшується, незважаючи на величезний об”єм втрат. За рахунок виплат, додаткових бонусів і компенсацій для супербідного й обмеженого населення набирають трохи більше, аніж втрачають. Без проведення додаткової мобілізації. Це важливий фактор.
Бо у нас статистика від”ємна: ми втрачаємо більше, ніж залучаємо. Під втрачаємо не маємо на увазі безповоротні втрати. Це і звільнення, це і поранення, хвороби і ряд інших причин, які є, де люди не вмирають, але звільняються з армії.
Наступне – це швидкість навчання. Росіяни швидші на полі бою, аніж ми. Вони швидше трансформують свою систему управління армією, вивчають уроки поля бою сучасної війни.
Наступне – це масштабування технологій і тих рішень, які з”являються. Наприклад, FPV як явище винайшли ми, але страждаємо тепер від цього теж ми. І росіяни швидше дійшли до оптоволокна, яке зараз є доволі сильним викликом з точки зору логістики забезпечення поля бою, якому немає простої протидії.
Наприклад, тут не застосуєш РЕБ. Засоби, які можна використовувати, це напівавтоматичні гладкоствольні рушниці або сітки. Є інші технічні способи, як їх можна фізично збивати – вони працюють, але це швидше про хаотичні несистемні історії, ніж про стратегію, яка вирішує проблему.
І ми відстаємо тут від них, на жаль.
“Почасти ми втрачаємо людей не через стратегічне мистецтво ворога, а через недолугість свого управління”
– У попередньому інтерв”ю ти розповідав про хаос в управлінні нашими військами. Чи відбувається робота над помилками?
– Тут мало що змінилося, на жаль. Проблема приданих підрозділів – це коли у вас, наприклад, є бригада – це 2–5 тисяч людей. Але при цьому у смугу вашої бригади придані ще 20 різних підрозділів: Нацгвардії, Нацполу, прикордонників, ДССТ, ССО, ТрО, окремих стрілецьких батальйонів, Повітряних сил, і ще когось. Різні підрозділи – від великого взводу до батальйону на 100 людей, якими затикають дірки. І при всьому бажанні адекватних командирів якось навести з цим лад, настільки всеохопна і швидка війна, що неможливо це зробити навіть за декілька місяців.
Плюс постійні втрати, постійна зміна позицій, постійні безглузді накази відновити втрачені позиції до стількох-то годин призводять до того, що почасти ми втрачаємо людей не через стратегічне мистецтво ворога, а через недолугість свого управління.
І воно не змінюється рік до року. Прізвища змінюються, а система лишається та сама. І це не проблема когось одного.
Корінь проблеми значно глибший.
Тарас Чмут: “Ми далі розпорошуємо людей. Це переходить у публічну критику. А як це сприймається суспільством? Це герой з окопу, а це якийсь генерал. Емоційно люди вірять солдату з окопу. І це призводить до сумнівів у єдності армії”
– Як знайти цей корінь?
– Для початку осмислити і визнати проблему. Бо так виглядає, що це не є тим, над чим працює хтось з метою вирішення проблеми.
Так, ми формуємо корпуси, їх багато, більше 20. Корпуси мають замінити тимчасові органи оперативно-тактичного рівня ОТУ, ТГР – тактичні групи, і стати постійними органами управління. Це правильно.
При цьому вже понад пів року ми формуємо корпуси, і мало з них прийняли якісь ділянки і мало з них можуть виконувати задачі. Чому? Бо немає людей, немає старших офіцерів, висока плинність кадрів, суперроздуті штати, немає техніки озброєння, немає ресурсу на це все.
І замість того, щоб масштабувати успішні сильні військові частини з батальйонів до полків, з полків до дивізій, з бригад до дивізій, замість того, щоб доєднувати до сильних середні частини і їх робити ще сильнішими, ми плодимо багато нових частин.
А людей не більшає, ресурсу не більшає, і війна на виснаження триває. Це дуже дивні рішення. Вони складно піддаються якомусь логічному поясненню, а не емоційному: “Я генерал, я так сказав, я несу відповідальність за війну, значить, буде так”.
– Брехня залишається найбільшою проблемою в українському війську?
– Я не знаю, яка найбільша, але однією з ключових. Не так брехня, а страх сказати правду. Чому? Бо за правду не хвалять, за правду знімають з посад, переводять у резервні батальйони, обнуляють кар”єру, відправляють штурмувати посадку, відкривають кримінальні справи і так далі.
Тому почасти командирам простіше місяцями казати, що позиції наші, а вони вже давно не наші. Туди заходить якийсь черговий приданий підрозділ, який думає, що він іде на свої позиції, а він уже давно в тилу противника. Його там знищують, і ми на рівному місці маємо дурні втрати. Страх сказати правду.
– І, відповідно, в Генштаба необ”єктивна інформація може бути, що відбувається на полі бою.
– (Робить паузу) Я думаю, у всіх необ”єктивна інформація.
– Колишній начальник штабу “Азов” Богдан Кротевич неодноразово заявляв, що головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського треба відправити у відставку. Як ти ставишся до публічних закликів відправити Сирського у відставку?
– Погано. А що ми хочемо досягти цією зміною? Яку проблему вирішуємо? Інше питання – а на кого міняємо і чи стане краще з тими ресурсами і в тій ситуації в країні?
Це ширша проблема, ніж прізвища, бо це проблема інституцій. У нас їх не було, і ми їх не починаємо створювати.
