“Я б хотіла почати з піхоти”. Пам”яті 19-річної Юлії Бояновської, яка захищала Україну в лавах Третьої штурмової
“Я б хотіла почати з піхоти”. Пам’яті 19-річної Юлії Бояновської, яка захищала Україну в лавах Третьої штурмової – Публікації – Українська правда. Життя
Підтримай нас, щоб ми без обмежень могли продовжувати роботу – долучайся до Клубу УП!
Підтримай роботу журналістів
Тиша. Так Юлію Бояновську кликали побратими й посестри. Справедлива. Впевнена у діях. Наполеглива. Вперта. Жодного разу не пошкодувала про рішення бути на передовій. Смілива. Надійна. “Брат, братан, братішка” для своїх.
Юлія прийняла свій останній бій поблизу населеного пункту Греківка на Луганщині 12 серпня 2024 року. Менш ніж через місяць – 2 вересня, їй би виповнилося 20 років, проте назавжди залишиться 19-ть.
Близькі пам’ятають її світлу усмішку. Говорять про Юлю так, наче вона ось-ось зайде у рідний двір і погладить маленьке кошеня, що безтурботно бавиться на порозі хати.
Юлія Бояновська “Тиша”
Фото із сімейного архіву
Юлія Бояновська, 19 років, псевдо Тиша
Місце народження: село Кнісело, Львівська область
Video Player is loading.
Current Time 0:00
Duration -:-
Stream Type LIVE
Remaining Time –:-
descriptions off, selected
subtitles settings, opens subtitles settings dialog
subtitles off, selected
This is a modal window.
Beginning of dialog window. Escape will cancel and close the window.
TextWhiteBlackRedGreenBlueYellowMagentaCyanOpaqueSemi-Transparent
BackgroundBlackWhiteRedGreenBlueYellowMagentaCyanOpaqueSemi-TransparentTransparent
WindowBlackWhiteRedGreenBlueYellowMagentaCyanTransparentSemi-TransparentOpaque
Font Size50%75%100%125%150%175%200%300%400%
Text Edge StyleNoneRaisedDepressedUniformDropshadow
Font FamilyProportional Sans-SerifMonospace Sans-SerifProportional SerifMonospace SerifCasualScriptSmall Caps
End of dialog window.
Advertisement
Девіз, гасло життя: як задумала – так і зробила
Улюблена страва: лаваш із куркою, бульйон, курячі відбивні, картопля пюре і мамин сирник
Місце, де любила бувати: любила зустрічати заходи сонця на природі
Улюблена музика: рок-музика, виконавець – Кузьма Скрябін
Улюблений фільм: “Хатіко. Вірний друг”
Хобі: малювання, фотографія
24 лютого 2022 року Юлія була вдома, у рідному селі Кнісело на Львівщині. З подругою Марічкою хотіла записатись до територіальної оборони або ж здати кров на потреби війська. Дівчатам усюди відмовили – ще занадто юні. Юлія вирішила поки продовжити навчання в університеті на менеджменті у Львові. Проте думки її були лише про війну. Разом із навчанням Юля працювала у магазині й зароблене донатила на ЗСУ.
Врешті Юлія Бояновська записалась у “Праву молодь” – молодіжне крило організації “Правий сектор”. Їздила на збори й тренування. Подробиць нікому не розповідала.
Юлія Бояновська від початку повномасштабної війни знала, що піде на фронт
Фото із сімейного архіву
“Я заходила у соціальні мережі “Правої молоді” й шукала на фотографіях Юлю. Звісно, всі обличчя там замальовані, проте я впізнавала подругу за одягом і так дізнавалась про її ще одне життя, – ділиться одна з найкращих подруг Юлії Іванка. – Вона не хотіла мені нічого розповідати, це було її щось дуже особисте”.
Новий 2023 рік Юлія зустрічала разом із друзями. Під час новорічного звернення Президента Володимира Зеленського, коли показували зруйновані міста й звільнені українськими військовими території, дівчина плакала.
Юля Бояновська
Фото із сімейного архіву
“Їй дуже боліла війна, вона всі кадри з фронту пропускала крізь себе. Коли я дізналась, що Юля у “Правій молоді”, зрозуміла, що вона піде воювати. Проте не думала, що це станеться настільки швидко”, – каже Іванка.
