Сирия установила новый дресс-код для женщин на пляжах: какую одежду нужно носить
Новое правительство Сирии приняло первое официальное решение по внешнему виду женщин в публичном пространстве. На общественных пляжах и в бассейнах теперь действуют новые правила по которым женщины должны носить буркини, а мужчины не должны появляться топлесс вне зон для купания. Министерство туризма временного правительства Сирии, пришедшее к власти после свержения режима Башара Асада в декабре прошлого года, объявило о внедрении нового пляжного дресс-кода. Согласно новым правилам, женщинам запрещено пользоваться общественными пляжами без полностью закрытого купального костюма или подобной одежды, прикрывающей большую часть тела. “Посетители общественных пляжей и бассейнов, как туристы, так и местные жители, должны носить соответствующую купальную одежду, которая учитывает вкусы общественности и чувствительность разных слоев общества”, – заявил министр туризма Мазен аль-Салхани. Новые правила касаются не только воды. Женщинам рекомендуется носить пляжные халаты или традиционные арабские платья поверх купальников во время перемещения между пляжем и другими публичными местами. Для мужчин действуют ограничения по отсутствию верхней одежды. Топлесс разрешено находиться только в зонах для купания. Буркини Нововведения о дресс-коде не распространяются на частные пляжи, люксовые отели и международные курорты. Там остается разрешенным использование “купальных костюмов западного образца”. Министерство туризма Сирии отметило, что за соблюдением нового дресс-кода будут следить спасатели и надзиратели пляжей, однако неизвестно, какие именно наказания будут применяться в отношении нарушителей. При Асаде подобные правила не действовали на пляжах в Сирии. Ранее портал “Комментарии” сообщал, что в Афганистане запретили девушкам получать высшее образование. Также “Комментарии” писали, что женщин в Иране будут принудительно лечить из-за отказа от хиджаба.
Source: Комментарии Украина
Кухня євроінтеграції. Розповідаємо про неочевидні проблеми у переговорах про вступ до ЄС
Менше трьох тижнів лишилося до завершення червня – а отже, і до психологічного “проміжного дедлайну” у вступних переговорах України є ЄС. Адже заяви про те, що у першому півріччі 2025 року Київ неодмінно відкриє переговори за першими кластерами, лунали неодноразово, ще від минулого року.
Та з наближенням “дати Х” дедалі очевидніше, що цей дедлайн буде зірваний через Угорщину. Орбан не планує відмовлятися від вето на будь-які рішення, що стосуються руху України до вступу. Це стало для нього питанням політичного виживання, “ЄвроПравда” детально розповідала про це.
Усвідомили це і в ЄС, тому Єврокомісія та окремі держави-члени працюють над тим, щоб за потреби розпочати “паралельний трек переговорів” з Україною – з урізаними наслідками, але в обхід угорського вето. Ми детально пояснювали це у статті “План Б” для вступу України в ЄС”.
Та річ у тім, що виклики для переговорів цим не обмежуються.
“Європейська правда” мала можливість прослідкувати за непублічною дискусією з цього приводу, що відбулася у київському “Єврохабі”.
Тут зібралися представники уряду, парламенту, кількох судових інституцій, антикорупційних відомств тощо, щоб у режимі Chatham House, тобто відверто і не під запис, обговорити стан справ навколо кластера “Основи” (або “Засадничі питання”) – ключового переговорного блоку, прогрес за яким буде визначальним для всіх інших частин вступних переговорів.
Дискусія, втім, вийшла за межі “Основ” і підсвітила проблему недовіри, яка, схоже, є однією з визначальних під час переговорного процесу.
“ЄвроПравда” починає серію публікацій “Кухня євроінтеграції” за підсумками таких закритих зустрічей, які проходитимуть у найближчі місяці.
Не тільки Угорщина
Можна вдавати, що не помічаєш слона у кімнаті. Правда, коли роль цього слона відіграє Віктор Орбан, який публічно ставить за мету зрив євроінтеграції України, то ігнорувати це стає складніше.
Утім, схоже, що до угорської проблеми в Україні звикли – вона не увійшла до ключових тем обговорень. Навпаки, учасники сходилися на тому, що рано чи пізно угорці поступляться. Лише неясно, як саме і коли. “Я сподіваюся, що всі разом 26 членів ЄС (тобто усі, крім Угорщини. – ЄП) зможуть переконати того одного, що лишається”, – поділився з іншими урядовець, що брав участь у дискусії.
