Композитор, которого не сломала советская система. Празднуем день рождения Бориса Лятошинского
Усі розділи
Підтримати УП
Публікації
Спецпроєкти
Суспільство
Проєкти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Спецпроєкти
Війна і втрата
ЗАПИТАЙ ЖИТТЯ
Наплічники життя
Великий приклад об”єднання
Незламні, бо єдині
Допомога поруч
Повернутися до життя
Підлітки і війна
Композитор, якого не зламала радянська система. Святкуємо день народження Бориса Лятошинського
НаталкаПисанка
— 3 січня, 16:47
Борис Лятошинський у Ворзелі
Посилання скопійовано
130 років тому у цей день у Житомирі у родині вчителя історії народився хлопчик Борис. Згодом він став одним із провідних композиторів підрадянської України.
Попри вир історії, він уник багатьох драматичних подій, зокрема і сталінських репресій. А по собі залишив гроно учнів – Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича та інших знаменитих українських композиторів.
Сьогодні, у день народження Лятошинського в Національній філармонії України починається Фестиваль на його честь – Liatoshynsky Space 2025. Прозвучать його визначні композиції, серед яких Друга і Четверта симфонії, Український квінтет, Перша фортепіанна соната, Скрипкова соната, Слов’янський концерт та інші твори.
Музична оглядачка УП. Культура Наталка Писанка зустрілася зі співорганізаторками фестивалю: піаністкою Тетяною Гомон і музикознавицею Іриною Туковою. Разом вони розповідають історію Лятошинського:
– яким він був насправді – песимістом чи невиправним романтиком?
Video Player is loading.
Current Time 0:00
Duration -:-
Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time –:-
Playback Rate
Descriptions
descriptions off, selected
subtitles settings, opens subtitles settings dialog
subtitles off, selected
Audio Track
Picture-in-Picture
This is a modal window.
Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.
TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency
Text Edge Style
Font Family
Reset restore all settings to the default values
Close Modal Dialog
End of dialog window.
Advertisement
Video Player is loading.
Current Time 0:00
Duration -:-
Stream Type LIVE
Seek to live, currently behind liveLIVE
Remaining Time -0:00
Playback Rate
Descriptions
descriptions off, selected
subtitles settings, opens subtitles settings dialog
subtitles off, selected
Audio Track
Picture-in-Picture
This is a modal window.
Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.
TextColorTransparency
BackgroundColorTransparency
WindowColorTransparency
Text Edge Style
Font Family
Reset restore all settings to the default values
Close Modal Dialog
End of dialog window.
– які мав захоплення і як виявляв почуття гумору?
– звідки дізнавався найсвіжіші новини зі світу музики?
Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!
На перетині вулиць Михайла Коцюбинського і Богдана Хмельницького у Києві розташований будинок-рекордсмен за кількістю пам”ятних табличок на ньому – знаменитий Роліт, тобто будинок робітників літератури. Поруч з меморіальними дошками письменників Максима Рильського, Миколи Бажана, Олеся Гончара є і композиторська – Бориса Лятошинського.
Тетяна Гомон та Ірина Тукова у квартирі Лятошинського
Олексій Койчуренко для УП
Подріжжя Лятошинських у Роліті оселилось 1939-го. У цій оселі досі відчувається дух господаря: на вході стоїть скриня з афішами концертів, у кабінеті – рояль з понад столітньою історією, у валізах зберігаються рукописи нот Лятошинського, на столі завмерли приймачі, які свого часу ловили частоти з музикою з усією Європи, а у шухляді робочого столу… горішки для білочки!
Квартиру композитора нині оберігає голова Фундації Лятошинського Тетяна Гомон. Тут відбуваються зустрічі, репетиції і навіть квести-перфоменси. Тут відбудеться і заключна подія Фестивалю Liatoshynsky Space 2025.
Квартира Лятошинського
Олексій Койчуренко для УП
Тетяна Гомон охоче розказує про композитора, його сім’ю, його любов до тварин і мріє про те, щоб в Україні створили не просто музей, а цілий Інститут Лятошинського за зразком найкращих світових музичних інституцій.
