Працевлаштування людей з інвалідністю: Що потребує уваги?
Рівень зайнятості людей з інвалідністю старше 14 років є вкрай низьким – працюють лише 20%, а серед робочої сили людей з інвалідністю приблизно половина не може реалізувати право на працю. При цьому, люди з інвалідністю є цінним трудовим ресурсом: у 32% дорослих є вища освіта, а у 45% – професійно-технічна; у 74% є постійний доступ до Інтернету, тобто вони могли б працювати дистанційно; близько 70% мають досвід роботи.
Про це свідчать результати дослідження про потреби людей з інвалідністю у засобах до існування та доступі до ринку праці в умовах війни в Україні, проведеного громадською спілкою «Ліга Сильних» спільно з дослідницькою агенцією InfoSapiens.
В дослідженні взяли участь 1019 респондентів, серед яких 80% – дорослі люди з інвалідністю, ще 10% – опікуни дорослих людей з інвалідністю та 10% – опікуни дітей з інвалідністю. 14% респондентів отримали інвалідність у зв’язку з воєнними діями після 24 лютого 2022 року (серед них 5% військових та 9% цивільних). Крім того, до опитування були залучені керівники 621 підприємства малого, середнього та великого бізнесу.
Зі слів виконавчої директорки «Ліги Сильних» Дар’ї Сидоренко, люди з інвалідністю – це недооцінений робочий потенціал в Україні з огляду на те, що в нас війна і все більше людей отримують інвалідність.
«Нам критично необхідно створювати умови для того, щоб люди з пораненнями могли повернутись до активного способу життя, і працевлаштування дало можливість самим заробити необхідні кошти», – наголосила вона.
Якщо люди говорять про те, що вони обирають будь-яку роботу, це не говорить про гнучкість. На думку Дар’ї Сидоренко, це говорить про те, що в людей немає вибору. Вони змушені і поставлені в такі умови. І це автоматично ставить під загрозу людей через залучення в економічні злочини.
За даними дослідження, основні причини, чому люди з інвалідністю не можуть знайти роботу – це низькі зарплати (42%) і небажання брати людей з інвалідністю (42% – що найчастіше пояснюють побоюванням частих лікарняних), також приблизно кожен п’ятий назвав жорсткий графік, відсутність можливості неповної зайнятості, відсутнє транспортне сполучення або недоступність місця роботи, відсутність вакансій на віддалену роботу.
Найбільш розповсюдженими бар’єрами до опанування нової професії для людей з інвалідністю є необхідність витратити кошти (29%) і потреба у наставнику (25%), а також обставини пов’язані з бойовими діями – тривала відсутність електрики (23%) та обстріли/військові атаки (21%).
Що стосується основних перешкод для працевлаштування осіб з інвалідністю, роботодавці такими вважають відсутність підтримки з боку держави (23%), сумніви в ефективності роботи таких працівників (22%), недоступність робочого простору (20%) та фінансові труднощі з адаптацією робочого місця (19%).
«Ми бачимо декілька точок, на яких можемо сфокусувати нашу увагу, – заявила радниця з питань інклюзії людей з інвалідністю у гуманітарній діяльності World Health Organization Ukraine Стефані Шрамм. – І перше – це загальний доступ до послуг охорони здоров’я, превентивні заходи пов’язані з ризиками. Також хочемо підтримати реформу охорони здоров’я. Дуже важливо, щоб усі сфери соціального життя співпрацювали разом. Також важливо підсилювати стійкість і розуміти, наскільки велику роль ці сфери та інфраструктура грає в захисті прав людини. Нам необхідно забезпечувати виконання всіх прав людей з обмеженими потребами».
Голова технічної робочої групи з питань засобів до існування Кластера продовольчої безпеки та засобів до існування в Україні Ізабель Ланжерак підкреслила, що реалізація такого дослідження є дуже важливим кроком і поділилась практичним досвідом.
«Наш кластер бере участь в процесах задоволення таких потреб. Мені хотілося би згадати про деякі дуже важливі приклади. Серед них імплементація професійного навчання ініціатив, пов’язаних з розвитком навичок для людей з інвалідністю. Йдеться про надання послуг перекладу мовою жестів. Такі послуги є доступними і ця ініціатива допоможе імплементувати ще більше можливостей в цій сфері. Також ідеться про тренінги, пов’язані з цифровими навичками дистанційної роботи. У нас є питання стартапів та грантів для людей з інвалідністю, адже ми розуміємо, і це показано в дослідженні, що ці люди мають інтерес не лише до повного робочого дня. І звичайно важливо працювати не лише з людьми з інвалідністю, а і з роботодавцями», – порадила Ізабель Ланжерак.