Тут і далі “ЄвроПравда” цитує учасників обговорення без ідентифікації, адже дискусія була закритою і це дозволило її учасникам говорити відверто. Винятком є лише народні депутати, з якими редакція погодила їхнє відкрите цитування.
Але чи поділиться Євросоюз з питання вступу України за принципом “Орбан проти всіх інших”? На це питання відповіді немає.
“Зараз це Угорщина. Хто буде наступний (створювати проблеми на шляху України) – ми не знаємо”, – ось одна з думок з цього приводу, що пролунала від представниці експертної спільноти.
Інше політичне питання, з якого немає згоди між учасниками – це терміни, за які Київ розраховує виконати всі умови ЄС. Принаймні з кластера “Основи”, оскільки зараз йдеться про нього.
В уряді наполягають, що цю роботу можна виконати до 2028 року. “2,5 роки – це дуже амбітний таймлайн”, – відповів на це один з експертів.
Імовірно, ключова підстава для оптимізму посадовців – те, що наразі ЄС готовий до гнучкості у переговорах з Україною. Навіть у формулюванні вимог до Києва. “Бувають ситуації, коли ми пояснюємо стороні ЄС, що той чи інший законопроєкт не може отримати належної підтримки у парламенті – і у відповідь отримуємо з їхнього боку певні поступки”, – поділився досвідом Вадим Галайчук, перший заступник голови комітету з питань євроінтеграції (фракція “Слуга народу”).
Але річ у тому, що це можливо, лише коли парламент має переконливі аргументи на користь зміни вимог – а вони є не завжди. І не обов’язково йдеться про корупційні чи подібні мотиви затримок. Часом причиною є нерозуміння вимог ЄС з боку парламентарів.
Парламент хоче бути у процесі
“Кухня євроінтеграції” стала майданчиком для непростої дискусії між парламентарями, іншими посадовцями та експертами. У тому числі про довіру до євроінтеграційних рішень. Вадим Галайчук визнав, що проблема є, і що вона очевидна.
“Ще рік тому практично ніхто з парламентських політичних сил не виступав публічно проти якогось законопроєкту, якщо той був “з прапорцем” (прим. ЄП: тобто позначений як євроінтеграційний). Зараз це табу вже зняте. Тепер ми чуємо критику (від депутатів на адресу таких проєктів. – ЄП), у тому числі пряму і суто політичну”, – розповів він.
Зазначимо, що на зустрічі були присутні не лише фахівці-“євроінтегратори”. Наприклад, колега Галайчука по фракції Сергій Демченко (член комітету з питань правової політики).
Він взявся пояснити, чому в парламенті часом немає голосів за “європейські” закони.
А ще – підтвердив, що тепер наявність висновку про те, що певний закон потрібен для руху в ЄС, не гарантує його схвалення.
“Спротив законопроєктам у парламенті у більшості випадків пов”язаний із тим, що проєкт недосконалий. Навіщо ухвалювати такий закон, який не вирішує проблему, а дозволить хіба що прозвітувати перед партнерами про те, що ми поставили галочку?” – пояснив народний депутат.
А щоби підтвердити, що його аргументи мають ґрунт, Демченко навів приклад – ухвалений на початку 2024 року закон про лобізм.
Ця історія справді дозволяє говорити про те, що вимоги ЄС часом викликають сумнів.
Вимога Брюсселя щодо ухвалення цього закону з’явилася під час виконання Україною вимог статусу кандидата, причому її додали у процесі виконання. Тоді ініціатива ЄС викликала обґрунтовану критику українських експертів. Багато хто наголошував, що у самому ЄС лобізм також унормований далеко не всюди, а в Україні у період законодавчої трансформації перед вступом до ЄС, коли є потреба у суспільній адвокації величезної кількості законів – ця норма не може працювати так, як задумали у Брюсселі.
Утім, сторона ЄС виявилася непохитною. І при цьому не пояснювала логіку своєї вимоги.
У підсумку парламент цей закон ухвалив, щоб не ставати перепоною для руху України до Євросоюзу – але довіри до процесу це не додало.
І це лише один з прикладів.
Тепер брак довіри стає реальною проблемою, визнають депутати.
Та й в уряді кажуть, що просування “єврозаконів” стає дедалі проблемнішим. “У нас є проблеми з ухваленням законів навіть у рамках Ukraine Plan (план, від виконання пунктів якого залежить фінансування)”, – визнала у дискусії представниця урядової команди.
Ще одна проблема, яка також підриває довіру – брак комунікації.