Квартира Лятошинського
Олексій Койчуренко для УП
Борис Лятошинський народився в інтелігентній сім”ї з польським корінням. Батько був вченим-істориком, працював директором кількох українських гімназій, тож маленькому Борису змалку довелося подорожувати: з Житомира його сім”я переїхала до Києва, потім були Златопіль і Немирів.
Борис Лятошинський
Мама стала першою вчителькою музики для маленького Бориса і вона ж віднесла Перший фортепіанний квартет свого сина на оцінку до Рейнгольда Глієра – тодішньої зірки Київського музичного світу.
1913-го Лятошинський вступає… ні, не до щойно відкритої консерваторії, де викладав Глієр. А до юридичного факультету Київського університету святого Володимира. Хоча за рік Борис Лятошинський таки стає студентом консерваторії. А Глієр стає його наставником і другом на все життя. Вони товаришували та листувалися понад 40 років.
Рейнгольд Глієр з дочкою в гостях у Бориса Лятошинського (Київ, 1950 рік)
Книга “Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина”, том 1
Через рік після завершення навчання Лятошинського запрошують працювати в консерваторії. У 1920-х його навантаження складало аж 30 годин на тиждень: він викладав чи не всі теоретичні предмети. Для того, щоб бути в курсі світових тенденцій, Лятошинський купував радіоприймачі і ловив музичні хвилі з усієї Європи. Композитор Олександра Зноско-Боровський згадував, що на двох шафах у квартирі Лятошинського стояла велетенська саморобна конструкція, і, на диво, вона працювала.
Валізи з рукописами нот Лятошинського
Олексій Койчуренко для УП
Любов до радіотехніки спонукала Лятошинського не лише слухати, а й фіксувати звук, завдяки цьому в архівах є записи бесід Лятошинського з його наставниками та учнями.
Учнів у Лятошинського було чимало з різних дисциплін: Євген Станкович, Леонід Грабовський, Валентин Сильвестров, Віталій Годзяцький, Ігор Шамо, Леся Дичко… Багато хто з них залишив спогади про свого вчителя. Приміром, Станкович згадував, що Лятошинський просив учнів ніколи не говорити “моя творчість”, а тільки “моя робота”, бо творили Бах, Моцарт, Бетховен, Шопен.
Валентин Сильвестров, Борис Лятошинський, Ігор Блажков, Віталій Годзяцький (1962)
з архіву видавництва “Дух і літера”
Були й кумедні історії. 1947-го року Ігор Белза видав брошурку про свого вчителя. Лятошинський ретельно прочитав написане і позначив свої зауваження. Найоригінальніший коментар: “Постраждалий не погоджується!”
Лятошинський був стриманою людиною і жартував з дуже серйозним виразом обличчя. Але в другій половині життя його настрої були вельми песимістичні. У своїх листах він стверджував: ми, сучасні композитори, залишимося лише рядком в енциклопедії, і то не всі. Лятошинський не вірив, що його музика буде згодом комусь цікавою і потрібною.
Лятошинський був стриманою людиною
Підстав для такого песимізму було чимало: Радянська влада тримала багатьох митців на короткому повідку. З одного боку, заохочувала державними нагородами і відзнаками (Лятошинський отримав дві Сталінські премії і премію Шевченка). З іншого – цькувала за “формалізм” чи “антинародні настрої музики”. Таких характеристик були удостоєні, зокрема, його Друга і Третя симфонії Лятошинського.
Боротьба з “відьмами” особливо загострилася після радянської постанови 1948-го року, що проголошувала боротьбу з формалізмом і нав’язувала ідею створення музики, зрозумілої простому люду.
“Простежте “еволюцію” совєцького режиму – і зрозумієте зміни у творчому почерку Лятошинського”, – говорить Ірина Тукова.
Квартира Лятошинського
Олексій Койчуренко для УП
А Тетяна Гомон вважає, що попри все, радянській системі не вдалося зламати Лятошинського: “Цікаво, що у цих реаліях він все одно залишається собою. Невідомо, якого б Лятошинського ми мали, аби не 30-ті роки. Наприклад, та сама Друга симфонія: ніяк не скажеш, що вона написана під впливом радянського режиму”.