Продовжуючи тему, заступниця директора департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості Олена Мельник звернула увагу на трансформацію установи.
«Якщо раніше в суспільстві нас сприймали більше як виплатний центр, куди люди йшли за допомогою по безробіттю, то зараз під час війни нам прийшлося максимально зосередити зусилля на тому, щоб стати своєрідним маркетом можливостей, який в першу чергу дає людям інформацію про роботу і дає інформацію про роботодавців. Все робиться в комплексі – перевірка інформації, супроводження людей під час працевлаштування допомога в складанні резюме. Головне, щоб один та другий клієнт мав бажання до нас дійти», – відмітила Олена Мельник.
Вона також розповіла про результати реалізації урядової ініціативи, започаткованої у 2023 році. Згідно неї, роботодавці можуть облаштувати людей з першою і другою групою інвалідності робочі місця відповідно до нозології, адаптувати їх і отримати за це відшкодування від служби зайнятості. За такої програми вже більше 2 000 українців отримали роботу за різноманітними посадами – від айтівців до бухгалтерів.
«У нас є наміри масштабувати цю програму. Вже подано пропозиції в уряд щодо поширення програми для ветеранів і ветеранок, які повернуться на свої робочі місця. Щоб роботодавці могли облаштовувати місця і для таких працівників з інвалідністю», – додала заступниця директора департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості.
Дослідження відбулося за фінансової підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в Україні та уряду Великої Британії. Зміст дослідження є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію або думку ВООЗ.
Source: Данилов Ігор
Трамп звинувачує Україну: які наслідки матиме новий ультиматум президента США
Кризовий режим у відносинах України та США вийшов на новий етап. Після непублічного тиску на українську сторону минулого тижня через угоду про використання корисних копалин та ледь не зірвану зустріч високопосадовців обох країн у Мюнхені Дональд Трамп особисто атакував Володимира Зеленського.
До того ж тезами, які декому – і не лише українському президентові, а й, наприклад, колишній премʼєрці Норвегії Ерні Солберг – видалися повторенням російської пропаганди.
Президент США декілька разів назвав Зеленського “диктатором”, який нібито уникає виборів через низький рейтинг. А ще – поклав на нього відповідальність за початок війни. Водночас у Білому домі не відкидають можливості підписання “угоди про мінерали” і виставляють це, по суті, як умову “примирення”.
Наджорстка риторика Трампа викликала питання не лише в Україні та у європейських лідерів, а й у частини його однопартійців, політиків з Республіканської партії США. Проте незрозуміло, чи здатні вони хоч якось вплинути на Трампа та його публічні атаки на Україну та особисто Зеленського.
Можливо, відповідь на це питання ми отримаємо вже наступного тижня – за результатами візиту до Вашингтона британського премʼєра Кіра Стармера та президента Франції Емманюеля Макрона. Однак навіть якщо їхній візит буде успішним, не варто чекати швидкого повернення Білого дому до конструктиву.
Те, що відбувається останніми днями – нова реальність, в якій Україні потрібно навчитися існувати та захищати свої інтереси.
“Вам не слід було починати це”
Те, що робить Трамп на українському треку в останні дні, цілком відповідає його іміджу жорсткого політика, не стриманого дипломатичним етикетом.
У вівторок увечері на пресконференції у маєтку Мар-а-Лаго президент США відповів на запитання журналістів щодо відсутності України на переговорах про “мир” у Саудівській Аравії і у своїй відповіді різко підвищив емоційний градус заяв на цю тему.
Замість пояснень, чому США обрали підхід переговорів про Україну без України, він перейшов до звинувачень і ледь не прямо звинуватив українську владу в тому, що вона “почала” повномасштабну російську агресію у 2022 році.
“Думаю, що в мене є сила, аби закінчити цю війну, і я думаю, що все йде дуже добре. Але сьогодні я почув: “Нас (українців. – Ред.) не запрошували”. Ну, ви ж у цьому протягом трьох років. Вам не слід було починати це. Ви могли б домовитися (…) і ніхто не був би вбитий, і жодне місто не було б зруйноване, і жоден купол не був би знесений. Але вони вирішили не робити це таким чином”, – сказав Трамп.