“Дуже часто на обговоренні якогось законопроєкту ми чуємо питання: “а чому ми це маємо ухвалити?”, і відповідь – “бо ми погодили з нашими партнерами”, – поділився Вадим Галайчук. Без додаткової аргументації ці пояснення не звучать переконливо для депутатів.
Щоб залучити депутатів до процесу і до розуміння, звідки беруться вимоги, уряд пішов на дуже нестандартний крок. Вже є рішення включити профільних представників ВР до переговорних груп у майбутніх вступних переговорах. “Здається, це вперше в історії розширення ЄС, і це добре. Але і цього недостатньо”, – каже Галайчук. А зважаючи на обсяг законів, які парламент має ухвалити дорогою до вступу, а також на те, що статус “євроінтеграційного” проєкту далеко не гарантує успішного ухвалення – це може стати одним з ключових викликів з виконання тих вимог дорожніх карт, які Україна узгодила з ЄС у рамках кластера “Основи”.
Чи є гнучкими вимоги ЄС?
Відповідь на це питання – це ще один виклик, який чекає на Україну. І це стало темою найбільших розбіжностей між учасниками зустрічі.
Точніше, той факт, що певна гнучкість є, не викликає сумнівів. Особливо коли йдеться про кластер “Основи”, що включає питання стандартів демократії, верховенства права тощо. У цих сферах у ЄС є дуже невелика кількість “твердих” та однозначних регулювань, які можна перенести в українське законодавство, нагадали на дискусії урядовці. Більшість вимог ЄС – це дотримання принципів, повага до цінностей тощо.
Через це кластер “Основи” дає найбільшу гнучкість – і для Києва у виконанні, і для Брюсселя у їх оцінюванні. Тобто це не означає, що Україна може не виконувати частину вимог, однак питання про те, як саме їх виконувати, іноді лишається на розсуд Києва.
Але у який бік працює ця гнучкість? Чи потрібно посилювати амбітність реформ, чи навпаки? Чи прийме ЄС “недовиконані” задачі? І яка стратегія краща для України, зважаючи, що реформи, врешті-решт, потрібні нам самим?
Ось ці запитання викликають найбільші суперечки і абсолютно полярні позиції.
Бо єдиної правильної відповіді на них часто не існує.
“ЄС не каже, як саме імплементувати директиви, де все орієнтовано на традиції. Тим більше – зважаючи, що навіть держави-члени ЄС мають проблеми з виконанням таких директив”, – наводив приклад зі своєї сфери один з експертів.
Така ситуація у кластері “Основи” є зовсім не винятковою.
Цю гнучкість відчувають і у парламенті. Наприклад – вимагаючи послаблення вимог, які стоять перед Україною. Зокрема, тих, що вже записані у дорожніх картах, які ухвалив український уряд за узгодженням з Єврокомісією. Сергій Демченко, наприклад, вважає, що вимоги цих карт мають бути пом”якшені.
“Дорожня карта – це рух до європейської інтеграції. Я, як депутат, мушу робити те, що в інтересах країни. А в інтересах країни – виконання зобов”язань за дорожніми картами, – пояснює депутат. – Тож державницький інтерес – не закладати у дорожні карти такі зобов”язання, які буде складно виконати. Краще потім виконати щось додаткове”.
Водночас низка інших гравців – навпаки, виступили за посилення вимог до України. І це не нова позиція від організацій громадянського суспільства, які опікуються адвокацією реформ (“ЄвроПравда” вже публікувала такі вимоги)
Та й на закритій дискусії на “кухні євроінтеграції” звучали подібні речі. У тому числі від представників органів влади. Наприклад, антикорупційники жалілися, що уряд не включив до дорожньої карти низку пунктів, на яких вони наполягали – як-от щодо спрощення порядку притягнення депутатів до відповідальності за корупцію (за чинним законодавством, почати розслідування щодо народного депутата може тільки генпрокурор, який є політичним призначенцем – і це створює для провладних депутатів квазінедоторканність, натомість спрощує переслідування лише нелояльних або опозиційних парламентарів).
Як діяти у ситуації, коли вимоги різних гравців протилежні?
В уряді вважають, що компроміс вже знайдений. “Ухвалені дорожні карти стали компромісом між громадянським суспільством, державою і Єврокомісією”, – запевнив учасників суперечки представник урядової євроінтеграційної команди. Задоволені, втім, лишилися не всі – тож заклики до посилення і до послаблення вимог продовжують лунати (причому одночасно).