Окрема проблема – це збільшення конфронтації всередині Збройних сил між військовими такої низької і середньої ланки – умовно, рота, батальйон, бригада – і Генеральним штабом. Чому це відбувається?
Тому що на низах купа проблем, які не вирішуються роками. І таке враження, що їх ніхто і не помічає. З одного боку, це про комунікацію, про безтолкові спроби повернення позицій, про утримання непотрібних одиночних будинків десь далеко.
З іншого боку, про те, що відрив верхів і низів подекуди тільки збільшується, а це призводить до якогось хибного сприйняття ситуації на полі бою. Бо в Києві люди не думають, що ми можемо завтра програти війну. Люди думають, що якось воно все буде. А це не так. На низах люди виснажені.
Три роки говорять, що перестаньте воювати приданими підрозділами, а ми далі воюємо приданими підрозділами. Перестаньте створювати нові бригади, коли є десятки неукомплектованих старих, а ми далі створюємо нові бригади.
Ми далі розпорошуємо людей. Це переходить у публічну критику. А як це сприймається суспільством? Це герой з окопу, а це якийсь генерал. Емоційно люди вірять солдату з окопу. І це призводить до сумнівів у єдності армії.
А це впливає і на мобілізацію, на віру в перемогу, на єдність у суспільстві.
А чому так? Бо, знову ж, з проблемою ніхто не бореться. Борються з медійним проявом. Комбат щось сказав – заборонити в армії комбатам щось казати, хтось написав щось у Facebook – заборонити користуватися Facebook. Хтось дав інтерв”ю – заборонити давати інтерв”ю.
Але це не вирішує проблему, бо про проблему навіть не питають.
“Україна має ставати сильною і самодостатньою там, де може, і чим швидше. Це не питання про НАТО чи інші альянси. Це питання про те, що світом керують сильні. І ми або станемо сильними, або зникнемо”
“Конфлікти між військовими не можна пускати на самоплив”
– Історія із заочним конфліктом комбата 47-ої бригади Олександра Ширшина із Сирським. Як ти ставишся до такого протистояння?
– Це ж один із численних прикладів. Напевно, що людина втомилася від хаосу. Це реальні проблеми, про які в кожній бригаді будь-який офіцер знає десятки історій. І вони не зникають. І коли це не один раз, а вже третій рік, то що людям лишається робити? Вони йдуть у паблік. Що їм втрачати? Куди їх, на фронт пошлють? І це призводить до конфліктів. Знову ж, проблема в тому, що ніхто не хоче розбиратися в суті і щось із цим робити.
– Це ознака більшої тенденції, що молоді офіцери не хочуть погоджуватися з підходами Генштабу?
– Не хочуть (замислюється). Так це не питання Генштабу, це питання задач.
Якщо задача дебільна, то неважливо, хто її ставить. Люди кажуть, що вона призведе до безтолкових втрат людей і не буде виконана. А вам кажуть: “Ви отримали задачу – виконуйте”.
Потім троє людей загинуло, до позицій ніхто не дійшов. Доповідають, що люди загинули, до позицій не дійшли. Ну добре, ми хоч спробували. І наверх доповіли, що пробуємо. Це про системну архітектурну помилку. Для того, щоб її вирішити, треба хоча б її визнати.
– Зараз на слуху напруження між “Азовом” і Третьою штурмовою. “Азовці” звинуватили бійців “Третьої штурмової” в побитті їхнього офіцера в Івано-Франківську. На твою думку, до чого такі конфлікти можуть призвести, і чи в майбутньому конфлікти між різними військовими середовищами стануть повсякденністю?
– Дуже чутлива сенситивна тема. Ми працюємо багато і з “Азовом”, і з Третьою штурмовою. Я не цікавився і не знаю про природу конкретно цієї історії.
Але це дуже велика порохова бочка, яка може вибухнути. І це точно точка прикладання зусиль для росіян, чим вони активно і зараз, і в майбутньому будуть користуватися.
У таких випадках якісь дуже поважні шановані люди для обох сторін мають бути медіаторами. Такі проблеми не можна пускати на самоплив.
Бо десь хтось когось з якихось причин уб”є, і це переросте до серйозних проблем. Без конкретизації будь-кого, без якихось там позицій сторін – це дуже чутлива тема в умовах відбиття зовнішньої агресії, конфлікти міжособистісні, які переростають у війні.
“Є думка, що, якщо росіяни зараз підуть на Київ, то вони десь знову застрягнуть під Черніговом, і на цьому все закінчиться для них. Але якщо росіяни зараз підуть на країни Балтії, то вони розвалять НАТО остаточно”
– Як Росія може цією ситуацією скористатися?
– Підіграти комусь, щоб хтось когось убив.
У нас же є історії, коли росіяни представляються українськими спецслужбами, коли вербують ніби з патріотичних цілей. Молодь, підлітків, прихильників якихось середовищ натравлюють на інших. Десь хтось когось убиває, це переростає в конфронтацію.
Плюс інформаційне поле. Ми ж розуміємо, що росіяни через Telegram, Tіk-Tоk сильно на нього впливають. Інфополе засмічене і токсичне.
В суспільстві, яке виснажене і емоційно, і фізично, і морально, в умовах країни, яка тоне, дуже багато проблем.
“НАТО вже не такий сильний геополітичний гравець”
– Ми бачимо, як Росія воює за підтримки Китаю, Ірану і Північної Кореї. І бачимо пасивну протидію Заходу. Як ти ставишся до твердження, що з такими підходами демократія уже програє автократії?