Юля нікому не розповіла про своє рішення вступити в Третю окрему штурмову бригаду. Мамі сказала, що переводиться на заочне навчання і їде працювати в Київ.
“Я дзвонила Юлі вдень – вона не брала слухавку, але обов’язково передзвонювала ввечері. Я почала переживати за доньку, сказала, що приїду до неї в Київ”, – пригадує осінь 2023-го мама Юлії Галина.
Юля на тренуваннях
Фото із сімейного архіву
Тоді Юля зізналась, що вона вступила в ЗСУ і їде на навчання у Велику Британію.
“Юля від початку повномасштабної війни планувала піти у військо. Сказала, що не потрібно за нею приїжджати, бо вона вже ухвалила рішення, – говорить Галина Бояновська. – Переконувала, що буде далеко від бойових дій. Заспокоювала, що не працюватиме на передовій”.
Разом із побратимами і посестрами Юлія понад місяць навчалась у Великій Британії.
“Мамо, ти ж хотіла, щоб я поїхала за кордон, коли почалась повномасштабна війна”, – жартувала дівчина, коли телефонувала додому.
Потім були ще тренування в Україні, після яких Юлія потрапила на фронт.
“Вона була тихою, дуже тихою. Слухала інформацію і не казала жодного зайвого слова до командирів. Була дуже сильною духом, намагалась виконувати всі завдання на рівні”, – пригадує Юлію її побратим із позивним Мазунчик.
Юля з мамою Галиною
Фото із сімейного архіву
Юля з мамою Галиною
Фото із сімейного архіву
Вони разом були на навчанні в Британії, де іноземні інструктори також дуже хвалили Юлю.
Разом із Тишею Мазунчик потім потрапив у один взвод, був старшим групи, з якою захисниця заходила в Авдіївку.
Траплялося, що Юля довго не виходила на зв’язок і мама дуже переживала.
“Галю, (а вона так інколи до мене зверталась), не переживай! Я читала, що над вашою хатою також літають ракети. Ми всі можемо загинути – ви там, а я тут. Нічого дивного – це війна”, – пригадує доньчині слова Галина.
Лише після похорону мама дізналась, що Юлія була весь час на нулі.
“Вона була в піхоті, була штурмовиком. Відважною, безстрашною була моя дитина… Тепер мені безмежно тяжко”, – ділиться мама Юлії.
Юля з побратимами на фронті
Фото із сімейного архіву
Юля з побратимами на фронті
Фото із сімейного архіву
Юля з побратимами на фронті
Фото із сімейного архіву
“Все люкс!”
“Дівчата приходять, щоб стати бойовими медиками. Я б хотіла почати з піхоти”, – це слова Юлії з інтерв’ю, яке записували з учасниками “Правої молоді”.
Коли Галина побачила запис, одразу зателефонувала доньці. Юлія ж відповіла, що просто так сказала “на камеру”.
“Як ти? – Все люкс! – так завжди відповідала, коли я телефонувала, – пригадує Галина. – Не розповідала, що була на позиціях. Просто попереджала, що її не буде кілька днів на зв’язку. Ніколи не згадувала, що ходила на штурм, брала участь у ближніх боях чи потрапляла під обстріли. Вона вела блокнотик, де відмічала, скількох ворогів “замочила”. Про це я дізналась потім, від її побратимів. Захист країни – це було її покликання”.
Галина пригадує, як Юлія не виходила на зв’язок впродовж кількох днів. Раптом із номера доньки зателефонували.
“Я почула чоловічий голос і всередині наче все затерпло, – каже Галина. – Тоді Юлин побратим сказав, що з нею все добре, але її ще чотири дні не буде на зв’язку”.
Галина часто жалілась доньці, що вона не живе, а існує, що весь час переживає за неї і просила повернутись додому. Проте донька навіть не хотіла слухати.
“Юлія казала, щоб я говорила щось нормальне, або взагалі нічого не говорила. Казала, що їм постійно потрібні люди”, – пригадує Галина Бояновська.
Додає, що втримати доньку було неможливо, і навіть якби Юля втратила на війні кінцівки, вона б все одно знайшла спосіб повернутися до побратимів.
Якось Галина побачила відео, на якому Юлія разом з хлопцями-військовими їде зверху на броні. Запитала у доньки, що відбувається.