А досвід дозволяє припустити, що Україна навіть за “компромісної” дорожньої карти буде затягувати виконання окремих індикаторів. На цьому тлі цікаво прозвучала пропозиція одного з учасників дискусії, дотичного до судової реформи. Він запропонував запровадити механізм аналізу викликів і проблем, “щоби наперед бачити ситуацію, коли ми не встигаємо, і не приходити до європейських колег в останній день із проханням переносити терміни виконання за якимсь пунктом”.
Втім, неясно, чи буде ЄС готовий до механізмів додаткової гнучкості. І також є питання, як її запровадити без небезпеки зловживань з боку несумлінних державних гравців. Бо останні дедалі більше стають проблемою. “Ми все частіше бачимо атаку на антикорупційні інструменти, спроби звузити або обмежити незалежність”, – зізнався інший представник органу влади, що брав участь у діалозі.
Вважати, що європейці не бачать цих спроб – щонайменше наївно. Спроби використати “гнучкість” для уникнення реформ – більш ніж очевидні для партнерів навіть зараз, коли через особливий стан в Україні вони стримані у критиці. А розуміння цього є фундаментом для того, щоб досягти успіху на шляху до членства в ЄС.
Автори: Сергій Сидоренко, Юрій Панченко,
редактори “Європейської правди”
Стаття підготовлена за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”. Публікація представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”
Source: Європейська Правда
У украинцев изменилось мнение о Трампе: как относятся к США
Украинцы разочаровались в президенте США Дональде Трампе. Перед вступлением в должность большинство украинцев считали его избрание хорошим для страны, однако через полгода эти мнения изменились и 72% считают президентство Трампа плохим для Украины. Согласно опросу КМИС, в июне 2025 года 72% украинцев считают, что победа Дональда Трампа на выборах США стала плохим фактором для Украины. Шесть месяцев назад, в декабре 2024 года, таких было всего 21%. Пока только 16% респондентов считают, что президентство Трампа, это хорошо для Украины. Перед инаугурацией президента США таковых было 54%. Хорошо или плохо для Украины, что Трамп стал президентом США. Опрос КМИС КМИС также спросили, как украинцы относятся к США в целом, американцам и руководству Соединенных Штатов. Лучшее отношение у украинцев к обычным жителям США – 90% указали о хорошем отношении, а 3% о плохом. Отношение украинцев к американцам, США и руководству. Опрос КМИС К США в целом хорошо относятся 63% респондентов, а плохо 29%. Худший показатель по отношению к руководству США – 68%, и только 24% относятся к американским властям положительно. “В случае США украинцы сохраняют критическое восприятие руководства и его политики. Однако и в целом к стране, и особенно к обычному населению украинцы имеют преимущественно положительное отношение”, – указывает на результаты исследования исполнительный директор КМИС Антон Грушецкий. По его словам, украинцы не воспринимают США как врага. Ранее портал “Комментарии” сообщал, что Дональда Трампа и Меланию Трамп освистали в театре. Также “Комментарии” писали, что Зеленский обратился к Трампу с призывом надавить на Путина. Президент считает, что это поможет закончить войну.
Source: Комментарии Украина
Більшість українців погано ставляться до Трампа і керівництва США – КМІС
Усі розділи
Підтримати УП
Спецпроєкти
Проекти “Української правди”
Українська правда
Економічна правда
Європейська правда
Історична правда
Допомога ЗСУ
Верховна Рада
Борис Джонсон
Зеленський
коронавірус
Курська область
повітряна тривога
Сектор Гази
Слуга народу
Спецпроєкти
Як Україна відновлює і оберігає ліси під час війни
“Не бійтеся бути недосконалими”: як директорка Kormotech змінює правила гри в бізнесі
Перероблені продукти та цукор: як зменшити шкоду від фастфуду та “швидкої” їжі
Як Bukovel впроваджує принципи сталого розвитку і чому це на часі
“Профільна”: реформа старшої школи в Україні
Більшість українців погано ставляться до Трампа і керівництва США – КМІС
Ірина Балачук — Четвер, 12 червня 2025, 11:25
Трамп та інші предствники керівництва США. Фото з Facebook Трампа
Дві третини українців погано ставляться до керівництва США, при цьому до звичайних американців 90% опитаних ставляться добре.