– Зараз ситуація у світі так виглядає.
Європа дуже не готова до війни. Вони і не хочуть готуватися до війни і думають, що та війна, яку веде Україна, це війна для бідних.
Мовляв, от у них є суперкласні армії, найтехнологічніше озброєння, і вони високоточкою всіх уб”ють. Не вб”ють. І їхні 20–30 танків і 50 кращих літаків не переживуть таку саму операцію, як “Павутина”.
Вони не розуміють того, наскільки сучасна війна змінюється і наскільки поле бою інше. Не треба мати найкращу техніку. Треба мати достатню техніку в достатній кількості.
– Якщо раптом Росія нападе на країни НАТО, наприклад, на країни Балтії, чи НАТО реально, а не декларативно, піде на захист країн Балтії?
– Чи має потенціал? Має. І фінансовий, і воєнний. Але чи піде на це як блок, не знаю і дуже сумніваюся.
Окремі країни можуть включитися. Але я думаю, як інституція НАТО буде паралізоване окремими країнами-членами НАТО, які мають відверту проросійську позицію і будуть казати: “Давайте спочатку зберемося, поговоримо, а потім будемо думати, як і чи треба нам когось захищати”.
Тут важлива швидкість і динаміка. Є думка, що якщо росіяни зараз підуть на Київ, то вони десь знову застрягнуть під Черніговом, і на цьому все закінчиться для них.
Але якщо росіяни зараз підуть на країни Балтії, то вони розвалять НАТО остаточно.
“Я не вірю, що Росія може існувати ще якісь сотні років. Імперії падають, Росія впаде. Там багато факторів, які можуть на це вплинути, і ми маємо цьому підігрувати. Але ще раз: ми маємо залишатися сильними”
– Чи світу зараз потрібні нові й ефективні альянси, де Україна зможе знайти для себе нове місце?
– Україна має ставати сильною і самодостатньою там, де може, і чим швидше. Це не питання про НАТО чи інші альянси. Це питання про те, що світом керують сильні. І ми або станемо сильними, або зникнемо.
– У лютому цього року голова ГУР Кирило Буданов заявив, що стратегічна мета Росії – це відновлення імперії, яке не може відбутися без повного поглинання України. Але РФ розуміє, що воєнним шляхом швидко досягти цього нереально, тому їм потрібна пауза. Які твої оцінки стосовно можливого припинення бойових дій?
– Абсолютно погоджуюся з усім. Це дійсно можливо. І я не знаю, добре це чи погано, бо, з одного боку, ми втомилися, ми як країна втомилися. І чим далі, тим важче і гірше. Але з іншого боку, як сказав Буданов, і це повністю правда, Росія не зупиниться, вона теж відпочине, ОПК розкачаний і працює на максимумі, вони зроблять висновки, перепочинуть, доукомплектуються. Буде якийсь спалах – і вони підуть знову. Ми за цей час не підготуємося.
– Розсваримося?
– Точно. Ми ще не підпишемо якоїсь домовленості, а вже почнуться виборчі процеси. І це дуже страшно.
Я не знаю, яке тут правильне рішення, що треба робити. І я не заздрю тим, хто приймає це рішення.
– Володимир Зеленський нещодавно заявляв, що в Росії рішення ухвалює лише Путін, тому для досягнення миру потрібна зустріч на рівні лідерів. Якщо зустріч відбудеться, на твою думку, які козирі можуть бути на руках у Зеленського?
– Це включеність європейських партнерів. Ми далі воюємо і боремося, і, незважаючи на всі проблеми всередині, перед зовнішнім ворогом ми об”єднані.
Ми теж вміємо воювати в гібридні війни і ми нищили декілька десятків російських літаків, в тому числі більше 10 стратегічної авіації.
Ми не всюди програємо. Наприклад, на Чорному морі ми витіснили противника і йому там дуже важко. І в Криму важко. З тим, що і росіянам складно на полі бою.
І тут невідомо, хто перший може посипатися.
Можливо, і вони посипляться. Наші переговорні позиції не такі, звичайно, сильні, як у них, але у нас теж є багато всього хорошого. Давай подивимося, за ці пів року, які відбулися після Трампа і під час цих всіх подій, ми багато всього досягли.
“Росія має зникнути з карти – це найкраще рішення. Якщо і будуть переговори, і ми будемо наближатися до якоїсь паузи, то жодна зі сторін не отримає все. Правда буде десь посередині”
– Без підтримки США, по суті?
– З відчутно суттєво меншою підтримкою США, але й суттєво більшою підтримкою Європи. І як військова сила Європа абсолютно не слабка з точки зору кількостей і можливостей.
– Але вона не мобілізована…
– І ми до кінця не мобілізовані. Але в них є гроші. Ми ж не просимо: “Зайдіть вашими арміями і воюйте за нас”. Ми просимо: “Дайте нам техніку, зброю й боєприпаси, розвіддані і те, що нам треба. І ми готові далі воювати”.
Ми готові не просто воювати, а готові перемагати. Бо як тільки нам дали ATACMS, які ми довго просили, у нас там було досить багато проблем, ми їх відразу вирішили. Як тільки ми отримали F-16 і почали їх застосовувати – з”явилися абсолютно інші спроможності. І так по купі іншої номенклатури.