“Юля каже, що всі хлопці їхали і її вирішили підібрати, – розповідає Галина. – Вона весь час мене заспокоювала, щоб я не хвилювалась. Весь час мене оберігала. Завжди говорила, щоб я ставилася до всього простіше, не сприймала близько до серця… Зараз нічого вже не зроблю. Отаке було життя в доньки – коротке, насичене”.
Війна й фотографії
Юлія Бояновська воювала на різних напрямках. Під Авдіївкою потрапила під сильний обстріл. Коли мама запитувала її, що вона там робила, відповідала, що відстрілювалася, як і всі.
“У нас Авдіївка перший бойовий виїзд був. Вона єдина допомогла пораненому, а потім і його евакуації, коли всі хлопці вже пішли далі, – написав Галині один із побратимів Юлі. – На першому ж виїзді Тиша показала, який в неї характер воїна, яка жага боронити нашу країну. Тиша – чудовий солдат, а також побратим. Мені руку спасла”.
Потім Тиша була в Харківській області, жила в Ізюмі та їздила на бойові виходи. Туди на початку липня приїжджала її подруга Іванка.
Юля Бояновська разом з подругами
Фото із сімейного архіву
Юля Бояновська разом з подругами
Фото із сімейного архіву
Юля Бояновська разом з подругами
Фото із сімейного архіву
Юля Бояновська разом з подругами
Фото із сімейного архіву
Юля Бояновська разом з подругами
Фото із сімейного архіву
“У мене було відчуття, що нам обов’язково потрібно побачитись. Вночі Юля вийшла з позицій і в неї була невеличка відпустка на кілька днів. Ми цей час провели разом, – пригадує Іванка. – Я була в Ізюмі три дні й шкодую, що не залишилась на довше. Всю дорогу додому я проплакала”.
Іванка, як і Юлія, хотіла вступити в Збройні Сили України, пройшла тестовий тиждень і планувала йти в рекрути. Квитки в неї були на 12 серпня – день, коли загинула Юля.
“Коли дізналась страшну новину, всі плани поставила на паузу”, – говорить Іванка.
Вона часто роздивляється спільні з Юлею фотографії на телефоні.
“Коли приїжджала в Ізюм, наслухалась від її побратимів, наскільки вона крута. Юля ніколи не шукала користі для себе. Ті, хто її знав, дуже щасливі. У мене ніколи більше не буде таких друзів, як вона”, – каже Іванка.
Юлія Бояновська
Фото із сімейного архіву
Юлія Бояновська
Фото із сімейного архіву
Юлія Бояновська
Фото із сімейного архіву
Побратим Мазунчик воював з Юлією пліч-о-пліч майже пів року. Отримав поранення й був відправлений на лікування, а дівчина залишилась на фронті.
“На неї завжди можна було покластися, – розповідає Мазунчик. – Вона була прикладом для нашого взводу. Біжиш, тобі погано, хочеш падати, а подивишся на Юлю, яка, здається, зовсім не втомилась, і працюєш далі”.
Мазунчик додає, що Юля була дуже сильна духом і вміла підтримати: “Коли виходила з бойових, ми з нею списувалися. Вона ніколи не забувала своїх побратимів”.
Тиша любила робити подарунки товаришам.
“Один із військових розповів, що лише Тиша привітала його з днем народження, коли вони були на позиціях. Подарувала енергетик, а в таких умовах – це просто спасіння”, – говорить Галина.
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юля з родиною у дитинстві
Фото із сімейного архіву
Юлія любила малювати, в дитинстві ходила в художню школу. На війні, у вільні між бойовими виїздами дні, купила собі фотоапарат миттєвого друку. Робила знімки побратимам й одразу дарувала їх.
Після загибелі Юлі в камері залишилось ще кілька нереалізованих фото і дуже багато скорботи.
Сни про Юлю
Після майже року служби в ЗСУ Юлія Бояновська планувала піти у відпустку. Це мав бути її останній бойовий вихід перед поїздкою додому.
Прощання з Юлею
Фото із сімейного архіву
“Побратими казали, що вона хотіла приїхати в село й усе мені розповісти, – ділиться Галина. – Наша кішка народила і я прислала Юлі відео з маленьким кошенятком, яке бігало в нас по ґанку. Кажу – приїдеш і будеш бавитися. А вона мені відписала: “може”.
На прощання з Юлею прийшло дуже багато людей. Приїхали до Тиші і її побратими, говорили, що Юля врятувала багато життів і що для них це величезна втрата.