Джерело: результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного 15 травня – 3 червня
Дослівно КМІС: “Більшість українців – 63% – продовжують добре ставитися до США в цілому. Ставляться погано – 29%. При цьому є суттєва диференціація залежно від того, чи ми говоримо про звичайних американців, чи про керівництво США. Так, 90% добре ставляться до звичайних американців (і лише 3% – погано). Водночас 68% погано ставляться до керівництва США. Добре ставляться до керівництва США – 24%”.
Інфографіка КМІС
Деталі: Соціологи акцентують, що з лютого 2025 року вони помітили різке погіршення сприйняття політики керівництва США щодо України, через що могли з’явитися думки про можливе формування “антиамериканізму” серед українців.
Інфографіка КМІС
Однак у КМІС нагадали, що Україна вже мала “специфічний досвід трансформації ставлення до Росії”, коли попри відверту агресію в Криму і на Донбасі тривалий час 76% українців погано ставилися до керівництва Росії, але при цьому 75% добре ставилися до звичайних росіян-мешканців Росії. Це змінилося лише після повномасштабного вторгнення у 2022 році.
“Вочевидь, дії уряду США за останні місяці не були на тому ж рівні, що і дії Росії та росіян, тому окремі запитання про, наприклад, політику США не можуть повною мірою висвітлити ставлення українців до американців і США (і навіть можуть привести до хибних висновків). Тому ми також запитали, як українці в цілому ставляться до США, як українці ставляться до звичайних американців і як українці ставляться до керівництва США”, – пояснили соціологи.
Дослідження тривало з 15 травня до 3 червня. Методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних номерів опитали 2004 респонденти у віці від 18 років, що мешкають у всіх регіонах України, які підконтрольні уряду України. На запитання про сприйняття політики ЄС/США щодо України відповідали близько 500 респондентів, а на інші запитання відповідали близько 1000 респондентів. До вибірки не включали жителів територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій) та громадян, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 1000 респондентів (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 4,1%. Похибка для вибірки обсягом близько 500 респондентів не перевищує 5,8%.
За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення, але соціологи вважають, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
СШАТрампсоціологіяопитування
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування
Головне сьогодні
інфографікаБільшість українців погано ставляться до Трампа і керівництва США – КМІС
Дрони уразили завод плат “Рєзоніт” у Московській області – Генштаб
В ГУР розповіли, як Росія формує лояльну до Кремля африканську еліту
Пісторіус прибув до Києва, щоб обговорити підтримку ЗСУ
Рубіо привітав росіян із днем РФ: “США підтримують ваше прагнення світлого майбутнього”
оновлено, фото, відеоВорог вчергове атакував Харків: 15 потерпілих, серед них – діти
Усі новини…
Трамп готовий відновити діалог із КНДР, але сигналів від Кім Чен Ина нема – Білий дім
Павел: Європі потрібен час і підтримка США для стримування РФ, а не тиск “до обриву”
Главі Пентагону влаштували шквал незручних питань на комітеті у Сенаті, зокрема про Україну
Останні новини
NVIDIA та Samsung інвестують у стартап Skild AI, що займається робототехнікою
Спортивна історія дня. Стіна чемпіонів у Монреалі: як звичайний бар’єр став легендою Формули-1
відеоВ Індії розбився пасажирський літак
Зеленський: Росія просто бреше Трампу
фото, доповнено Удар росіян по Харкову 7 червня: кількість жертв зросла до 5
фотоРосіяни за добу убили 2 цивільних на Донеччині і ще 6 поранили
Скільки заробляють агенти українських футболістів?
Зеленський назвав візит Вучича “важливим”, бо він побачив війну на власні очі
інфографікаБільшість українців погано ставляться до Трампа і керівництва США – КМІС
Росія намагається захопити Юнаківку та Писарівку на Сумщині – УПУсі новини…
“Українська правда” в соцмережах:
Реклама на сайті
Політика конфіденційності
Правила використання матеріалів УП
Політика ШІ
Принципи і правила роботи УП
Як писати для УП
©2000-2025, Українська правда. Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на “Українську правду” не нижче третього абзацу.
Будь-яке копіювання, публікація, передрук чи наступне поширення інформації, що містить посилання на “Інтерфакс-Україна”, суворо забороняється.
Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються.
Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.
Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.
Cуб”єкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа – R40-02280.
ТОВ “УП Медіа Плюс”. Усі права захищені.
Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А
Телефон: +380 95 641 22 07
Засновник проекту: Георгій Гонгадзе
Головний редактор: Севгіль Мусаєва
Редактор-засновник: Олена Притула
E-mail редакції: editor@pravda.ua
Ми використовуємо cookies
Source: Ірина Балачук