Європа має кошти і промисловість, яка може компенсувати США. Плюс по світу є ще купа всього, що можна для нас купувати.
– Але ж в Європи інші інтереси.
– Так, більше країн, більше проблем і більше російського впливу. Там своя історія. На прикладі Норвегії, Швеція, Данія, Німеччина – це країни, які мають величезний потенціал і можуть нам допомагати.
– Якщо ми говоримо про переговори, то, на жаль, вони завжди передбачають компроміси. Ми бачили вимоги Росії, це неадекватні речі, про них навіть немає сенсу з тобою говорити. Але, на твою думку, на які реалістичні поступки має піти Росія і на які поступки за жодних умов не має йти Україна?
– Росія має зникнути з карти – це найкраще рішення. Якщо і будуть переговори, і ми будемо наближатися до якоїсь паузи, то жодна зі сторін не отримає все. Правда буде десь посередині.
Ми точно не маємо погоджуватися на те, що ми маємо стати слабкими. Ми точно не маємо юридично визнавати втрату територій, навіть якщо ми зараз їх не контролюємо. Пройде 10 років, пройде 20 років, імперія колись упаде, а ми маємо бути готові включитися і повернути своє.
Я не вірю, що Росія може існувати ще якісь сотні років. Імперії падають, Росія впаде. Там багато факторів, які можуть на це вплинути, і ми маємо цьому підігрувати. Але ще раз: ми маємо залишатися сильними.
Роман Кравець, УП
російсько-українська війнаЗбройні силизброядопомога Україніукраїнці
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне на Українській правді
“Непокараний Зло”. Весілля року українців в Італії
— Михайло Ткач
“Коли вже закінчиться війна?” Про що не варто питати військових
— Михайло Кригель
Чому так складно збити “Шахед” – репортаж УП з нічного чергування на Сумщині
— Ольга Кириленко, Тимур Хачуєв
Костянтин Немічев: У 2023 році росіяни пили воду з калюж і не здавались. У 2024 – здаються, бо не привезли провізію
— Тетяна Даниленко
Прем”єрка в урядовому “Кварталі”. Чи зможе Свириденко замінити Шмигаля
— Роман Романюк
Єгор Фірсов: Варто готуватись, що росіяни пробуватимуть залітати на FPV аж до передмістя Києва
— Євген Будерацький
Коло президента. Нові подробиці корупційної справи, в якій фігурує віцепрем”єр-міністр Олексій Чернишов
— Михайло Ткач
Пункт збору. Як працюють “розподільники” ТЦК і чому в армію потрапляють непридатні
— Ангеліна Страшкулич
“Ви наступаєте на Тьоткіно? Ми наступаємо на граблі”. Що відбувається на Сумщині, якою рухається російська армія
— Ольга Кириленко
Схеми vs “диктатура”. Чим пахне нова битва Зеленського і Кличка за Київ
— Євген Будерацький, Роман Романюк
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Роман Кравець
Росія атакувала 18-ма ракетами і 400 дронами, треба санкції і інвестиції у зброю – Зеленський
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Як емоції впливають на їжу в родині. ТЕСТ + корисні вправи
Активне довголіття українців: як “Астарта” та Мінсоцполітики дивляться на вік по-новому
Реформа старшої школи: що змінюється для вчительства
Історії мешканців Запоріжжя, які беруть відповідальність за покращення місцевих громад
Коли час не лікує: як запобігти ПТСР і розпізнати комплексну травму
Росія атакувала 18-ма ракетами і 400 дронами, треба санкції і інвестиції у зброю – Зеленський
Ірина Балачук — Четвер, 10 липня 2025, 09:40
Рятувальники на місці пожежі у Києві, спричиненої російською атакою. Фото ДСНС
Уночі 10 липня російські окупанти запустили по Україні 18 ракет та близько 400 безпілотників, цілили в основному по столиці та області, повідомив президент Володимир Зеленський.
Джерело: Зеленський в Telegram
Пряма мова президента: “Цієї ночі Росія завдала масованого комбінованого удару, який тривав майже десять годин. 18 ракет, серед яких і балістичні, та близько 400 ударних дронів, із яких майже 200 – “Шахеди”.Головна ціль атаки – Київ та область, також під ударами були Чернігівська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська та Харківська області”.
Деталі: Зеленський нагадав, що у Києві внаслідок атаки 2 загиблих та 16 поранених.
“Це очевидне нарощування терору Росією: щоночі сотні “Шахедів”, постійні удари, масовані атаки проти українських міст. Це означає, що потрібне прискорення. Потрібно бути швидшими із санкціями й тиснути на Росію так, щоб вони відчували наслідки свого терору. Партнерам треба бути швидшими з інвестиціями у виробництво зброї та розвитком технологій”, – заявив президент.
Він додав, що 10 липня говоритиме з партнерами про додаткове фінансування для виробництва дронів-перехоплювачів та постачання ППО для України.
Передісторія:
Уночі 10 липня росіяни атакували столицю безпілотниками і ракетами. На ранок відомо про 2 загиблих і 16 постраждалих у Києві.
Також у столиці внаслідок нічної російської атаки майже вщент зруйнований медичний заклад у Подільському районі.