На додачу американський президент прямо підтримав проведення виборів в Україні в умовах воєнного стану, безпідставно заявивши, що “рейтинг підтримки українського лідера опустився до 4%”.
“Чи не повинен народ України сказати: “У нас вже давно не було виборів”. Це не російська ідея. Це те, що виходить від мене, а також від багатьох інших країн”, – сказав Трамп, не уточнивши, про які саме країни йдеться (насправді цього досі не вимагала жодна інша країна, і де-факто ці вимоги висував лише Кремль).
Володимир Зеленський не став мовчати – у середу вранці він скликав пресконференцію, щоби відповісти президенту США.
“Якщо хтось хоче мене поміняти прямо зараз, то прямо зараз не вийде… Якщо ми говоримо про 4%, то ми бачили цю дезінформацію, ми розуміємо, що вона іде від Росії, і у нас є докази… На жаль, президент Трамп… живе в цьому дезінформаційному просторі”, – сказав Зеленський. Український президент також заявив, що США “допомогли Путіну” переговорами в Саудівській Аравії.
Заяви Зеленського, втім, лише підлили оливи у багаття кризи. Адже Трамп у відповідь пішов на ще більшу ескалацію.
Він оголосив Зеленського “диктатором” – у традиційній дипломатії це мало би незворотні наслідки.
Така заява пролунала від президента США у його соцмережі Truth Social, де той написав багатослівний пост зі звинуваченнями на адресу Зеленського. Знову прозвучали вимоги провести виборів і теза про те що США “витратили 350 мільярдів доларів на війну, яку неможливо виграти”.
“Зеленський, ймовірно, хоче і далі “доїти” гроші. Я люблю Україну, але Зеленський зробив жахливу роботу, його країна зруйнована”, – написав Трамп.
Втім, треба зауважити, що Дональд Трамп може накручувати градус дискусії і без додаткових “стимулів” з боку Зеленського. Так, у ніч на четвер від президента США пролунала чергова хвиля неправди про Україну та її керівника – мовляв, Зеленський “спав”, коли до нього приїхав міністр фінансів США, і український президент “грубо повівся” з американським гостем.
Атака Трампа чи США?
Найближчі соратники Трампа поспішили підтримати президента у його звинуваченнях та вимогах на адресу України.
Зокрема, віцепрезидент США Джей Ді Венс звинуватив українського лідера в “обливанні брудом” Трампа. А разом з тим заявив, що питання виборів в Україні – “це і американська політика”, і що США вимагатимуть їхнього проведення.
Підтримав Трампа і радник президента США з національної безпеки Майк Волц, додавши важливу деталь: за його словами, все це загострення пов’язане передусім із розбіжністю у поглядах на угоду про розподіл надр, щодо підписання якої американські посадовці тиснули на Зеленського і його команду.
“Розчарування виникло через цей дивний спротив, ескалацію риторики щодо того, що ми вважаємо абсолютною можливістю – а саме щоб Сполучені Штати інвестували в українську інфраструктуру, щоб вони видобували свої корисні копалини, свої природні ресурси, нафту і газ, – зазначив він. – Це можливість для України. А натомість ми маємо таку ескалацію риторики і спротив, і президент Трамп не збирається цього терпіти”.
Схоже, що угода, про переговори щодо якої детально розповідала “ЄвроПравда”, дійсно має для Білого дому особливе значення, тож до неї ми повернемося далі у тексті.
Але риторика, яку обрав Трамп для нового тиску на Україну, не отримала одностайної підтримки навіть у його власній партії – переважна більшість сенаторів та конгресменів, коментуючи у медіа новий виток протистояння Києва та Вашингтона, не стали підтримувати звинувачення президента США на адресу українського колеги, обмежившись загальними фразами – або й напряму виступили із запереченнями того, що сказав Трамп.
Так, сенаторка від Республіканської партії Сьюзан Коллінз своєю чергою заявила, що вона “надзвичайно захоплюється” Зеленським, який “мужньо керує своєю країною” під час війни. Сенатор-республіканець Том Тілліс заявив, що подібні заяви підштовхують до того, щоби “встановити моральну рівність між Зеленським і Путіним”, а це не є правильним. А член Палати представників США від Республіканської партії Дон Бейкон заявив, що Трамп був “неправий”, назвавши Зеленського диктатором.