Юлю Бояновську поховали у рідному селі Кнісело на Львівщині
Фото із сімейного архіву
Юлю Бояновську поховали у рідному селі Кнісело на Львівщині
Фото із сімейного архіву
“Мені подобається побратимство. Пройшов місяць і я бачу, що ми такі прям брат, братан, братішка”, – розповідала Юля в одному зі своїх інтерв’ю.
“Такі люди раз у століття народжуються. Великі діти нації. Тиша – справжня спадкоємиця ідей УПА. Не всі приходять на передову захищати країну з таким духом, з таким патріотизмом, як Тиша. Це варто знати про неї”, – говорить боєць Мазунчик.
“Вони всі безстрашні, всі такі молоді – заледве 20 років, – говорить мама Юлі про побратимів доньки. – У свою відпустку вони приїжджають до Тиші на могилу, заходять поговорити до мене”.
Хлопці часто телефонують Галині, підтримують і просять не опускати рук.
“Кажуть, що мені є заради кого жити, і синові Олегу потрібна здорова мама. Йому лише 17 років”, – говорить Галина Бояновська.
Юля з мамою та братом
Фото із сімейного архіву
Побратими привезли Галині речі Тиші. Вона довго не могла підійти до них – занадто боляче.
“Я перебрала Юлині речі, поскладала все на полички в її кімнаті. На похороні побратими доньки віддали мені її шеврони, просили оберігати, бо для неї ці відзнаки були сенсом життя, – говорить Галина. – Зберігаю пам’ять про неї. В куточку кімнати стоїть фотографія Юлі, а перед нею завжди горить свічка”.
Галина пригадує, як донька їй наснилася.
“Ми були в її кімнаті разом і почули багато голосів. Дивимось у вікно, а там багато військових – усі йдуть до нашого дому, – розповідає. – Юля вибігла до побратимів, обіймала їх і була дуже щасливою. Тепер вона там, поруч зі своїми”.
Текст підготувала платформа пам”яті Меморіал, яка розповідає історії полеглих українських військових та вбитих ворогом цивільних людей, спеціально для Української правди в рамках проєкту “УП100. Сила жінок”.
Головне сьогодні
Рослинні олії проти масла: нове дослідження оцінює ризики передчасної смерті
Вікторія Андрєєва—
19 березня, 09:00
Суспільство
В Україну повернули дівчину, яка понад 10 років жила в окупації
Анна Коваленко—
19 березня, 17:34
Прихована глава в еволюції: вчені виявили у сучасних людей гени ще однієї групи предків
Вікторія Андрєєва—
19 березня, 17:05
Суспільство
Який має вигляд захід сонця на Місяці? Вчені “зловили” унікальні кадри у високій якості
Вікторія Андрєєва—
19 березня, 10:50
Суспільство
У Вінниці у ветерана з підозрою на інфаркт вимагали купити ліки на 80 тисяч гривень: у МОЗ відреагували
Анна Коваленко—
19 березня, 14:56
Суспільство
Уперше в історії очолить жінка: Наталія Шаховська перемогла на виборах ректора “Львівської політехніки”
Анна Коваленко—
19 березня, 19:53
Source: Катерина Москалюк
Обидчик Баколе и бывший соперник Усика вернется на ринг 19 апреля
19 апреля на арене «Thunder Studios» в Лонг-Бич (США) состоится вечер бокса, организованный промоутерской компанией Showtime Boxing Promotions.
На ринг выйдут представители супертяжелого веса (свыше 90,7 кг) – американец Майкл Хантер (24–1–2, 17 КО) проведет бой против соотечественника Кристофера Лавджоя (20–1–1, 20 КО). Поединок пройдет в формате восьми раундов.
Хантер единственное поражение в карьере потерпел от украинца Александра Усика в 2017 году единогласным судейским решением. После той неудачи американец победил крепких и опытных соперников – Яго Киладзе, Мартина Баколе, Александра Устинова. Занимает второе место в рейтинге Всемирной боксерской ассоциации (WBA).
Лавджой одержал 20 побед в 20 поединках, все – нокаутом. 18 соперников Кристофера уступили в первом раунде. Единственный раз проиграл представителю Германии Махмуду Чарру – в 2021 году (КО 2).
Source: Николай Титюк