Зеленськийракетний ударбезпілотники
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне сьогодні
фото У столиці через обстріл перекрили низку вулиць, міський транспорт змінив маршрути руху
оновлено від 2:34, відео, фото Київ зазнав масованої комбінованої атаки РФ: 2 загиблих та 16 постраждалих
Гендиректорка соцмережі Х оголосила про відставку на тлі скандалу з чат-ботом Grok
Кремль про рішення ЄСПЛ проти Росії: Вважаємо нікчемними, виконувати не будемо
Сирський: Кожна третя ворожа ціль, уражена Силами оборони в червні, – на рахунку СБС
У Києві відмовились від запровадження ізраїльської системи оповіщення
Усі новини…
Нотувала слова Зеленського: Єврокомісія звільнила перекладачку, яка порушила правила
Зеленський обговорив із Келлогом санкції проти РФ, постачання зброї і посилення ППО
Президент Італії на зустрічі з Зеленським заявив, що безпека України – це безпека Європи
Останні новини
Україна будує понад 700 МВт вітроенергетичних потужностей
В ніч на 10 липня ППО знищила 164 “Шахеди” і 14 ракет противника, є влучання
ЗМІ: Київ давно мав застереження щодо перекладачки, яку впіймали за незаконними нотатками
Ціни на нафту відреагували на нові мита Трампа
Британія і Франція хочуть замовити більше крилатих ракет Storm Shadow
Квотування експорту масла в ЄС підштовхнуло до зростання цін в Україні
тенісВід плати за участь у турнірі до багатомільйонних призових: фінансова еволюція Вімблдону
фото, відео Росія атакувала 18-ма ракетами і 400 дронами, треба санкції і інвестиції у зброю – Зеленський
У Римі починається нова конференція з відновлення України
інтерв”юТарас Чмут: Часом командирам простіше місяцями казати, що ці позиції наші, а вони вже давно не нашіУсі новини…
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Ірина Балачук
Павел Бойко: борьба с олигархами, вредная крипта и миллионы на фондовом рынке
Инвестор Павел Бойко
Инвестиции – это не только о цифрах и рисках, но и о мечтах, принципах и нелегких победах. В интервью порталу “Комментарии” Павел Бойко делится своим уникальным опытом от первых шагов на фондовом рынке и до громких судебных дел с украинскими олигархами.
– Вы инвестируете с 2008 года, что стало переломным моментом, вдохновившим вас войти в инвестиции? Какими были ваши первые вложения? Есть ли у вас “инвестиционные гуру”?
– Начал интересоваться фондовым рынком гораздо раньше. Я давал деньги под кредит, покупал в фондах Dragon Capital, Art Capital. Сам анализировать компании и вкладывать в них начал в 2008 году. Причина? Я всегда об этом мечтал еще с детства. Первая книга, которой я вдохновился, был Теодор Драйзер. Там описывались сделки на фондовом рынке. Прочитал Баффета, Сороса, Бенджамина Грэма. И у меня дипломная работа была о фондовом рынке. Поэтому, как только я стал иметь какие-то свободные средства, начал инвестировать.
Тогда не было фондового рынка. В 90-х он был недоступен обычным инвесторам. Тогда минимальное соглашение 50 000 долларов было. В основном работали наши брокеры под западных инвесторов. Он выглядел так, что для меня порог входа был закрыт. В 2008 году открылась украинская биржа, и я начал активно через нее инвестировать.
– В Верховном суде вы выиграли у Ахметова дело по Авдеевскому коксохиму на 1,5 млн. долларов, которое стало вашим самым прибыльным соглашением в процентном плане. Что было самым сложным в этой борьбе? Как это повлияло на инвестиционную среду в Украине?
– Я с самого начала увидел здесь безумные возможности, потому что я за этой компанией следил 10 лет до этого. И в моменте компания была убыточна, в тот момент недалеко проходила линия фронта. При этом мне было понятно, что изменятся макроэкономические факторы и завод станет очень прибыльным. Также фактор того, что об этой компании были заказные статьи, что она обанкротится. Я понимал, что на самом деле этот завод через несколько лет станет супердоходным. Плюс Ахметов будет вынужден “отбелить” свой бизнес так, как ему нужны западные кредиты. Я купил акции этой компании на 25 000 долларов, а мой финансовый результат составил полтора миллиона долларов.
Сложно было скупать акции этого завода, потому что я покупал не только для себя, а и для своих партнеров. Мы рассылали письма другим инвесторам, обращались к брокерам. Мы в течение полутора лет скупили 1,5% завода. Сам процесс покупки был сложен, потому что компанию вывели с биржи. Это были внебиржевые сделки – прямые, когда мы индивидуально договаривались с продавцами.
Как на украинскую среду она повлияла? После того как я выиграл, это был прецедент. И сейчас вижу, когда оценщики, аудиторы, разные профессиональные группы обсуждают этот кейс, чтобы потом использовать в работе. На него ссылаются суды. Сейчас он влияет на доверие международных инвесторов к Украине, потому что для них это защита. Любой международный инвестор увидит, там Коломойский сделал то, тот сделал то, а потом он увидит информацию, что обычный мелкий инвестор смог защитить свои права, выиграть Верховный суд, получить компенсацию от самого богатого человека в Украине. И это, конечно, вызовет у него доверие. А это уже миллиарды долларов в долгосрочной перспективе. И это влияет на многие кейсы, на верховенство права и на привлечение международных инвесторов.
– Вы заключили мирное соглашение с Ахметовым?
– Сначала я выиграл в суде. Я мог эти средства списать через суд, но зачем это делать? Поэтому на меня сразу вышел “Метинвест” и предложил, что они мне все выплатят по соглашению.