Непозбувна угода
Американські посадовці, і це не лише згаданий вище Майк Волц, продовжують наполягати, що підготовлена США угода про надра – це “можливість для України”.
Зрив підписання угоди у Мюнхені видається ключовим каменем спотикання у відносинах, і США не відкидають її ухвалення. Про це свідчить і те, як американська делегація у Мюнхені шантажувала Україну, про що “Європейська правда” вже детально писала, а згодом ці дані знайшли підтвердження і в американських ЗМІ.
Проєкт угоди про корисні копалини, як відомо, минулого тижня привіз до Києва міністр фінансів Скотт Бессент. Як стверджують американські джерела, коли Зеленський сказав, що йому потрібен час для вивчення документа, Бессент начебто відповів, що в президента України є “година” на його підписання – інакше можуть зірватися зустрічі української делегації з Джей Ді Венсом і держсекретарем Марком Рубіо на полях Мюнхенської безпекової конференції.
Відтоді заклик підписати угоду публічно лунає чи не від кожного посадовця США, який займається відносинами з Україною.
Втім, попри гарячу риторику, що лунає з Вашингтона, схоже, що паралельний процес з українською “диктатурою”, як її назвав Трамп, триває і далі. Понад те, у США розраховують, що зможуть “відродити” угоду з Україною у дещо зміненому вигляді.
У цьому полягає особливість політики нової адміністрації США.
Навіть тоді, коли з Вашингтона лунають заяви, що у стандартній дипломатичній матриці не лишали би простору для партнерства – за Трампа це може не означати взагалі нічого.
На цьому тлі варто відзначити дії Європи, яка і надалі лишається прихильною до звичних міждержавних відносин.
Заяви Трампа про “диктатора” Зеленського викликали цілу хвилю підтримки з боку європейських союзників України, у тому числі на рівні лідерів держав.
Приміром, премʼєр Норвегії Йонас Гар Стьоре назвав заяви Трампа “глибоко необґрунтованими”, президент Фінляндії Александр Стубб висловив з ними категоричну незгоду. Чеський президент Петр Павел, відомий відвертими оцінками війни в Україні, назвав “неабияким цинізмом” міркування Дональда Трампа. А за словами канцлера Німеччини Олафа Шольца, “просто неправильно і небезпечно відмовляти президенту Зеленському в його демократичній легітимності”.
Окрему вагу мають висловлювання глави британського уряду Кіра Стармера.
Він висловив підтримку Україні та Зеленському та наголосив, що Велика Британія – на яку, до речі, посилався Венс, говорячи про можливість проведення виборів під час війни, – насправді також призупиняла виборчий процес у роки Другої світової.
Чітка позиція Стармера важлива і через те, що він є одним з небагатьох європейських лідерів, що має тісний контакт із Вашингтоном і потенційно може вплинути на Трампа.
І саме цим він планує зайнятися невдовзі.
Вже наступного тижня до США мають поїхати премʼєр Британії Кір Стармер та президент Франції Емманюель Макрон. Невідомо, чи вони поїдуть до Вашингтона разом, чи окремо – але саме Британія та Франція в останні дні намагались перебрати на себе європейське лідерство в питанні допомоги Києву.
Британський премʼєр дав новий поштовх дискусіям про західний військовий контингент в Україні, що має гарантувати потенційне “перемирʼя”, а французький лідер організував серію кризових зустрічей, головна мета яких, схоже, – координація позицій країн Європи стосовно дій США, оборони та підтримки української сторони.
Утім, у Європі готуються і до “плану Б” – для цього, зокрема, планують ухвалити значний пакет допомоги на суму мінімум 6 мільярдів євро, який має надати Києву гарантію подальшої військової підтримки в разі чергової непередбачуваності від США.
Адже навіть попри візит Макрона та Стармера та інші рішення, немає впевненості у тому, що гостра риторика Вашингтона в бік Києва не посилиться і не призведе також до реальних змін у політиці США.
Втім, перебіг подій може знову різко розвернутися – наприклад, якщо Україна та США дійдуть згоди щодо нової версії “угоди про надра” (яка може бути справжньою причиною нинішньої комунікаційної кризи).
Адміністрація президента США вже довела свою непередбачуваність та здатність до різких розворотів, і ця її особливість навряд чи зміниться.
Автори: Олег Павлюк, Сергій Сидоренко,
“Європейська правда”
Source: Європейська Правда