Лятошинський не любив фотографуватися, на світлинах ми завжди бачимо серйозного композитора. Здається, єдині зображення, де він ледь усміхається – на дачі, з улюбленими котами.
Борис Лятошинський на дачі у Ворзелі. 1960-ті роки
Фундація Лятошинського
У листах до дружини Маргарити Царевич перед нами постає зовсім інший Лятошинський: ніжний, чуйний романтик. Він звертається до коханої: Котічка, моя наречена, моя Царівна, моє світле кохання… Маргариту часто називав “Котя маленький”, себе – “Котя великий”. А коли вони, вже побравшись, перебували у різних містах, підписував листи “Твій Монах”, бо почувався самотнім без дружини.
Родинний маєток Царевичів у Ворзелі слід згадати окремо. Лятошинські виїздили до Ворзеля у середині весни і жили там до середини осені. Підгодовували білочок, купували спеціально для них горішки певних розмірів. Білочки могли стрибати з дерев поруч з домом прямо на робочий стіл Лятошинського, де у шухлядах замість нот на них чекала їжа.
Ія та Маргарита Царевич з батьками і Лятошинський
У пізніх листах, коли Ворзель заполонили відпочивальники, Лятошинський скаржився, що робота не йде, бо навколо безкінечний галас, дудки, барабани, звуки радіо і крики туристів. А для творчого процесу так не вистачало тиші і спокою.
“Якщо взяти загальну масу матеріалу, написаного про Лятошинського, то це більше, ніж про будь-якого іншого композитора. Проте все написане доводиться перевіряти”, – каже Ірина Тукова.
Лятошинський у Ворзелі
Наприклад, в усіх джерелах вказано, що Перша симфонія Лятошинського написана у 1918-1919-х роках. Беремо рукопис, і бачимо там, що друга і третя частини датовані 1920-м роком.
Із творчого доробку Лятошинського знають здебільшого його симфонії, лише останнім часом стала звучати камерна і фортепіанна музика. А що ми знаємо про музику до театральних постанов, якої він написав чимало? На слуху сюїта “Ромео і Джульєтта”, а що ж іншими творами? Відомо, що “Оптимістична трагедія” втрачена під час Другої світової у театрі Лесі Українки – про це згадував у листах режисер Володимир Неллі. Інші ж партитури можуть досі в первозданному вигляді перебувати у театрі і чекати на своє дослідження.
Минулого року відбулася непересічна подія: презентація видань творів Бориса Лятошинського французьким видавництвом Billaudot, і відтепер ці твори можуть вільно виконуватися в усьому світі. Серед виданого – Слов”янський концерт для фортепіано з оркестром, який звучатиме на Фестивалі Лятошинського у виконанні соліста Максима Шадька і Національного симфонічного оркестру України. Також звучатиме Скрипковий концерт Глієра, дописаний і оркестрований Лятошинським після смерті свого вчителя.
Читайте також :
Оголосили ім’я композитора-переможця премії Лятошинського
Головне сьогодні
Суспільство
Український музикант закликав вбивати представників ТЦК і поліції: його виключили з гурту
Альона Павлюк
— 3 січня, 14:40
Платні медпослуги в Україні: які зміни чекають пацієнтів з 1 січня 2025 року
Анастасія Мосорко
— 2 січня, 18:57
Суспільство
Прив’язали до каруселі та задушили: поліція розслідує вбивство собаки на Київщині
Альона Павлюк
— 3 січня, 11:35
Суспільство
Де 900 тисяч гривень? У школі на Закарпатті 3,5 роки не можуть облаштувати внутрішні вбиральні
Альона Павлюк
— 3 січня, 12:50
Netflix випустив тизер третього сезону “Гри в кальмара” – і заспойлерив дату прем”єри
Марія Кабацій
— 3 січня, 13:39
Суспільство
У Британії знайшли понад 200 слідів динозаврів, що жили майже 160 мільйонів років тому
Анастасія Мосорко
— 2 січня, 18:00
© 2007-2025, Українська правда
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Принципи і правила роботи УП
Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.
Source: Наталка Пысанка