– Дело с Ахметовым удалось урегулировать мирным соглашением. Однако вы сейчас ведете международную борьбу с “Кернел”. Чем эта ситуация отличается от предыдущей, в чем сущность конфликта?
– По Авдеевскому коксохиму суть конфликта была в чем? По законодательству, когда у Ахметова было 95% завода, он может вынудить других инвесторов в рамках закона продать ему акции. Единственный вопрос – по какой цене? И здесь была несправедливая оценка, потому что компанию оценили в два раза меньше, чем у нее средств на счете. Выкупили принудительно акции, сразу получили в два раза больше средств. Это было очевидно. И эта разница между оценкой, которую сделал оценщик для Ахметова, и справедливой стоимостью была. Я это добился через суд.
А вот случай с Веревским (Андрей Веревский – президент холдинга “Кернел Групп” – ред.) – масштаб в разы больше. Там инвесторы со всего мира. Ее знают по всему миру. А он как поступил? Я сейчас все округлю, чтобы легче воспринималось. Есть количество акций. Там их 100 млн., а он выпускает еще 300 млн. акций. Если себестоимость одной акции 100 злотых, то он выпускает 300 млн. акций – в четыре раза больше, никого не допускает к их покупке и сам выкупает эти акции по одному злотому. Таким образом он в 100 раз занизил акции. Выходит, инвесторы, имевшие 1% компании, теперь у них 0,25% — у них забрали 75% их средств. Я организовал 1500 международных инвесторов. Мы подали пять судебных тяжб. Нас поддержали многие международные структуры, были заседания в польском парламенте по этому поводу, были комментарии Варшавской биржи, где эти акции котируют. Мы получили международную оценку, то есть балансовая стоимость компании – 2 млрд долларов, международная оценка, где компанию оценили в 3 млрд. долларов, и есть оценка от владельца компании для допэмиссии, будто компания стоит 20 млн. долларов.
– В июне вы заявили о “давлении” и вынужденном выезде семьи из страны. Какие выводы вы делаете из этой ситуации и что вы планируете дальше?
— Я уехал чуть раньше, в апреле, а семью вывез в июне. Против меня сфабриковали безумное уголовное дело. Как будто я организатор пересечения людей через границу. Звучит абсурдно. Основатель инвестиционной компании с безупречной репутацией переводит людей через границу. Какая-то полная чушь. Прямо с целью, чтобы меня так атаковать и заставить меня согласиться на условия противоположной стороны.
– Это в Украине?
– Да, у Веревского есть власть только в Украине. У него есть фракция в парламенте, он миллиардер. Все знают, как работает все у нас. У нас фабрикуются дела на кого угодно. Я понимаю, что на меня могут “повесить” что угодно, что я организую проституцию, торгую наркотиками, любой бред. Плюс это был стресс для моей семьи достаточно существенный. Ибо, когда к твоему ребенку и жене приходят с обыском – это довольно неприятно. Поэтому я вывез всю семью за границу. В дальнейшем я планирую, что мы договоримся. Если мы все-таки не договоримся и продолжится давление на меня, то я произведу международный скандал и будут опубликованы все эти доказательства, как все организовывало против меня. Меня давлением точно не сломаешь.
– Как вам удалось выехать из Украины?
– Абсолютно на законных основаниях. У меня официальное пересечение границы. У меня есть две причины для пересечения границы — это инвалидность матери, и я работаю в стратегическом предприятии. Я выезжал и раньше, но ненадолго – выступить и вернуться. Я для себя сразу решил, что буду жить в Украине. Сейчас я просто решил уехать до момента, пока не будет решена ситуация с “Кернел”, пока он может использовать свое влияние в Украине против меня.
– Вы говорили, что инвестиция в Авдеевский коксохим была самым выгодным делом. Но какой была ваша самая болезненная инвестиция? Чему она вас научила?
– Конкретно на фондовом рынке у меня очень мало сделок, потому что я могу компанию подробно анализировать месяцами. Через год даже никакого соглашения могу не открыть. Я покупаю только когда мне очень нравится компания и она дешевая. Уже больше 10 лет у меня не было никакого убыточного соглашения именно на фондовом рынке. Я даже с того момента, когда начал в первый раз инвестировать, я рынок обгонял. Я инвестировал в Америку, в Украину. Были и ошибки. Эмоции влияли на меня, не придерживался дисциплины. При этом, даже с ошибками, я обгонял рынок.
У меня было убыточное соглашение, когда я открывал магазины бижутерии, аксессуаров, очков в торговых центрах, в River Mall, в Blockbuster. Совершил кучу ошибок, переоценил свои силы. Думал, что люблю моду и у меня есть опыт управления сетями ритейла. Я думал, что этого хватит, что я сделаю модный формат, масштабирую его потом на другие страны и сделаю большой бизнес. Я недооценил, что этим не горю. На фондовом рынке, я могу хоть по ночам сидеть, ковыряться в компании. Мне это доставляет нереальное удовольствие. Я люблю все сферы, связанные с фондовым рынком. А здесь мне не было интересно. Это был мой самый большой просчет. Плюс я открыл первый магазин, когда началась “корона”, а затем война и сочетание моих ошибок. Я потерял 300 тысяч долларов, закрыл этот проект и все. Это моя наиболее убыточная сделка. Она меня научила, что нужно заниматься тем, чем ты горишь.
– Вы упомянули об инвестировании в Америку, где фондовый рынок считается одним из самых популярных и безопасных. Однако с приходом Трампа и его решений американский рынок оказался нестабильным. Как вы сегодня рассматриваете инвестиции в США?
– У меня сегодня нет ни одной компании в США. Я продал все под ноль в Америке. Последняя сделка – компания Meta, Facebook. Я купил по 96 долларов, заработал 100% и все продал. С тех пор я “шорчу” Америку. У меня получалось “играть на понижение” – ты зарабатываешь, когда рынок падает, или компания. Я на падении Tesla зарабатывал, на падении Rivian, падении всего технологического рынка Америки. Сейчас рынок неоправданно переоценен. Несмотря на действия Трампа, он все равно не упал. Вернее, упал, но потом откатился.
– Есть ли сейчас на рынке компании, которые выглядят крайне переоцененными?
– Куча технологических компаний стоят неоправданно дорого, особенно в индексе Nasdaq. Например, там завышена цена на компанию Nvidia, которая стоит больше ВВП Германии. Там сотня годовых доходов – это безумие. Для того чтобы эта инвестиция окупилась, нужно 100 лет при таком объеме продаж, чтобы компания работала. Я абсолютно уверен, что со временем компания не сможет сохранить практически монопольное положение на рынке. Это невозможно в исторической ретроспективе. Когда-то Ford был лидером автомобилей в США и он стоил безумно дорого. Со временем он стоил справедливую стоимость, даже дешевле, чем его балансовая стоимость – оборудование, деньги на счете. То же самое со временем будет с Nvidia. Nvidia хорошая компания, но ее цена переоценена.
Tesla — я ее когда-то “шортил”, заработал на этом. Я последний месяц не смотрел на ее цену, но совсем недавно она была очень переоценена. Она уступает китайскому BYD по менеджменту, по количеству проданных автомобилей, по перспективе. Но Tesla, когда я ее “шортил”, стоила больше, чем весь мировой автопром. Она до сих пор переоценена. Я тогда публично делал пост о том, что я делаю ставку против Илона Маска.
Маск харизматичный, он визионер. Как будто в одном теле соединили Иисуса Христа и Стива Джобса. И такая компания из-за него стоит необоснованно дороже, пока люди его обожают. Но на конфликте с Трампом это напротив сыграло против него. Сначала акции подорожали, когда он помог Трампу стать президентом, а сейчас это, наоборот, играет против него и неизвестно чем закончится. Когда Зеленский стал президентом, ему помог Коломойский. Я сразу сказал, посмотрим, что будет с Коломойским через два года. Это классическая история, не могут два таких человека, как Коломойский и Зеленский или Маск и Трамп, делить власть. Это гарантированно будет конфликт и уничтожение.
– Есть ли для вас табу в инвестировании? Запрещенные сектора для вложений?
— Я никогда не покупал то, что я считаю вредным для общества. Я никогда не буду инвестировать в бизнес, который мне не нравится. Я этого не делаю, даже если там будет хорошая прибыль. Я никогда не буду инвестировать в крипту. Я считаю, что крипта вредна для общества. Она разлагает восприятие людей, размывает грань между инвестициями и спекуляциями. И в долгосрочной перспективе покупка крипты, чтобы заработать – она вредит людям. Она спекулятивна, у нее нет реальной ценности, она не подкреплена прибылью. Это зависит только от веры людей. Вот во сколько люди готовы оценить, сколько она будет стоить. И завтра, в моменте, биткоин может стоить 1000 долларов. Люди будут оканчивать жизнь самоубийством.
Я никогда не инвестирую в казино принципиально. Я могу сам пойти поиграть, я осознанный человек и я делаю это так, как купить билет в театр или кино. Это издержки. Никогда не буду инвестировать в тяжелые наркотики, в казино, крипту.
– Какова была ваша первая крупная покупка по деньгам, которые вы получили от инвестиций? Символом чего она стала для вас?
– Я классический скряга. Я никогда не покупаю ничего дорогого. У меня нет своей квартиры. Я родителям купил, а у меня нет. Я накапливаю деньги, инвестирую, куплю что-нибудь на фронт. Когда я уже был мультимиллионером долларовым, я ездил на машине за 7 000 долларов – старая, но красивая спортивная машина. Но потом она у меня стала барахлить и я купил Range Rover. Я не гонюсь, мне немного нужно для жизни. Я трачу так, будто зарабатываю в 10 раз меньше. У меня нет тяги что-нибудь дорогое покупать, ни брендовые вещи, ни яхты, или какие-нибудь квартиры. Мне нравится путешествовать. Я всегда тратил много денег на поездки. Сейчас, самое дорогое, что у меня есть, это Range Rover. И то, я принципиально купил его б/у за полцены.
– Когда вы впервые почувствовали себя действительно богатым? Чего вам до сих пор не хватает?
– Как раз, когда я заработал деньги на Авдеевском коксохиме. Я вложил 25 000 долларов, и меня заставили продать эти акции за 400 000 долларов. И то, что я заработал – 375 000 долларов (после решения Верховного суда “Метинвест” выплатил еще 1,1 млн. долларов, таким образом общая сумма составила 1,5 млн. долларов, — ред.). Я как раз женился. За эти деньги я оплатил наше свадебное путешествие: Франция, Нью-Йорк, Канкун, цивилизация мая, ацтеки, Лас-Вегас, Лос-Анджелес. Это можно сказать символически, что у меня одновременно произошло очень крутое соглашение плюс свадьба. А учитывая, что я трачу до 5% того, что зарабатываю, мне хватает на все, что мне нужно.
– Какая ваша любимая инвестиция не по сумме прибыли, а по эмоциональному фактору?
– Если не брать в классическом плане инвестиции, самый эмоциональный момент в жизни для меня – это было рождение моей дочери. Я был у своей жены, и когда взял на руки дочь, я ревел как белуга. Для меня это было потрясение. Это самый эмоциональный момент в моей жизни.
Если брать инвестиции, наверняка “Авдеевка” – она самая крутая. Я единственный, кто увидел эти возможности, и это был первый большой успех, оставивший такие яркие ощущения. Когда ты понимаешь, что ты перешел в другую лигу, ты меняешь общество, помогаешь стране.
– Вашей дочери пять лет, как бы вы ей объяснили, чем занимается ее папа? Замечали ли вы за дочерью инвестиционные навыки или примеры?
— Она дает мне советы, что покупать, я прислушиваюсь к ним и так формирую свою стратегию… это шутка. В этом возрасте еще не понимают инвестирования. Я ей говорю, что папа помогает людям управлять бизнесом, как заработать деньги. Я насколько могу ей объясняю, что торгую, покупаю компании, помогаю Украине.
– Как выглядит ваш обычный день инвестора? Есть ли какие-то ритуалы или привычки, которые помогают принимать решения или оставаться сосредоточенным?
– Я помешан все фиксировать. У меня расписание на день, неделю, месяц. У меня все структурировано. У меня есть планы, процент выполнения, цели. Утром я учу языки один час. Я хочу, чтобы у меня был свободный английский, чтобы покорять международные рынки. Когда я не учил английскому, у меня всегда час утром – это глобальное развитие себя в любой сфере, это может быть макроэкономика, ораторское искусство, что угодно.
У меня четыре раза в неделю занятия спортом: бег, тренажеры или плавание. Здоровое питание, завтрак. Потом я на неделю планирую встречи. Дальше у меня идет работа. Я разделяю по блокам: анализ компании, общение, блок дел связанных с бизнесом. Сейчас я уехал из Украины и еще не наладил все идеально в расписании, как хотел бы.
Я каждый день читаю. В среднем читаю пять книг в месяц. Книги – это самое главное развитие в жизни. Это важнее любого образования. Постоянное саморазвитие – это наиболее важно в жизни для успеха.
Также большую часть занимают выступления. Сейчас меня приглашают выступить в Париже, Лондоне, Риме. Разберусь со своими делами и поеду выступать в разные города. Сейчас лето и я стараюсь каждый день проводить время с дочерью. Это мой типичный день. Три блока работы плюс развитие.
– Что вы посоветуете молодым украинцам, которые хотят инвестировать? С чего следует начать тем, кто никогда не инвестировал, но хочет научиться? Может ли среднестатистический украинский с доходом 20 тысяч гривен инвестировать в Украине?
– Я считаю, что чем раньше, тем лучше. Он просто должен понимать все риски. Сначала прочесть пару книг, обязательно сходить на семинары по инвестированию в Украине, чтобы осознанно принимать решения. Главное – опыт. Даже инвестируя 100 долларов, можно со временем изменить свою жизнь.
Инвестировать только собственные денежные средства. Не инвестируйте в одну компанию. На старте советую 4-7 компаний, чтобы вы разобрались, но и у вас был дифференцированный портфель. Это обязательно разные юрисдикции, разные регионы мира, разные отрасли.
Советую инвестировать в компанию “утюг”, которая настолько проста, что вы понимаете, на чем она зарабатывает. Все, что для вас сложно – не инвестируйте. Если вы не можете объяснить своему другу бизнес-модель компании – не вкладывайтесь в нее.
Это основные советы и главное рисковать. Больше всего рискует тот, кто никогда не рискует.
– Какие навыки следует развивать каждый день, чтобы быть успешным инвестором? Какие книги или источники информации вы считаете необходимыми для начинающего инвестора?
— Я это сравниваю с кубиками. Есть генетика и на ней кубики от одного до шести, а есть усилия человека и они перемножаются. Если человек от природы гениален и он все делает, это будет 6 на 6 – 36. Человек, имеющий 4 генетика и 4 усилия, уже будет иметь результат в разы больше, чем у гения от природы, который ничего не делает и имеет на кубике 1. Надо развивать в себе все, что будет вам помогать в том деле, что вы делаете.
Чаще всего успешные люди – это не гении. На фондовом рынке не нужно быть гением. На фондовом рынке выигрывают талантливые люди, знающие хорошо фондовый рынок, финансы и имеющие максимально широкий кругозор. И они “мертвые” инвесторы – без эмоций. Такие люди выиграют – не гении.
Я посоветую три книги, которые я считаю обязательно нужно прочесть каждому начинающему. “Умный инвестор” Бенджамина Грэма – это лучшая книга по инвестициям, которую я читал в своей жизни. Ее написал учитель Уоррена Баффета. Обязательно прочесть “Снежный шар”. Это биография Уоррена Баффета. Это человек высоконравственный, которым я восхищаюсь и он для меня был всегда примером того, как надо жить. И третья книга – Лефевра “Воспоминания биржевого спекулянта”. Полная противоположность инвестициям для контраста.
– Если бы вы могли вернуться в любой момент вашей инвесткарьеры, что точно сделали бы иначе?
– Я бы начал инвестировать гораздо раньше.
Source: Комментарии Украина Редакция